Спалах інтересу до ГУУАМ, імовірно, пояснюється дуже просто. Якби Узбекистан не розповсюдив чутки про вихід із ГУУАМ (хоч Надзвичайний і Повноважний посол Республіки Узбекистан Шамансур Шахалілов і сказав «Дню» в Ялті: «У жодному із наших документів ви не знайдете терміну «вихід»…), то їх слід було б вигадати і розповсюдити або Грузії, або самій Україні. В офіційних заявах Узбекистану з цього приводу раніше говорилося, що Ташкент припиняє свою участь у організації, але не виключає і її поновлення. Дипломатичні джерела у Києві стверджували, що саме з подачі Узбекистану угоду про вільну торгівлю не підписали ще минулого року.
Надзавдання ГУУАМ, як говорив на саміті у Ялті Леонід Кучма, полягає в тому, щоб стати «найперспективнішою й найоптимальнішою сполучною ланкою між Європою та Азіатсько-Тихоокеанським басейном», «забезпечити найбільш вигідні умови руху товарів транспортним коридором Європа — Кавказ — Азія», «реалізувати проект Євразійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК). Виконання угоди про вільну торгівлю, таким чином, повинно стати тільки першим кроком до завоювання довіри та доказу дієздатності організації. І очевидно, тільки після цього може зняти свої сумніви й Узбекистан (тому «республіка уважно стежитиме за розвитком подій у цьому об’єднанні»), який сьогодні, після подій 11 вересня, отримав цілком новий рівень відносин із США, і можуть приєднатися до ГУУАМ інші держави. Найчастіше у цьому контексті говориться про Румунію і Болгарію — але самі вони про це зовсім нічого не говорять.
Із суто прагматичного погляду Росія зацікавлена в тому, щоб Україна та Європа купували російську, а не каспійську нафту. Можливо, саме тому приблизно рік тому було ініційовано дискусію на тему «ГУУАМ не потрібен Україні», яка всупереч очікуванням її організаторів повністю мети не досягла, проте сповільнила розвиток зв’язків у ГУУАМ.
Не зайвим було б зазначити й те, що сумніви Узбекистану не в останню чергу були викликані й пасивністю в середовищі самого ГУУАМ.
І скільки б не говорили про користь багатосторонньої, — і з ГУУАМ, і з ЄврАзЕС, і двосторонньої співпраці всіх з усіма, однак цілком зрозуміло, що ослаблення ГУУАМ сприймається як геополітична й економічна користь для Росії та Євразійського економічного співтовариства, і навпаки, її посилення може призвести до втрати позицій Росії на півдні, на Каспії та на Кавказі.
Природно, що є сили, які прагнуть із цього чинника витягнути реальну користь. Тому Віктор Черномирдін так стримано коментує підписання угоди про зону вільної торгівлі з того погляду, що двостороння співпраця, як він стверджує, більш корисна. З iншого боку, Україна знову має шанс отримати реальну користь із даної геополітичної ситуації, де вже може йтися не про суперництво, а про співпрацю. До того ж угода про вільну торгівлю в СНД буксує, двостороння українсько-російська угода про вільну торгівлю не виконується Москвою (Росія ставить умовою вступ України до ЄврАзЕС).
Із цього погляду чутки про смерть ГУУАМ видаються трохи передчасними, хоч жодна організація не обходиться без кризи. Як виявилося у Ялті, сьогодні саме на ГУУАМ перетинаються досить багато і двосторонніх, і світових інтересів, особливо з урахуванням ситуації після 11 вересня. Тому створення на саміті в Ялті Ділової ради, галузевих робочих груп ГУУАМ у сферах транспорту, енергетики, економіки та торгівлі, зв’язку й інформаційних технологій, культури, туризму, науки й освіти, боротьби з тероризмом, організованою злочинністю та поширенням наркотиків, а також ініціатива про створення Парламентської асамблеї ГУУАМ — реальні кроки до виконання найголовнішої угоди, але одночасно це й точки докладання зусиль для зовнішніх сил стримування, які, безсумнівно, вже працюють. Можна навіть передбачити, що відтепер головною точкою докладання цих сил буде Молдова, оскільки саме її президент Володимир Воронін виступив на саміті з найбільш критичною промовою, пред’явивши до учасників об’єднання найбільші претензії.
З огляду на це, у ГУУАМ — складне майбутнє, адже об’єднання вимушене відчувати на собі точки докладання різнополярних сил, а тому повинне накопичувати запас міцності, і спосіб відомий — спільна реалізація задуманого і декларованого. «Більшість викликів та проблем, перед якими ми сьогодні стоїмо, не знають меж. І тому співпраця — це не вибір, а необхідність» — підкреслює Кофі Аннан у своєму привітанні країнам-членам ГУУАМ…
