Вчора (четвер) до Праги з Києва прибув військово-транспортний літак Міністерства оборони Чехії. Спецрейс привіз українців, поранених під час подій на Майдані. Минулого тижня були ще два літаки. В цілому — 42 людини. Третина з них — в украй важкому стані. Навіть військові лікарі, що працювали у складі чеської бригади в Афганістані, шоковані тим, що снайпери стріляли людям у голови, в очі. А історія про 16-річного парубка, що випадково потрапив під снайперську кулю, облетіла всі місцеві газети. Зараз лікарі намагаються зробити все, щоб йому не ампутували ногу. На лікування поранених уряд Чехії виділив приблизно 700 тис. євро.
Чеське суспільство, засоби масової інформації і політики одностайні в оцінці російського вторгнення до Криму й окупації інших регіонів країни, яка мало не відбулася. Росію та її верховного головнокомандуючого Путіна не підтримав ніхто. В країні добре пам’ятають події 1968 року, коли радянська армія «надала Чехословакії братську допомогу», і танки було виведено лише через двадцять з гаком років. Пам’ятають і 1938 рік, коли Гітлер анексував Судетську область Чехословакії, мотивуючи це тим, що більшість її населення — німці, яких «ображають».
Уряд Чеської Республіки в багатьох питаннях діяв спільно зі словаками, угорцями й поляками. Чотири держави входять до так званої «Вишеградської четвірки». У чехів і словаків був 1968 рік, в угорців — 1956, у поляків — 1981 рік. Польща окупована не була, однак воєнний стан, запроваджений урядом Ярузельського, навряд чи можна назвати «хорошим спогадом». Глави МЗСів чотирьох країн разом відвідали Україну, разом зустрічалися з різними політиками, разом робили заяви.
Проведення історичних паралелей робилося у відкриту, а не в кулуарах.
Зараз у Чехії правлять лівий уряд і лівий президент. До того, як Росія почала загрожувати Україні й опосередковано залякувати решту світу, уряд країни не планував виступати з настільки різкими заявами на адресу Путіна та російського режиму, як це робили попередники. Відносини з Росією хотіли навіть покращити. Але події останніх днів згуртували чеських лівих і правих. Росія небезпечна, і про дружбу і тісну співпрацю з нею можна (питання: тимчасово, надовго або назавжди) забути.
Ще до Наради міністрів закордонних справ ЄС в Брюсселі саме глава чеського МЗСа Любомир Заоралек виступив з ініціативою «заморозити» переговорний процес про полегшення візового режиму між Росією та Євросоюзом. Завдяки цій заяві, яку було зроблено раніше за інших європейських політиків, Заоралек став відомий на увесь світ.
Міністр оборони країни Мартін Стропницький поставив під сумнів правильність подальшої участі російської сторони в тендері на добудову АЕС «Темелін». Глава сенату Мілан Штех заговорив про скасування свого візиту до колег з Росії, оскільки саме Рада Федерації схвалила введення військ до України. А глава хорватського сенату Ранко Кривокапіч, що знаходився цими днями в Празі, порівняв події в Україні й поведінку Росії з тим, що відбувалися в Югославії.
Схаменулися і представники чеського Генштабу. Вони виявили, що армія залежить від російських авіаперевізників (для перекидання тих самих військ, наприклад, до Афганістану). Взагалі, як з’ясувалося, більшість «малих» країн НАТО користувалися послугами російських авіаперевізників. Зазвичай, приватних, проте зрозуміло, що в «потрібний момент» ті зроблять те, що їм накажуть з Кремля. Було прийнято рішення шукати інші варіанти, щоб не зв’язуватися з російською авіацією.
Офіційна думка чеського уряду щодо майбутнього України залишилася такою самою, якою і була до повноцінної війни, яка мало не розпочалася. Чехія виступає за розширення ЄС, проте для того, щоб яка-небудь країна увійшла до нього, вона має відповідати вимогою союзу. Бажання або небажання України стати частиною НАТО — внутрішня справа незалежної республіки. Але якщо Україна захоче, то Чехія її, безумовно, підтримає.
Чехія — парламентська республіка, і рішення ухвалює уряд. Може тому саме президент країни Мілош Земан дозволив собі зробити найбільш м’які заяви і не в усьому підтримати США та інші країни ЄС. Його слова залишаться словами, а що буде на практиці — вирішить уряд.
Мілош Земан вважає, що санкції щодо Росії безглузді. «Політика санкцій щодо Куби настільки успішна, що Фідель Кастро залишається при владі вже 50 років», — з іронією зазначив він. Також Земан переконаний у тому, що діючому урядові України не варто ухвалювати жодних «радикальних» і «доленосних» рішень. Потрібно дочекатися президентських і парламентських виборів, щоб у легітимності нової влади ні в кого не було жодних сумнівів. На виборах зобов’язані бути присутні міжнародні спостерігачі. «Долю країни не можна визначати на площах. Ні на Майдані, ні на львівській або донецькій площах», — вважає Земан.
Чеський президент пригадав і Микиту Хрущова («1954 року той прийняв безглузде рішення передати Крим Україні»). Проте оскільки Крим є частиною України, то про жодний перегляд кордонів і мови бути не може. Територіальна цілісність української держави — питання необговорюване.
Мілош Земан різко розкритикував заяву Путіна про «гуманітарну місію» російської армії в Криму з метою нібито надання допомоги російським громадянам.
«Я пам’ятаю «гуманітарні бомбардування» Югославії. Коли я приїхав до Бєлграда, я побачив зруйновану лікарню. Мені це не здалося чимось «гуманітарним», — сказав він. Потім Мілош Земан додав: «Виходячи з логіки висловів пана Путіна, якщо в Криму порушуватимуться права українців або татар, то військові дії повинна проводити Україна?».
Чехія — не є великою державою, що визначає долі світу. Її думка не така суттєва, як гучні заяви з Вашингтона, Лондона або Берліна. Проте саме чеська гуманітарна організація «Людина в біді» розпочала кампанію з лікування поранених українців у країнах Європи. Вона прислала до Києва лікарів, що склали списки тих, кому особливо потрібна допомога. А потім і німці, і поляки саме за цими чеськими списками відправляли людей до лікарень своїх країн.
