«Зі столиць Заходу судовий процес над лідером української опозиції Юлією Тимошенко надто легко бачиться як ще один приклад пострадянських репресій. Насправді існують серйозні питання щодо того, що під час її перебування на посаді було помічено нечувані для цього регіону приклади корупції. Замість того, щоб прямо ставити під сумнів судову справу, Вашингтону та Брюсселю варто наполягти на сильнішому дотриманню законів у Києві. Зважаючи на те, що ЄС на даний момент перебуває в процесі ведення переговорів щодо важливої торгової угоди з Україною, Брюсселю варто використати справу Тимошенко для посилення дотримання букви закону в Україні.
...Брюсселю варто визнати, що ЄС серйозно зацікавлений у дотриманні правових норм в Україні. Одним з основних побоювань є те, що Європейський Союз забезпечить істотніший доступ до ринку для України, але Україна не відповість взаємністю. Високий рівень корупції в Україні і недотримання законності зроблять дуже важким для Києва процес забезпечення західних підприємств доступом до ринку згідно з сучасними торговими стандартами.
Додаткова угода до торгового договору повинна включати створення незалежної міжнародної судової комісії задля зміцнення судової незалежності. Також вона повинна включати необхідні умови для забезпечення незалежних і відповідно фінансованих установ для підтримання здорової конкуренції, забезпечення торгових стандартів та боротьби з корупцією.
Така додаткова угодна значно підвищила б шанси успішного втілення торгового договору для всіх сторін, що укладають угоду. Також вона зробила б торговий договір ефективнішим в економічному плані в Україні, сприяючи конкуренції, зменшуючи корупцію та відкриваючи нові економічні можливості як для звичайних українців, так і для закордонних компаній.
Угода про глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі не має бути поставлена під ризик через справу Тимошенко. Багато зусиль було затрачено як зі сторони Європейського Союзу, так і зі сторони українського уряду для того, щоб представити заключну угоду. Київ вистояв, незважаючи на неймовірний тиск з боку Москви, яка надзвичайно вороже ставиться до цього торгового договору і прагне, щоб Київ долучився до її Митного союзу. Замість того, щоб відмовлятись від угоди й не залишити Києву іншого вибору, окрім як розвитку відносин з Москвою, Заходу варто шукати шлях, яким можна принести більш європейські стандарти до України».
Алан РАЙЛІ — професор юридичних наук Школи права Університету Сіті, Грейз Ін, Лондон.
