Розроблений законопроект пропонує видавати іммігрантам постійний дозвіл на проживання не через три роки після іхнього приїзду до Данії, як зараз, а через сім, скоротити виплати державних виплат біженцям. Сам статус біженця теж збираються переглянути з тим, щоб надавати його тільки тоді, коли цього ніяк не можна буде уникнути через необхідність дотримуватися міжнародних конвенцій. Людину, якій все-таки поталанить отримати статус біженця, зможуть вислати назад до країни, звідки вона походить, якщо данський уряд вирішить, що ситуація змінилася, і вдома їй уже нічого не загрожує. Новий законопроект також майже унеможливлює практику возз’єднання родин, зокрема, жодному іммігранту чи іммігрантці молодшим за 24 роки не дозволять привезти в Данію своїх дружину чи чоловiка (свого часу один з данських урядів вже було відправлено у відставку саме за відмову дозволити іммігрантам привозити дружин).
Як пише «Гардіан», такі проекти обурили Верховного комісара ООН у справах біженців, а також уряди Швеції, Бельгії та Франції, які повідомили Копенгаген про їхнє глибоке занепокоєння планами данського уряду. Хвилювання ООН та країн Євросоюзу пояснюється ще й тим, що з липня цього року Данія має головувати в ЄС. Як виконуватиме цю відповідальну роль країна, що так поводиться у себе вдома, — запитання, яке турбує багатьох європейських лібералів.
Досі Данія традиційно була толерантною до іммігрантів країною. Вона першою підписала 1951 року Конвенцію ООН по біженцях; сума, яку Копенгаген виділяв на міжнародну допомогу, традиційно була однією з найвищих в ЄС. За офіційними даними, зараз іммігранти становлять лише 5% населення цієї 5 мільйонної країни (за неофіційними —удвічі більше). Найбільші іноземні громади становлять турки, курди, араби. Перемога на виборах правої коаліції Данської народної партії, яка прямо заявляла про бажання обмежити імміграцію, засвідчила зростання вже давно зафіксованої тенденції: данці поступово стають ксенофобами.
Поки проект імміграційного законодавства лише внесено на розгляд парламенту країни, наступ на права іммігрантів вже розпочався. Уряд спробував закрити розташований у Копенгагені Данський центр прав людини. Після гучних публічних баталій йому вдалося продовжити свою роботу, однак зі значно меншим бюджетом.
