Нинішній форум у Давосі оминув Україну. Якщо минулого року Віктор Ющенко зазначався в ньому основним доповідачем, цього року Київ не визнав за потрібне сформувати навіть офіційну делегацію. Єдиним заходом, присвяченим Україні, став традиційний прийом українського бізнесмена Віктора Пінчука в невеликому чотиризірковому готелі Turmhotel Victoria. Своїми враженнями від побаченого та почутого поділилася кореспондент інтернет-видання «Главред» (www.glavred.info). Подаємо її матеріал у нашій традиційній рубриці «TOP-net».
Старожили форуму стверджують: за бажанням Україну можна було «засвічувати» на кожному пленарному засіданні. Для подібного промоушена необов’язково випробовувати терпіння залу довгими виступами про східноєвропейського слона, який прокинувся, — те, що робив минулого року Віктор Ющенко. Досить зробити кілька влучних ремарок або поставити хороше запитання на «задану тему» просто із залу. Тим паче, що саме українсько-російська газова криза примусила організаторів форуму трохи підкоректувати порядок денний і зосередити більше уваги на енергозбереженні.
Адже зрештою аж ніяк не всі країни потурбувалися про своє розкручування в Давосі так, як це зробила Індія. Весь аеропорт у Цюріху був завішений білбордами з написами на зразок: «6 урядів, 5 прем’єрів, 15 років, один напрям». У самому Давосі мало не кожен четвертий автомобіль мав табличку «Індія», а просто на вулицях роздавали барвисті брошури, що передрікають нове економічне диво на берегах Гангу.
Про те, чому не сталося економічного дива в Україні, західним інвесторам у Давосі намагався роз’яснити міністр економіки Арсеній Яценюк. Як і віце-президент консорціуму «Індустріальна група» Олександр Чалий (який виступав як колишній перший заступник міністра закордонних справ) та екс-міністр фінансів Ігор Юшко, Яценюк прибув до Давосу на приватне запрошення Віктора Пінчука. Хтось із західних журналістів, присутніх на обіді у Turmhotel Victoria (а таких було достатньо — від BBC і International Herald Tribune до The Economist, Reuters і Wall Street Journal), навіть уїдливо зазначив, що в його країні чиновник, який роз’їжджає по міжнародних заходах на запрошення представників великого бізнесу, напевно, спровокував би скандал. А мій польський колега одразу зацікавився, за чий рахунок прибув на ланч до Пінчука євродепутат від Польщі Марек Сивець.
Примітно, що в списку учасників цього заходу зазначався і держсекретар України Олег Рибачук. Те, що голова президентського Секретаріату до останньої миті справді збирався в Давос, «Главреду» підтвердив і господар торжества Віктор Пінчук: «Здається, він хотів сюди приїхати, але щось зірвалося. Напевно, якісь важливі державні справи. Але взагалі він прихильник таких відкритих речей».
Яценюк у компанії президента ЄБРР Жана Лем’єра і Джорджа Сороса почувався досить невимушено. У своєму вступному слові говорив про те, що виклики, посталі сьогодні перед Україною, радше позитивні, аніж негативні. По суті, Яценюк повторив усе те ж саме, що було раніше опубліковане в його коментарі, оприлюдненому на сторінках традиційного огляду форуму. (До речі, нинішній випуск уже встиг стати резонансним — через статтю, що у своєму заголовку закликає бойкотувати Ізраїль).
До експромту української делегації довелося вдаватися, коли в перерві між медальйонами з молодої телятини, ризото в білому вині та фісташковим кремом із малиновим соусом розпочалася дискусія. Переважно запитання присутніх зводилися до умов газового договору між Україною та Росією. Невелике спостереження: це була єдина тема, при обговоренні якої західні журналісти робили замітки. Джордж Сорос, наприклад, спитав Яценюка, чи існує ще можливість переукласти угоду від 4 січня 2006 року, чи нічого змінити вже неможливо. Міністр почав щось пояснювати, але меценат обірвав його на півслові: «Це все ясно». Зал дружно вибухнув сміхом. А ось президент компанії Damen Shipyards Group Дамен Коммер, який мав, за його ж словами, не зовсім вдалий досвід інвестування в Миколаївський суднобудівний завод, закликав учасників заходу дистанціюватися від загальних розмов на енергетичну тему та говорити про реальні проблеми ведення бізнесу в Україні — корупцію, хронічне неповернення ПДВ. Коротше, про те, що ближче до інвесторового тіла…
Хоча як могли учасники прислухатися до порад бувалого бізнесмена, якщо колишній заступник міністра закордонних справ Олександр Чалий охрестив підписану угоду з Росією «Перл Харбором» української енергетичної дипломатії! «Я впевнений, що ми проведемо нові переговори. Нова політична система дасть стабільність і прогнозованість моїй країні», — у традиційній імпульсивній манері заявляв Чалий, попутно рекламуючи конституційну реформу, яка набула чинності, та необхідність збереження Україною позаблокового статусу.
Гості, смакуючи зі своїх винних келихів Flaesher Weiss burgunder, Adansk, 2004 року випуску та Bovel, Flaescher Pinot Noir, D. Marugg (того ж року), судячи з усього, не дуже вникали в зовнішньополітичні пропозиції українського гостя. Лише Марек Сивець не витримав і висловив свої сумніви з приводу збереження Україною позаблокового статусу.
Господар заходу Віктор Пінчук і його дружина, до компетенції якої, схоже, входило спілкування з нечисленними представницями жіночої статі, поводилися досить вільно. Вони розмовляли виключно англійською (як, утім, і всі інші гості). Причому, керівник фонду «АнтиСпід», одягнута у стриманий чорно-білий костюм, мала набагато офіційніший вигляд, аніж її чоловік, який обмежився неформальним синім картатим піджаком та сорочкою в смужку.
Щоправда, на тлі Джорджа Сороса, який прибув на захід у дорогому костюмі та кросівках Salomon, а після його закінчення намагався піймати машину, президент «Інтерпайпа» виглядав більш ніж гідно. Більш того, після низки зауважень на тему, що він просто зобов’язаний був влаштувати подібний захід у Давосі, у багатьох присутніх склалося враження, що в Києві ніхто так не стурбований інвестиційним кліматом в Україні, як голова «Інтерпайпа». Пізніше Віктор Михайлович із натхненням ділився з «Главредом»:
— Я побачив тут інвесторів, які збираються прийти в Україну з великими, багато-багатомільйонними інвестиціями, — заявив Пінчук. — Більшість, звісно, цікавлять результати виборів. Я сьогодні з 7.30 ранку проводжу зустрічі — отакий напружений графік, — і мене питають: «Що у вас в Україні відбувається, як пройдуть вибори, яку ви там більшість сформуєте?»
— І що ж ви їм відповідаєте?
— Я висловлюю свої прогнози в неформальній обстановці. Так ось, тут я не говоритиму. Але вважаю, що трішки користі ми сьогодні Україні принесли.
— Добре, а про яких «багато-багатомільйонних» інвесторів може йтися?
— Це дуже великі інвестиційні банки, кілька серйозних інвестиційних інститутів.
Наша розмова з Віктором Пінчуком була перервана чиїмсь запитанням про долю НЗФ. «Усе, хлопці, бувайте!», — Віктор Михайлович явно не бажав говорити про наболіле у швейцарському інтер’єрі. І в цьому, до речі, чимось скидався на Джорджа Сороса: все, що вдалося розвідати журналістам від мило усміхненого фінансиста, то це те, що для приходу західних інвесторів в Україну має прояснитися політична ситуація.
Найбільш пожвавлена частина заходу почалася, коли на вогник до Пінчука зазирнув Олександр Квасневський. Колишній польський президент з’явився в компанії свого друга, євродепутата Марека Сивця, який виділявся на тлі інших гостей своїм здоровим засмаглим виглядом.
Квасневський з’явився в залі саме в ту мить, коли Арсен Яценюк намагався «поставити на місце» російського журналіста, який поставив йому буквально таке запитання: «Чи заслуговує демократія тих страждань, які переживає сьогодні Україна?» Міністр розповів, що в нього дуже багато друзів у Росії, і він залюбки поділиться з ними цим досвідом: мовляв, тоді ви самі й дізнаєтесь, чого демократія заслуговує, а чого ні.
Квасневський, якому на прийомі в українського бізнесмена належало заключне слово (Пінчук, відрекомендувавши гостя, скористався нагодою згадати, яку важливу роль він відіграв у помаранчевій революції), розповів присутнім про існування такого собі зачарованого кола: західні інвестори не поспішають інвестувати в Україну, оскільки чекають реформ, українці не проводять реформи, бо чекають підтримки з боку західних інвесторів.
«Як адвокат України» (слова самого Квасневського) екс- президент не побоявся запевнити присутніх, що «демократія в Україні працює». Головне сьогодні для Києва — не зрадити цінностей помаранчевої революції. Після закінчення ланчу Квасневський розцілував в обидві щоки Олену Франчук та вирушив розмовляти з Віктором Пінчуком. За зачиненими дверима.
