Вибори в Росії давно втратили хоча б якусь інтригу. Усі знали й розуміли, що партія влади «Единая Россия» буде переможцем і отримає більшість, навіть відносну, мандатів у Державній думі.
Проте попередні підсумки голосування свідчать про те, що партія влади зазнала істотних втрат. Результат у 49,54% після підрахунку 96% протоколів свідчить про те, що порівняно з виборами 2007 року «Единая Россия» недорахувалася майже 14% голосів, втративши конституційну більшість. При цьому КПРФ отримала 19% (2007 року 11,57), «Справедливая Россия» 13 (7,74), ЛДПР майже 12 (8,14).
Однак слід звернути увагу на досить низьку активність російських виборців. За даними глави Центрвиборчкому Володимира Чурова, у виборах брало участь 60,2% виборців, тоді як на попередніх парламентських виборах в грудні 2007 року явка становила 63,78%.
Увечері минулої неділі спікер Держдуми п’ятого скликання Борис Гризлов пояснив причини зниження явки виборців «безпрецедентною пропагандою опозиції». А як же він тоді має пояснити те, що майже половина росіян вважають, що результати грудневих виборів буде сфальсифіковано? Це теж результат діяльності опозиції, яка не має доступу до центральних теле- і радіоканалів?
Вибори 4 грудня засвідчили подальшу консервацію російської ситуації. Не інакше — «Римська імперія часів занепаду».
У всій красі показав себе адміністративний ресурс. Спершу Міщанський міжрайонний суд Москви ухвалив рішення стягнути з асоціації «Голос» (стежила за порушеннями виборчого законодавства. — Авт.) штраф у розмірі 30 тис. руб. за незаконну публікацію на сайті «Карта нарушений» «опитувань громадської думки». Під час засідання до матеріалів справи було додано лист глави Центрвиборчкому генеральному прокурору Юрію Чайці, в якому голова ЦВК Володимир Чуров звинувачує «Голос» у «замаху на привласнення владних повноважень».
Практично одночасно Роскомнагляд звинуватив інтернет-видання «Газета.Ru» в порушенні правил передвиборчої агітації. У відомстві стверджують, що в матеріалах видання «переважають відомості про «Единую Россию» в поєднанні з негативними коментарями». Про це говориться в протоколі, який видали головному редакторові «Газети.Ru» Михайлу Котову в день виборів. У документі наголошується, що протокол про адміністративне правопорушення було складено після звернення Центрвиборчкому, Генпрокуратури та декількох депутатів Державної думи. «Дивно, але жодних конкретних прикладів наших порушень пред’явлено не було. Нам просто сказали, що ми поводимося погано, але не надали жодних доказів», — повідомив головний редактор «Газети.Ru». «Вони хочуть, щоб ми говорили про «Единую Россию» як про небіжчика — або добре, або ніяк. Таким чином, відбувається тиск на ЗМІ. «Газета.Ru» дотримуватиметься колишньої редакційної політики», — підкреслив головний редактор видання.
Напевно, чиновників вивела із себе участь кореспондентів «Газети.Ru» у викритті каруселі та фальсифікації голосування шляхом прямого вкидання бюлетенів на дільниці № 2945 у районі Хорошево-Мневники в Москві. Кореспонденти зробили аудіозапис інструктажу для карусельників і вкидувачів і зупинили порушення за допомогою депутата Державної думи від партії «Справедливая Россия» Геннадія Гудкова, який, на щастя, виявився на сусідній виборчій дільниці. На його вимогу на дільницю прибув начальник відділу поліції району Хорошево-Мневники полковник Пронін. Без великого ентузіазму він пообіцяв провести розслідування. Можна лише уявити розмах фальсифікацій у всій неосяжній Росії, якщо таке відбувалося в Білокам’яній. Адже на всі дільниці кореспондентів «Газети. Ru» та Геннадія Гудкова точно не вистачило.
Як повідомив політолог Олександр Кинєв, «Організоване перевезення — це одна з технологій організації того, що називається «круїзним голосуванням», коли люди переїжджають з дільниці на дільницю, при цьому це може бути як голосування за тих, хто не проголосував, і ця ж технологія може застосовуватися з відкріпними посвідченнями». Ще одна технологія — це відкриття виборчих дільниць на підприємствах, причому відкриття буквально в останні дні перед виборами, й частенько на них не допускалися спостерігачі, як це було у Володимирській області. В останній тиждень фактично спостерігалася кампанія зниження явки. «З одного боку, це була робота на зниження явки передусім протестного електорату, з другого — спроба мобілізувати всі категорії, готові піддаватися тиску. Можна передбачити, що люди, які беруть участь у схемах організованої доставки на виборчі дільниці, не просто під’їдуть, куди треба, а і як треба проголосують», — говорить Кинєв.
З ранку в день виборів DDoS-атакам піддалися сайти «Голоса», «Карты нарушений», радіостанції «Эхо Москвы», тижневика «Московские новости», тимчасово припинив працювати «Живой журнал», проекти Public Post і Slon.ru, сайт журналу «Большой город», з перебоями працювала інтернет-версія журналу The New Times. Напередодні виборів DDoS-атаки зазнав сайт газети «Коммерсант». Директор з інформаційних технологій ВД «Коммерсант» Герман Митрофанов заявив, що через хакерські дії 1 грудня відвідуваність сайта впала приблизно на 35%.
Головний редактор радіостанції «Эхо Москвы» Олексій Венедиктов заявив, що «ми прямо пов’язуємо атаку на сайт «Эхо Москвы» з тією інформацією про вибори до Державної думи й, зокрема, про порушення на цих виборах, що публікувалася на сайті». Оглядач радіостанції Матвій Ганапольський написав у своєму блозі, що Олексій Венедиктов готує скаргу до Генеральної прокуратури.
Нагадаємо, що в квітні президент Дмитро Медведєв обговорив хакерські атаки на сайти разом з головними редакторами деяких ЗМІ. «Президент наклав на наш лист про DDoS-атаки резолюцію: «Прошу залучити компетентних фахівців», — повідомив газеті «Коммерсант» головний редактор «Новой газеты» Дмитро Муратов. «Але жодних розслідувань проведено не було. Для мене це означає, що одна й та сама структура проводить атаки і розслідує їх», — заявив він. І цього разу звернення залишаться голосом волаючих у пустелі під назвою «суверенна демократія». У черговий раз було наочно показано, що російська влада смертельно боїться будь-якої правдивої інформації й тим паче про порушення на виборах. Адже вони псують гарну картинку, яку так старанно малювали весь час.
Проте арифметичні результати виборів розкривають до певної міри ті глибинні процеси, що набирають сили в російському суспільстві.
Як сказав президент Фонду ефективної політики Гліб Павловський в ефірі радіостанції «Эхо Москвы», «більшість проста в Державній думі залишиться, але путінської більшості більше немає — це дуже важлива новина, я вважаю, цих виборів. Вона буде склеєною, тепер її доведеться склеювати». У зв’язку з цим цікава новина надійшла через канали Інтерфаксу з Лондона.
Зважаючи на те, що вже відомо про підтасовування, вкидання й каруселі, можна дійти висновку, що вибори закінчилися не перемогою, а оглушливим провалом партії влади. Якщо після всіх напружених дій щодо малювання хоч якихось прийнятних результатів втрати становлять близько 14%, то в реальності «Единая Россия» набрала мінімум іще на 10—15% менше. Дехто з політологів говорить про втрати майже 50% голосів. Називати таке перемогою можна з посмішкою й вельми двозначною перед стволами телекамер, але насправді радіти абсолютно нічому.
Друге. Втрати «Єдиної Росії» та деякі надбання інших партій не означають, що в них побільшало прибічників. Голосування було не позитивним, а протестним. Просто іншої альтернативи партії влади, крім диванної опозиції, поки немає. Причин цього досить багато, але вони вимагають окремого аналізу. Проте хоча партія «Яблоко» не дотягла до 5%, вона фактично подвоїла свій результат порівняно з 2007 роком. У окремих регіонах вона вийшла навіть на друге місце, як завжди, значну кількість голосів вона зібрала в двох столицях.
Третє. Результати виборів будуть підставою для кадрових рішень у найвищих ешелонах російської влади. Уже відомо, що свою посаду покине спікер Державної думи Борис Гризлов, його змінить керівник апарату уряду В’ячеслав Володін. Далі будуть інші не менш цікаві усунення та призначення.
Четверте, і для нас вельми важливе. Українська влада, яка розпочала підготовку до парламентських виборів 2012 року, мала б уважно придивитися до голосування у сусідів. Їй давно треба припинити існувати в ілюзорному світі, мовляв, які треба результати, ті й намалюємо, а там хоч трава не рости. Так думав один французький король, а його наступникові відрубали голову на Гревській площі в Парижі. У Росії спостерігається втома від влади диархів, яку останні хочуть законсервувати для себе на практично необмежений термін. Але, як свідчать вибори, так точно не буде. Якщо в Києві думають, що їм пощастить більше й вони якось протримаються, а 2015 року закріплять досягнуте, то їм варто пригадати одну річницю. У Росії такого не було, а в нас було. І пам’ять 2004 року жива, вона не вивітрилася. Більше того, всі пам’ятають, до чого призвели фальсифікації й хто за це поплатився. Причому повний рахунок до кінця ще не пред’явлено.
Charta non erubescit — папір не червоніє, іншими словами, під сфальсифікованим протоколом усе стерпить. А от чи схоче терпіти таке народ?..
КОМЕНТАРI
«День» звернувся до російських експертів з питанням: «Які тенденції помітні під час цих виборів у Росії?»
«ЦІ ВИБОРИ — «НАЙБРУДНІШІ» ТА НАЙАКТИВНІШІ»
Лілія ШЕВЦОВА, провідний працівник Московського центру Карнегі, політолог:
— Ці парламентські вибори, за свідченням спостерігачів, у тому числі шанованих, таких як організація «Голос», що стежить за порушеннями у процесі виборчих кампаній, були, по своїй суті, «найбруднішими» й найактивнішими з погляду позиції влади в історії сучасної Росії. По-друге, судячи з настроїв серед населення, вже до виборів понад 50% російських респондентів передбачали, що вибори будуть «брудними» й результати сфальсифікують. Отже, російське населення вже до виборів передбачало, що вони будуть несправедливими й нечесними, що й було доведено у процесі самої передвиборчої кампанії і під час голосування. Було зафіксовано величезну кількість вкидання бюлетенів, задіяно в наймасовіших масштабах так звану карусель — коли одні й ті ж люди голосували кілька разів за день, були маніпуляції з відкріпними талонами, видворення спостерігачів із виборчих дільниць тощо. Результат цього голосування, про що вже говорять дуже багато спостерігачів, один. Це — делегітимація російської влади, яка почалася вже до виборів, коли люди підозрювали владу у фальсифікаціях. Зараз цей процес уже почався, і його дуже важко зупинити. Поза сумнівом, цей процес делегітимації позначиться й на майбутніх президентських виборах, у березні наступного року. Делегітимація влади означає, що їй складніше утримувати контроль над ситуацією у країні.
«ВИБОРИ НЕ Є ВІЛЬНИМИ»
Михайло КАСЬЯНОВ, російський політик, лідер Народно-демократичного союзу:
— Важливо зазначити, що за минулі чотири роки між виборами жодну партію, крім тих сімох, які було дібрано свого часу Кремлем, не допущено до виборів. Дев’яти іншим партіям удалося здобути доступ до голосування, але усім їм було відмовлено з технічних причин. Це доводить, що вибори не є вільними. Важливою є ще така тенденція: за ці чотири роки репутація «Единой России» (партії Путіна) такою мірою впала й через рівень агонії свавілля та корупції, що ставлення людей до неї серйозним чином підірване. За незалежними опитуваннями громадської думки, реальний рівень підтримки «Единой России» — 30—35%. Тому ті дивні цифри, які ми отримали сьогодні, замість виконання тих вказівок чи завдань із досягнення «Единой Россией» рівня 60% голосів (а всього вона отримала 50%), говорить про те, що вся адміністративна машина з її свавіллям і порушеннями не може реалізувати таких завдань, маючи такий рівень фальсифікацій, щоб досягти 60%. Це доводить, що вертикаль не спрацьовує так, як хотілося б Путінові, і народ уже не бажає брати участі в усіх цих іграх, які він влаштовує. Це також означає, що розмив від вертикалі почався, і не все так добре «забетоновано», у чому намагається нас переконати Путін. Тріщини на цьому бетоні вже з’явилися, і ситуація змінюватиметься. Утрата конституційної більшості «Единой Россией» формально великого значення не має. Із завдань, які стоять перед путінським режимом, Путін не збирається змінювати конституцію і, скоріше за все, не проводитиме жодних конституційних законів. Очевидно, такої потреби не існує. Тому з погляду законів, які забезпечують звичайне управління, жодних проблем не буде, оскільки звичайна більшість наявна, і все це працюватиме. Емоційний, психологічний результат — те, що вертикаль не змогла виконати завдання, — є дуже важливим.
«ЗА ТАКИХ РЕЗУЛЬТАТІВ З’ЯВИВСЯ ШАНС ПОРАЗКИ ПУТІНА...»
Ігор ЧУБАЙС, директор Центру з вивчення Росії Російського університету дружби народів:
— Ці вибори дуже цікаві, тому що, всупереч песимістичним настроям, вони показали, що можливість фальсифікації обмежена. Здавалося, що всі можуть «намалювати» будь-який результат, будь-які підсумки й відсотки, але це не так. Виявилося, що існує ціла низка механізмів, що перешкоджають тотальній фальсифікації. Результатом виборів, незважаючи на всі приписки й порушення, стало те, що партія «Единая Россия» не отримала половини голосів тих, хто голосував. А насправді щодо всіх виборців «Единая Россия» отримала трохи більш як 25% голосів. Це, між іншим, той самий результат, з яким більшовики програли 1917 року Установчі збори. Коли вони програли, вони нікуди не пішли, а розігнали ці збори, й відтоді в СРСР було впроваджено чекістсько-гулагівський устрій. Куди рухатиметься нинішня влада — не зрозуміло. За таких результатів виборів з’явився шанс поразки Путіна на президентських виборах 4 березня. Якщо опозиції вдасться консолідуватися, а суспільство зможе активно діяти, то Путін програє на цих виборах.
Втрата конституційної більшості грає другорядну роль, тому що сама Дума не є гравцем на політичній арені, хоча президент підкреслив, що в Думі потрібна згода, не потрібна така гостра боротьба. Насправді, всім потрібна така Дума, яка не буде місцем для дискусій, як сказав Борис Гризлов (російський політик, голова вищої ради партії «Единая Россия». — Ред.). У нинішній Думі дискусії будуть, і річ не просто у втраті конституційної більшості — річ у тім, що вся розстановка зовнішньої влади стає, вочевидь, не на користь тієї номенклатури, що керує країною. Сама Дума не є справжнім політичним гравцем. Багато рішень приймається закулісно й не зрозуміло ким.
«МИ НЕ ВИЗНАЄМО ЦИХ ВИБОРІВ»
Борис НЄМЦОВ, російський політик, співголова опозиційного руху «Солідарність» і Партії народної свободи:
— Це були найбрудніші, найганебніші та найбільш фальсифіковані вибори за 20 років існування Росії. Ніхто в нашій країні не вірить у результати цих виборів. Партія шахраїв і злодіїв (партія «Единая Россия». — Ред.) вкрала голоси у народу. А головна тенденція — втрачаючи популярність, вони схибили і відчайдушно намагаються утримати владу за всяку ціну. Тому ми не визнаємо цих виборів, оскільки вони сфальсифіковані. І якщо «Олімпійський» свистів Путіну тиждень тому, вчора (коментар записувався 5 грудня. — Ред.), власне, свистіла вся країна. Ера Путіна завершується.
«День» також попросив і українських політиків відповісти на запитання: «Чого слід чекати і як потрібно діяти Україні, зважаючи на результати й характер проведення парламентських виборів у Росії?»
«У НАС ЩЕ БУДЕ НАБАГАТО ЖОРСТКІШЕ...»
Андрій СЕНЧЕНКО, народний депутат України, фракція «БЮТ-Батьківщина»:
— З тих сюжетів, що розміщені в Iнтернеті, з фальсифікацій виборів стає зрозуміло, що подібна технологія широко застосовувалася. Ґрунт для фальсифікацій породжує й закон, що передбачає відкріпні талони та масове голосування вдома. Вважаю, що ці вибори значно підвищили температуру та протестний потенціал у російському суспільстві. А штучне обмеження опозиції в участі в голосуванні й боротьба з опонентами до виборів і під час них не завжди були коректними, й це не веде до взаєморозуміння в суспільстві. Таким чином, накопичено дуже серйозний протестний і негативний потенціал. Україна, як то кажуть, не Росія. Не думаю, що тут можливі якісь прямі аналогії. В Україні був Майдан, і українці відчули смак свободи. Якщо говорити про можливість української влади маніпулювати державними або природними ресурсами, наприклад, гасити пожежі, то в Україні їх немає. Тому влада може спиратися тут лише на усвідомлену підтримку народу, а не на просто загодовування його якимись ресурсами. У цьому сенсі, на мій погляд, українська влада втратила практично абсолютну підтримку. Тому, як мені здається, в нас іще буде набагато жорсткіше: і з боку народу, і з боку влади.
«УРОК ДЛЯ ОПОЗИЦІЇ»
В’ячеслав КИРИЛЕНКО, лідер партії «За Україну!»:
— Перший урок, який можна винести з російських виборів, — збайдужіння громадян та апатія, адже відомо, що половина росіян взагалі не прийшла на голосування. Це, однозначно, недовіра теперішньому правлячому тандему. По-друге, Держдума буде сформована без участі реальної опозиції взагалі. Оскільки всі чотири партії, які пройшли туди, — це все партії влади. І найголовніший висновок для України — продовження такої політики, яку веде наша нинішня влада, призведе, по-перше, до соціальної апатії та збайдужіння українців до долі своєї держави. А, по-друге, українська опозиція повинна робити все для об’єднання, оскільки, як показала розрізненість справжньої російської опозиції — «Яблока», «Правого дела» та інших партій, — призвела до катастрофічних для неї результатів. Тому російські вибори, як, до речі, й будь-які вибори в будь-якій сусідній з Україною країні, є уроком для теперішньої влади і для опозиції, який треба оцінити і вчасно зробити висновки.
І третій урок, який можна винести з цих виборів: всі чотири партії, які пройшли до Думи, виступають за відновлення СРСР у тій чи іншій формі, й вони не бачать Україну повноцінною та незалежною державою. У цьому вони єдині. Для України — як для влади, так і для опозиції — це серйозний виклик. І поки що залишається відкритим питання — чи подолає українська влада його. У запалі внутрішньої боротьби подібні виклики часто не оцінюються належним чином. Це може потім зіграти з Україною як державою злий жарт. Але загалом — це питання, яке потребує дуже пильної уваги.
