Схоже, терпець Заходу щодо сирійського режиму на чолі з Асадом уривається. Після різанини в Хулі, де минулої суботи загинуло понад сотню людей, більше половини з них — діти й жінки, США, Франція, Великобританія, Німеччина, Італія, Іспанія, Канада, Австралія, Нідерланди й Швейцарія оголосили про висилку сирійських дипломатів зі своїх країн.
Спеціальний посланець ООН і ЛАД Кофі Аннан, який прибув до Дамаска, звинуватив сирійський режим у порушенні мирного плану. Згідно з даними ООН, більшість жертв у Хулі було страчено. Аннан вимагає від Асада вжити негайних заходів для припинення насильства. «Слова — це чудово, однак нам потрібні дії. Ми очікуємо, що влада Сирії діями продемонструє свою схильність дотримуватися мирного плану. Це те, чого нині вимагає міжнародна спільнота — дій, а не слів», — сказав Кофі Аннан.
На думку спецпосланця, ситуація в Сирії досягла критичного рівня. Незважаючи на це, Башар Асад і далі наполягає, що плану не порушував і покладає відповідальність за кровопролиття в Хулі на повстанців.
Ще з різкішим заявами на адресу Дамаска виступив Париж. Міністр закордонних справ Франції Лоран Фабіус назвав Башара Асада «вбивцею цих людей» і закликав сирійського лідера якомога швидше відмовитися від влади. Тим часом президент Франції Франсуа Олланд не виключає військової операції проти режиму Асада за умови, що її буде підготовлено відповідно до норм міжнародного права і якщо на те буде санкція Ради Безпеки ООН. «Однак моє завдання, як і інших світових лідерів, — переконати Росію й Китай знайти рішення, яке не передбачає військового втручання», — пояснив він.
У понеділок тиск на Росію спробував чинити міністр закордонних справ Великобританії Вільям Хейг, який у Москві закликав свого колегу Сергія Лаврова забезпечити виконання плану спецпосланця ООН щодо Сирії Кофі Аннана.
Київ також висловив свою позицію щодо ситуації в Сирії. «Цьому варварському знищенню людей не може бути виправдання, незалежно від того, хто виступив його організатором. Вимагаємо від уряду Сирії неупередженого розслідування із залученням міжнародної спільноти причин трагедії та притягнення до відповідальності винних у загибелі цивільного населення. Підтверджуємо свою повну підтримку місії спеціального представника ООН і ЛАД К. Аннана й закликаємо всі сторони до виконання плану врегулювання сирійської кризи», — йдеться в заяві, розміщеній на веб-сайті українського зовнішньополітичного відомства.
«День» звернувся до виконавчого директора Центру близькосхідних досліджень Ігоря СЕМИВОЛОСА з проханням прокоментувати останні події довкола Сирії.
— Від цього демаршу сильно нічого не зміниться. Мають бути якісь кардинальні зміни. Те, що називається переломним моментом. Хоча в майбутньому може виявитися, що це і є переломний момент. І лише тоді ми можемо говорити про повалення режиму. Якщо ж цього не станеться, то режим матиме ще певний запас міцності. Під час громадянських війн дуже складно сказати, що і як відбувається, особливо за таких умов. Можна сказати, що буде наприкінці, а як у середині, коли і як відбуватимуться події, — це дуже складно.
— А що буде в кінці?
— Наприкінці буде падіння режиму й доволі непроста ситуація, можливо, й дезінтеграція.
— А від чого залежить, скільки триватиме режим Асада: від того, яким рішучим буде Захід у намаганні усунути його від влади, чи від Росії, яка поки що не чинить тиску на Сирію?
— Будь-який авторитарний режим є ієрархічним. І тому його міць зазвичай залежить від того, наскільки кожна з ланок цієї ієрархії готова виконувати свої функції. Іншими словами, наскільки ці ланки готові довіряти один одному й до кінця виконувати накази. Якщо хоч одна з цих ланок розпадеться, то розпадеться і режим. Така формула будь-якого авторитарного режиму. І тут сирійській владі поки що вдавалося утримувати цю ситуацію. Зокрема, і через те, що армія є доволі розосередженою, тобто підрозділи побудовані так, що організувати якийсь заколот в окремих підрозділах не можна. Тож режим убезпечив себе від активного втручання військових у політику. Крім того, там існує система комісарів, контроль, що гарантує режим від військового перевороту. Серйозну роль відіграє також етно-релігійний компонент. Однак усі розуміють, що рано чи пізно в таких країнах будь-яка зміна і трансформація може призвести до етнічних чисток. Наразі головне завдання режиму — утримати цю ієрархію системи безпеки. Але оскільки події розвиватимуться далі, то їм усе складніше це робити. Тому що потрібно вкладати в це ресурси, яких постійно меншає. Їх уже не вистачає на утримування ієрархії безпеки й забезпечення населення мінімумом, який дає змогу контролювати ситуацію. І поступово ці можливості режиму Асада звужуються.
— От російські «Ведомости» пишуть, що заклик міністра закордонних справ Великобританії до Кремля чинити тиск на Сирію залишається закликом і Росія збереже свою лінію: Москва не зацікавлена в перетворення Сирії в ісламський халіфат. Що ви скажете на це, чи справді такий сценарій для Сирії може стати реальністю?
— Про халіфат зовсім не йдеться. Інша річ, цілком можливо, що в умовах громадянської війни більш мотивовані й пасіонарні — це суніти. Імовірно, що в умовах війни іслам починає відігравати все більшу роль. Люди опиняються в ситуації постійного очікування смерті, і для них дуже важливо знаходити якусь відраду й вищу мотивацію, заради чого вони воюють і готові загинути. Тому це дуже важливий чинник. Під час будь-якої війни роль релігії зростає. Зрозуміло, що тут посилиться роль ісламу. Але й до цього вона відігравала важливу роль у мобілізації. У Сирії є групи, які виступають із позицій секуляризму, і є релігійні групи, які виступають із позиції ісламу. Очевидно, що тривалість війни призведе до збільшення ролі ісламу. Цілком можливим після поразки Асада є прихід до влади ісламістів, але це однозначно не може бути інтерпретовано як створення якогось халіфату. Це ми бачимо в Єгипті, Туреччині й багатьох секулярних країнах, у яких ісламісти відіграють значну роль. Але вони прийшли до влади за демократичними процедурами й зацікавлені у їхньому збереженні. Наприклад, у Туреччині демократичні процедури працюють на користь ісламістів у боротьбі з авторитарними військовими. Я б не вимальовував іслам одним кольором, бо насправді це складна ідеологія з різними відтінками й відгалуженнями ісламістського руху, зокрема й від поміркованих до радикалів.
— Українське МЗС учора зробило заяву щодо подій у Сирії, засудивши застосування важкої артилерії й танків проти цивільного населення сирійського містечка аль-Хола. На вашу думку, яку сторону має займати Україна щодо Сирії: долучатися, як це було в багатьох випадках раніше, до позиції Європейського Союзу чи вибирати якусь особливу позицію з оглядкою на Росію?
— Скажімо, щодо Лівії Україна тягнула до останнього. Не буду коментувати, чому так сталося і хто був у цьому зацікавленим. Ми визнали Перехідну національну раду лише після росіян, коли впало Триполі. А щодо Сирії Україна займає гнучкішу позицію. Принаймні ми вступили до клубу «Друзів сирійського народу». Багато таких сигналів у принципі свідчать про те, що позиція України нині в сирійському конфлікті набагато гнучкіша. Українське МЗС намагається тримати руку на пульсі або хоча б не випадати з контексту. Це я бачу, і це реальна зміна порівняно з лівійською історією.
— Чи багато втратить Україна від зміни режиму в Сирії, чи навпаки, для неї відкриються нові можливості після падіння режиму Асада?
— У принципі в України один із найкращих товарообігів із Сирією. Тому, з одного боку, є відчуття, що ми можемо щось втратити у зв’язку зі зміною режиму, але з другого, як мені відомо, — головні українські актори на сирійському ринку не зміняться, а якщо навіть зміняться, то цю нішу займуть інші. А саме від них залежить той рівень товарообігу, який ми маємо, і зацікавленість продовжувати співпрацю. Тому я не думаю, що від зміни режиму серйозно постраждають українські інтереси в Сирії. А от наскільки ми зможемо збільшити товарообіг — це питання. Тому що це змушуватиме докладати додаткові зусилля до тих, які ми нині бачимо.
РЕЗОНАНС
Путін не здає Асада
Так іноземна преса прокоментувала події в Сирії. The Financial Times, зокрема, зазначила: «Москва постаралася обілити режим президента Башара Асада й заявила, що західні держави сподіваються скористатися цією кризою, щоб змістити сирійське керівництво».
Британська The Independent вважає, що Асад зможе діяти безкарно, поки розраховує на російську підтримку. Можливо, за зачиненими дверима Росія проводить лінію, що принципово відрізняється від публічних заяв Лаврова, вважає видання, але «тон висловлювань Лаврова навряд чи дає надію на консенсус у найближчому майбутньому», — пише видання.
Експерт зі Середземномор’я та Близького Сходу Фабріс Баланш у інтерв’ю Le Nouvel Observateur висловив думку, що Башар Асад вступив у фазу тотальних репресій: він має повну підтримку Росії в питанні придушення повстання й відстрочення до американських виборів, після яких у майбутнього президента США будуть розв’язані руки для активніших дій.
На його думку, існує три варіанти розв’язання проблеми в Сирії. Перший: вторгнення НАТО без санкції ООН; цей варіант малоймовірний, оскільки після Іраку й Афганістану ніхто не хоче вплутуватися в конфлікт, що може затягнутися. Другий: рішення в йеменському стилі — погоджене передання політичної влади; цей варіант теж не викликає довіри, оскільки Росія виступить проти. Найімовірнішою Баланшу здається третя гіпотеза: режим залишається й повністю повертає собі контроль над ситуацією до кінця року.
Тим часом, Росія вважає контрпродуктивним кроком висилання сирійських послів зі столиць провідних держав. Про це заявив учора офіційний представник МЗС Олександр Лукашевич. Найважливіші канали, за якими можна було б обмінюватися думками й конструктивно впливати на уряд Сирії, заохочуючи його до подальших кроків до виконання плану Кофі Аннана, тепер виявляються перекритими, вважає дипломат.
