Сьогодні міжнародне співтовариство святкуватиме Міжнародний день ненасильства. Ця дата збігається з днем народження індійського діяча — засновника незалежної Індії Махатми Ганді. Нагадаємо, що відповідну резолюцію ухвалила 15 червня Генеральна Асамблея ООН. З приводу цієї дати Східно-Європейський Інститут Розвитку спільно з Посольством Індії в Україні проводить круглий стіл на тему «Око за око робить усіх сліпими» — філософія ненасильництва та послання Махатми Ганді сьогодні», присвячений першому Міжнародному дню ненасильництва. Цей захід також присвячено 100-річчю з початку руху «Сатьяграха», який очолив Ганді. (Махатма) Мохандас Карамчанд Ганді народився 2 жовтня 1869 року в гуджаратському князівстві Порбандар, помер — 30 січня 1948 року в Делі. Батько Ганді був міністром в ряді князівств півострова Катхиявар. Ганді зростав в родині, де суворо дотримувалися звичаїв індуїстської релігії, що вплинуло на формування його світогляду. Отримавши 1891 року юридичну освіту в Англії, Ганді до 1893 р. займався адвокатською практикою в Бомбеї. 1893—1914 років служив юрисконсультом гуджаратської торговельної фірми в Південній Африці. Тут Ганді очолив боротьбу проти расової дискримінації і пригнічення індійців, організовуючи мирні демонстрації, петиції на ім'я уряду. У результаті південноафриканським індійцям удалося домогтися скасування деяких дискримінаційних законів.
У Південній Африці Ганді виробив тактику ненасильницького опору, яку назвав сатьяграхою. Під час англо-бурської (1899—1902) та англо-зулуської (1906) воєн Ганді створив санітарні загони з індійців для допомоги англійцям, хоча, за його власним визнанням, вважав справедливою боротьбу бурів і зулусів; свої дії він розглядав як доказ лояльності індійців до британської імперії, що, на думку Ганді, повинно було переконати англійців надати Індії самоврядування. У цей період Ганді ознайомився з працями Л. М. Толстого, який мав великий вплив на нього і якого Ганді вважав своїм вчителем і духовним наставником.
Після повернення на батьківщину (січень 1915) Ганді зблизився з партією Індійський національний конгрес і незабаром став одним з провідних лідерів національно-визвольного руху Індії, ідейним керівником конгресу. Ганді зрозумів, що, не спираючись на маси, не можна домогтися від колонізаторів ані незалежності, ані самоврядування, ані будь-яких інших поступок.
Ганді та його послідовники роз'їжджали по Індії, виступаючи на велелюдних мітингах із закликами до боротьби проти англійського панування. Цю боротьбу Ганді обмежував виключно ненасильницькими формами, засуджуючи будь-яке насильство з боку революційного народу. Він також засуджував класову боротьбу і проповідував розв'язання соціальних конфліктів шляхом арбітражу, виходячи з принципу опіки.
Ця позиція Ганді відповідала інтересам індійської буржуазії, і партія Індійський національний конгрес підтримала її повністю. 1919—1947 років Національний конгрес під керівництвом Ганді перетворився на масову національну антиімперіалістичну організацію, що користувалася підтримкою народу. Залучення мас у національно-визвольний рух є основною заслугою Ганді та джерелом його величезної популярності в народі, який називав Ганді Махатмою (Великою душею).
