Голова комісії палати представників на допомогу демократії Девід Прайс (демократ від штату Північна Кароліна) днями відвідав Україну. Делегація у складі трьох конгресменів здійснює турне по ряду країн, якими опікується комісія палати представників. Прайс також є співголовою комісії Демократичної партії з графіка кампанії висунення кандидатів на президентство. Як США оцінюють розвиток демократії в нашій країні? Чи потрібна Україні допомога у розвитку демократії? Хто з демократів має найкращі шанси бути номінованим від Демократичної партії для участі у виборах, які відбудуться в 2008 році? Чи буде брати участь у перегонах Ал Гор? Який із кандидатів Демократичної партії зможе перемогти на президентських виборах і чи потрібно для цього йому бути хорошим менеджером чи людиною, які вміє перемагати на війнах? Чи борються США із Росією за вплив над Україною? Про це в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» американського конгресмена.
— Як голова комісії палати представників на допомогу демократії, що ви думаєте про стан демократії в Україні?
— Я із задоволенням розповім вам про роботу нашої комісії. Але я не хотів би коментувати з приводу нинішньої ситуації в Україні. Наша комісія працює з парламентами у різних частинах світу, включаючи Македонію, Україну, Грузію, якщо вести мову про країни Центральної та Східної Європи. У 90-х роках ми працювали в рядi інших Центрально- і Східноєвропейських країн. Ідея полягає в налагодженні співпраці та партнерства з парламентами, які формуються і розвиваються. З тим, щоб спілкуватися з парламентарiями цих країн, працювати, допомагати налагоджувати роботу комітетів і укомплектовувати штат апарату, налагоджувати зв’язки з виборчими округами, з’ясовувати, які умови потрібні для парламенту, щоб він діяв ефективно і плідно. В деяких незаможних країнах ми могли запропонувати матеріальну підтримку. Щоправда, в Україні таке питання не стоїть. В Україні парламентарії й штатні працівники апарату Конгресу зустрічаються з колегами і обмінюються досвідом.
— Тобто ви вважаєте, що з вашого боку Україна не потребує ніякої допомоги, зокрема, в зміцненні демократії тощо?
— Ні, такого я не сказав. Я сказав, що не стоїть питання про матеріальну підтримку. 14 років тому Конгрес США допоміг Україні матеріально, зокрема, надавши бібліотечні ресурси. Тепер український парламент пройшов великий шлях і розвинувся порівняно з тим станом, яким він був 14 років тому. Саме це я хотів сказати. Ми вважаємо, що є нові шляхи, якими ми можемо допомогти українському парламенту в розвитку демократії, заохоченні до демократичної законотворчості. Це так само, як і з усіма 12 країнами світу, з якими ми зараз працюємо в рамках партнерської програми.
— Загалом вважається, що США і Росія борються за вплив над Україною. Чи не вважаєте ви, що США зараз втрачає вплив в Україні, оскільки Президент, який налаштований здебiльшого розвивати зв’язки із Заходом, має меншу підтримку в парламенті, тим часом як більшість налаштована проросійськи?
— Займатися спекулятивними міркуваннями на цю тему я вважаю для себе недоречним. Лише скажу, що ми працюємо зі всіма сторонами, зі всіма партіями. Ми й сьогодні у парламенті мали зустрічі з представниками різних політичних сил, всього політичного спектра, представленого у Верховній Раді. Ми працюємо з парламентом в цілому. Крім того, ми свою діяльність не розглядаємо як скеровану на змагання чи протистояння Pociї чи будь-якій іншій країні. Ми вважаємо нашу роботу проявом солідарності і дружби з Україною
— Давайте тепер поговоримо про президентську кампанію в США. Чи маєте ви і зараз вплив у номінування кандидатів від демократів?
— Будучи співголовою комісії Демократичної партії з графіка кампанії висунення кандидатів на президентство, я запропонував разом з колегами, щоб до першої стадії праймеріз — попередніх партійних виборів — були додані ще два округи-штати. Тобто до Айови і Нью-Гемпшіру, де відбуваються перші, ранні праймеріз, додати Неваду і Південну Кароліну. Це урізноманітнило спектр тестування потенціалу кандидатів на ранній стадії праймеріз. На жаль, зараз два найбільшi штати — Каліфорнія і Нью-Йорк — ведуть мову про пересунення дат своїх попередніх виборів, щоб вони відбувалися відразу після першої стадії праймеріз, — тобто попередніх виборів у чотирьох названих мною штатах. Вважаю, що це недобре, тому що ми можемо опинитися в ситуації, коли вже на початковому етапі або відразу після нього змагання фактично буде припинятися.
— Оскільки ви сказали, що змагання може завершитися на першому етапі, то можете ви назвати номінанта від Демократичної партії?
— Якби я знав, то висловився б чітко. Але зараз я не можу собі цього дозволити. Тому що я не знаю. Ми, безумовно, маємо трьох дуже серйозних кандидатiв. Але є, мабуть, ще декілька чоловік, які теж цілком мають шанси приєднатися до цієї вищої ліги кандидатів на номінацію. Безумовно, ми можемо вести мову про трьох кандидатів як лідерів, оскільки вони зараз найбільш динамічно поповнюють свої виборчі фонди і подорожують по всій країні. Проте ще два-три можуть приєднатися до цієї лідируючої групи. Давайте я вам поясню про календар. Ми маємо чотири вищезгадані ранні попередні вибори. Це якраз те, чим займалася наша комісія, і ми зараз маємо чотири штати, що складає набагато ширшу палітру, ніж вона була до того, коли включалося лише два штати. Проте, коли завершиться попередній етап, в якому беруть участь чотири штати і почнеться регулярний виборчий сезон, то на цьому етапі загальнонаціональна партія відіграє мінімальну роль і не може серйозно впливати на бажання багатьох штатів якомога скоріше провести такі попередні вибори й у себе. Стосовно чотирьох перших попередніх виборів, я не думаю, що є якийсь кандидат, який може розраховувати на перемогу в усіх чотирьох штатах. А це означає, що більш ніж один кандидат буде продовжувати мати шанси на тому етапі, коли до виборчого сезону приєднаються великі штати, в яких вирішується багато чого.
— Ви сказали, що не знаєте, хто буде номінований від Демократичної партії. А чи можете сказати, на кого робить ставку керівництво вашої партії?
— На мою думку, в керівництві партії існує досить рівномірний розподіл симпатій щодо основних кандидатів. Я і мої колеги, які представляють штат Північна Кароліна, висловили підтримку кандидатури Джона Едвардса: він з нашого штату, і ми добре його знаємо. Я маю враження, що багато хто з лідерів Демократичної партії поки що не поспішає висловлювати свої преференції. Хоча в найближчі тижні, мабуть, буде чималий тиск громадської думки, щоб ці лідери визначалися з тим, кого вони підтримують. Якщо ж говорити про республіканську сторону, то там, вважаю, набагато ширший спектр можливих кандидатів. Там, насправді, дуже важко сказати, хто є фаворитом, хто є найсильнішим кандидатом на нинішньому етапі.
— Ви сказали, що хтось може долучитися до трійки лідерів. Чи може це бути Ал Гор? Чи була б це хороша для Демократичної партії ідея, якби Гор включився в президентські перегони?
— Мені важко сказати, наскільки ця ідея є доброю. Але я насправді вважаю, якби Ал Гор вирішив брати участь у виборах, то його підтримка була б чималою. Його добре знають. Він став надзвичайно авторитетним речником з питань екологічних проблем. І поки що, як я сказав, немає безумовного фаворита, який би вже мав гарантовані шанси. Тобто, враховуючи всі ці фактори, є люди, які закликають Ал Гора висунути свою кандидатуру. Проте існують усі ознаки того, що він не збирається цього робити. Звичайно, все ще може змінитися, але я не думаю, що шанси його високі.
— Чи може керівництво партії вплинути на думку Гора, щоб він приєднався до перегонів?
— Для Демократичної партії порівняно із Республіканською характерна набагато менша схильність лідерів брати на себе місію диктувати, яким має бути вибір. Звичайно, я вважаю, що є певні лідери серед Демократичної партії, до думки яких Ал Гор готовий був би прислухатися. Але якщо він хоче бути номінованим, то має докласти до цього зусилля. Він сам повинен над цим працювати і прагнути цього. Номінація не буде йому піднесена на тарілочці.
— Коли останній термін, щоб Гор міг ще прийняти рішення щодо участі в президентських перегонах?
— Існує як би два останні терміни. Є офіційна остання дата подачі кандидатом своєї кандидатури як офіційної в різних штатах. На практиці ж останній термін настає набагато раніше. Тому що треба докласти багато зусиль, щоб провести організаційні роботи і зібрати кошти. Якщо ви спитаєте Гілларі Клінтон, Барака Обаму, Джона Едвардса, інших кандидатів, які вже активно ведуть кампанію про останній термін висунення кандидатури, то вони скажуть, що реально цей термін давно пройшов.
— Здається, що зараз лідером серед демократів є Гілларі Клінтон. Вона зібрала найбільше коштів. Також вона має підтримку з боку свого чоловіка, колишнього президента США. Чи зможе вона номінуватися від партії? І якщо так, чи переможе вона республіканського кандидата?
— Я б сказав, що в неї є хороший шанс стати номінантом — офіційним кандидатом. Але я б не казав, що цей шанс є найкращим і безперечним серед усіх кандидатів на цю номінацію. Оскільки, знову ж таки підкреслю, це відкриті перегони. Якщо вона дістане номінацію, гадаю, вона має потенціал для того, щоб виграти вибори. Проте одне iз запитань, яке будуть ставити виборцi, чий шанс виграти є найкращим. А відповіді на це запитання поки що ніхто не знає.
— Серед оглядачів існує припущення, що США зараз потрібен або класний менеджер, або людина, яка має досвід вигравати війни. Чи розділяєте ви цю думку?
— Напряму я на таке запитання не буду відповідати,бо надто вірю в те, що Америці потрібні зміни. Я належу до партії, яка вже домаглася дуже серйозних змін у ході останніх виборів до Конгресу. Вважаю, що політична ситуація сприяє демократам зараз. І це не тільки тому, що я сам демократ. Я просто справді вважаю, що країні потрібні зміни. І я буду працювати не покладаючи рук для того, щоб президентом країни став кандидат від Демократичної партії.
— Тобто ви вважаєте, що серед демократів є кандидат, який зможе розв’язати проблему війни в Іраку і змусити Іран відмовитися від планів розробки ядерної зброї?
— Це дійсно два величезні виклики, які стоять перед нашою країною. Як член Конгресу, я намагаюся і з нинішнім президентом співпрацювати, щоб розв’язати ці проблеми. При цьому я думаю, що курс президента Буша стосовно Іраку потребує корекції, причому дуже серйозної. Але ми були б щасливі, якби ні Ірак, ні Іран вже не були такими викликами для наступного президента.
— Чи означає це, що наступний президент, якщо це буде демократ, буде більшлю мірою проводити політику поширення і підтримки демократії в інших країнах, ніж покладатися у розвитку відносин між країнами на особисті контакти, що ми спостерігали у відносинах Буша і Путіна?
— Гадаю, обидві партії в США прихильники ідеї поширення демократії. Зокрема, комісія, яку я очолюю, є повною мірою двопартійною. Ми розуміємо, що демократія — це не тільки самі вибори, також дуже важливо й те, що відбувається між виборами. Я переконаний, що будь- який президент-демократ буде нероздільно відданий підтримці демократії та прав людини у всьому світі. Безумовно, наші відносини з Росією будуть серйозною темою і викликом, незалежно від того, хто буде президентом. У нас є чимало сфер співпраці й дружніх відносин. Але президент Буш також неодноразово висловлював занепокоєння стосовно ознак відходу від демократичної практики в Росії й стосовно тиску, якому піддає Росія своїх сусідів. І я очікую, що президент-демократ буде так само серйозно ставитися і відчувати занепокоєння з приводу подібних речей.
— Нещодавно Конгрес США прийняв закон, який сприяє вступу Грузії та України до НАТО. Але в Україні більшість населення поки що не підтримує вступ України до Альянсу, і деякі політики виступають за те, щоб Україна мала нейтральний статус. Чи можете навести аргументи прихильникам нейтралітету на користь приєднання України до Альянсу?
— Питання щодо вступу до НАТО мають розв’язувати самі українці. Я хотів би лише роз’яснити, що ухвалений Конгресом Акт не означає, що за Україну вирішують, вступати їй чи ні в НАТО до якогось конкретного терміну. Закон лише свідчить про те, що ми готові працювати з Україною, якщо вона ухвалить для себе таке рішення. Я дуже великий ентузіаст щодо підтримки НАТО. Я вважаю, що НАТО надає величезні переваги для країн-членів Альянсу. Але за своєю сутністю НАТО може існувати тільки як добровільна організація. Це означає, що кожна країна повинна вирішувати це питання сама для себе, і це не роль моєї країни — США — казати їм, яке рішення вони повинні приймати.
— А чи не вважаєте ви, що рішення про вступ до НАТО може прийняти політична еліта і потім доказати народу, що воно є правильним і вигідним для країни?
— Як на мене, серйозні рішення, які приймає для себе країна, — це завжди комбінація лідерської ролі керівництва і громадської думки. На якомусь етапі це має об’єднатися і працювати разом. Якщо ще спрацьовує, то завжди в один спосіб.
