Виглядає на те, що Україна намагається примірити на себе тогу сильної країни, наслідуючи при цьому північну сусідку. Як кажуть: «з ким поведешся, від того наберешся». Інакше ніяк не можна пояснити скандал із нещодавньою висилкою дипломатів сусідньої Чеської Республіки, яка є членом Європейського Союзу і допомагає нашій країні на шляху європейської інтеграції. Хоча СБУ й звинуватила двох чеських дипломатів Зденека Кубічека і Петра Навотного у промисловому шпигунстві, проте доводи української секретної служби не виглядають досить аргументованими. Принаймні, громадянам ніхто цього не пояснив. «Існує підозра, що мова йде не про шпигунство, а про відповідь за надання притулку екс-міністру економіки України Богдану Данилишину». Саме так, як повідомляє чеське видання Idnes, міністр закордонних справ Чехії Карел Шварценберг через свого офіційного представника прокоментував новину про вигнання чеських дипломатів із Києва. І зрозуміло, відповідно до принципу взаємності, глава чеського зовнішньополітичного відомства заявив, що у відповідь Чехія вишле двох українських дипломатів.
Директор департаменту інформаційної політики МЗС України Олег Волошин спростував зв’язок між висилкою чеських дипломатів і наданням Прагою політичного притулку екс-міністру. При цьому він підкреслив, що є багаторічна практика, згідно з якою в разі протиправної діяльності проти України, її національних інтересів робиться все для припинення таких дій.
Тим часом голова департаменту євроінтеграції МЗС Василь Філіпчук учора заявив, що «цей скандал не вплине на відносини з Чехією, і тим більше він не вплине на відносини з Євросоюзом». При цьому український дипломат додав, що «Чехія — важливий партнер України, ми надзвичайно цінуємо наші відносини з цією державою». Однак виникає питання, чому у такому разі не було вирішено цю проблему при наявності великого дипломатичного інструментарію, як це робиться між справжніми партнерами. Україна як позаблокова держава у стосунках з членом НАТО перейшла на некоректний для неї стиль.
Те, що не все так просто, в даному випадку свідчать слова голови представництва Єврокомісії в Києві Жозе Мануель Пінту Тейшейра, що Україна й Чехія мають самі розібратися в тому, що сталося, без зайвої політизації та залучення до вирішення «шпигунського конфлікту» європейських інституцій. «Ми повинні залишити цей конфлікт на українсько-чеські двосторонні відносини. Ми сподіваємося, що конфлікт вичерпаний і не буде мати продовження. Адже подальша євроінтеграція України, підписання між Україною та ЄС Угоди про асоціацію — це справа підтримки всіх країн Євросоюзу, включаючи Чехію», — сказав Тейшейра.
Характерно, що дипломатичний скандал між Києвом і Прагою розгортався у той самий момент, коли в Чехії розпочала роботу нова міжнародна громадська організація «Українська європейська перспектива». Більше того, цю організацію очолив політичний емігрант, екс-міністр економіки України Богдан Данилишин, який на початку січня цього року отримав політичний притулок у Чеській Республіці.
У своєму коментарі «Радіо Свобода» Данилишин зазначив мету організації «формування в Україні європейських цінностей, формування європейського рівня свідомості наших громадян і утвердження того, що тільки європейський вектор розвитку буде тим дороговказом, тим майбутнім для нашої держави, який забезпечить у подальшому демократичний розвиток України». Данилишин висловив переконання, що «Чехія може стати гарантом нашого європейського шляху», адже вона «завжди сприяла нашій діаспорі».
Коли верстався номер, стало відомо, що Чехія висилає військового аташе України у відповідь на висилку співробітників чеського Посольства в Києві. Про це повідомив директор Департаменту інформаційної політики МЗС України Олег Волошин. Він висловив сподівання, що на цьому в дипломатичному скандалі буде поставлена крапка, й те, що сталося, не вплине на подальший розвиток українсько-чеських відносин.
«День» звернувся до одного з ініціаторів презентації міжнародної організації «Українська Європейська Перспектива» у Празі, президента Європейської асоціації українців Олексія ТОЛКАЧОВА, з проханням прокоментувати можливі наслідки дипломатичного скандалу для європейської інтеграції України та її іміджу.
— Я сумніваюсь, що причиною нещодавнього українсько-чеського дипломатичного конфлікту послугував Богдан Данилишин і надання йому політичного притулку. Скоріш за все, його корені сягають у глибоку навколо військову площину.
Що ж до можливих наслідків цих подій для подальших українсько-чеських стосунків, то я сподіваюсь що вони не будуть суттєвими. Утім, навіть коли офіційні Київ та Прага розсваряться, це ще не означає що суттєво зіпсується клімат на рівні громадської. Саме тому, українцям, у свою чергу, треба продовжувати активно працювати над розбудовою громадської дипломатії з Чехією.
У контексті української євроінтеграції не думаю, що цей конфлікт матиме якийсь суттєвий вплив. Адже у цьому питанні більш важливі стосунки і ставлення до України чеських депутатів, які сидять у Європарламенті. А вони достатньо позитивні.
«Українська європейська перспектива» створена закордонними українцями для того, щоб експортувати європейські цінності і стандарти в Україну. Хто, як не закордонні співвітчизники, найкраще знають, що таке Європа? Це не лише демократія і права громадян — це в першу чергу поважне та турботливе ставлення до кожної людини, це захищеність людини та її комфорту. По суті, цілі чеської організації дуже співзвучні із головним гаслом Президента Віктора Януковича — «Україна для людей». В Європі — все заради і для людини. Ці ж стандарти треба перенести в Україну.
Мене не дивує, що така ініціатива виникла саме в Празі, адже в Чехії українська діаспора є чи не найактивнішою та найорганізованішою. Також я радію з того, що до сих пір основним другом України в Європі була Польща, а тепер другом і лобістом України в ЄС буде ще й Чехія.
Ситуація із залученням іноземних інвесторів, на мій погляд, сьогодні дуже погана і продовжує погіршуватися. Цьому сприяють не лише економічні негаразди та недостатньо ефективні реформи, але й чимдалі гірший імідж України. Ніхто не захоче вкладати гроші в країну, про яку погано говорять. Як відомо, понад 80% інформаційних повідомлень у західній пресі про Україну носять негативний характер. Водночас Україна практично не має і не реалізує жодної біль-менш серйозної кампанії, спрямованої на формування позитивного іміджу України. Думаю, держава та вітчизняний бізнес мають бути найперше зацікавлені у формування позитивного іміджу України. Допомогти їм у цьому можуть мільйони закордонних українців, які, фактично, є рекламними агентами України. Для цього потрібна лише політична воля, треба лише почати іміджеву кампанію, приділити серйозну увагу іміджу України.
Українці досі в душі себе відчувають вихідцями з Радянського Союзу, а не європейцями. Тому немає відчуття себе людиною, немає самоповаги і багато ще чого. А треба, аби кожен себе відчув людиною в найширшому розумінні цього слова. Ще одна проблема українців — це відсутність конструктивних цінностей в соціальній свідомості та віри в майбутнє. Україні потрібні цінності гуманізму, а не споживацького суспільства. Також потрібна загальнонаціональна мрія, яка об’єднає все суспільство та стане новою національною ідеєю.
Хочу відразу зазначити, що вступ до ЄС не зробить за один день зарплатні вищими, продукти якіснішими, а чиновників чеснішими. По суті, вступ до ЄС тільки передасть частину державного суверенітету з Києва до Брюсселя. Хіба нам зараз це важливо? Натомість, на мій погляд, сьогодні треба говорити про європеїзацію України. Треба зробити нашу Батьківщину Європою по суті, а не за формою. Тоді життя в Україні та країнах Заходу нічим не відрізнятиметься, а тисячам українців не буде жодного сенсу тікати з Батьківщини в пошуках кращого життя, відкриються кордони, Україна стане самодостатньою. Насправді, в моїх особистих мріях Україна — це друга Швейцарія, а не один із численних членів ЄС.
