Борис Березовський, який повідомляє про своє бажання залишити депутатський мандат, — ось картина, яку ми спостерігатимемо сьогодні, під час чергового драматичного засідання Державної думи, на якому буде обговорюватися доля закону про зміну процедури формування Ради Федерації — верхньої палати російських федеральних зборів. На скликаній у понеділок прес-конференції Березовський пояснив, що не бажає брати участі в розвалі Росії i створенні в ній авторитарного режиму. Заява благородна, однак поширена вона була близько одинадцятої ранку в понеділок. Березовський не міг не знати, що саме в ці хвилини розпочалося засідання ради верхньої палати, на якій було вирішено продовжити роботу узгоджувальної комісії — саме тієї комісії, яка вже схвалила дванадцять сенаторських поправок. Поправок, які не просто вихолощують сенс пропозицій Володимира Путіна, а роблять всю реформу просто беззмістовною! І в Думі також погодилися на продовження консультацій із сенаторами, і Путін також висловився за узгоджувальну процедуру. Я, звичайно, не можу зараз спрогнозувати, як закінчиться сьогоднішнє засідання Державної думи, однак знаю точно: в понеділок вранці у Березовського не було жодних підстав вважати, що він програв. Навіщо ж депутату від Карачаєво-Черкессії було робити цей ефектний жест?
Заради жесту. А от його необхідність — предмет набагато більш серйозного й уважного аналізу. Висловлюються різні припущення: i щодо неминучого позбавлення Березовського імунітету в разі необхідності, а якщо так, навіщо йому депутатство; i щодо сварки між оточеннями першого і другого президентів (хоча це й досі майже те ж саме оточення — не могло ж воно сваритися само із собою?); i щодо образи Березовського на те, що прислухаються не до його порад, а до «якогось» Павловського, прізвище якого Березовський нервово забував на своїй прес-конференції... Однак я дозволю собі ще одну версію: притаманне Березовському відчуття нестабільності примусило його вдатися до ефектних дій тільки для того, щоб, коли «справжні події» розпочнуться, він мав можливість сказати: я ж попереджав, я ж говорив!
Березовський — не чарівник, ні. Він людина з прислів’я про песиміста, який є лише добре поінформованим оптимістом. І ту інформацію, яку Березовський має і яку він здатний блискуче проаналізувати, Борис Абрамович і використовує для випередження подій, організатором яких він себе потім виставляє. На цьому, звісно, й тримається феномен Березовського. Отож нам залишається тільки простежити, з якими саме подіями був пов’язаний нинішній ефектний крок.
