Президент США Джордж Буш, схоже, не переконав російського колегу Володимира Путіна в тому, що від Договору по протиракетнiй оборонi (ПРО), підписаний 1972 р. Радянським Союзом та Сполученими Штатами, потрібно відмовитися. Путін, відповідно до стенограми його розмови з американськими журналістами, поданої www.strana.ru , вважає, що в такому випадку з практики міжнародних відносин автоматично виключаються договори про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО, або, за американською термінологією, СТАРТ-1 та СТАРТ-2).
Путін дав зрозуміти, що Росія, в разі відмови США від їх погляду на можливе співробітництво в цій галузі, діятиме самостійно. Напередодні iз заявами на тему Договору по ПРО 1972 р. та можливостей розгортання національної системи ПРО в США виступали радник Буша з національної безпеки Кондолізза Райс та держсекретар Колін Пауелл. З одного боку, суть цих заяв зводилася до того, що Сполучені Штати мають наміри розгортати НПРО незалежно від позиції Росії як тільки це стане технічно можливим. З іншого — і на це звернули увагу в Москві — Пауелл пропонував не стільки відмову від договору 1972 р. у принципі, але можливості його перегляду з урахуванням сучасних реалій.
З технічними можливостями розгортання НПРО США є суттєві проблеми. Немає жодних сумнівів у тому, що в цьому зацікавлені передусім військово-промислові кола — система гарантує отримання багатомільярдних замовлень. Але водночас досі жодне з випробувань елементів цієї системи не було позитивним. Путін з цього приводу навіть заявив, що ідеологію американської системи можна оцінити як спробу кулею влучити в кулю. Тим часом як ракетні носії, проти яких спрямована ця система, вже вичерпали ресурси своєї модернізації, і потрібно думати про інші можливості. Одностайної дум ки американських експертів щодо доцільності розгортання нової системи ПРО немає, особливо з урахуванням того, що її вартість оцінюється в $25 млрд.
Зате є одностайне побоювання експертів і політиків багатьох країн світу, що подальша взаємна непоступливість Москви та Вашингтона призведе виключно до нової гонки озброєнь. І тут можна нагадати про щире здивування Буша завеликим ядерним арсеналом Сполучених Штатів, і про заяви російських представників щодо адекватної відповіді на американські ініціативи. Можна згадати й про те, що сенатори- демократи в США теж не поспішають заявляти про відмову від договору 1972 р. І про те, що в тому разі, коли це станеться, як вважає Путін, «пороговим» країнам буде набагато легше оголосити себе ядерними державами.
До останнього часу виглядало так, ніби дві найпотужніші у військовому відношенні держави світу просто не чули аргументів одна одної. Після першої зустрічі між Бушем та Путіним багато хто вважає, що ситуація зміниться — як сталося в результаті низки зустрічей Горбачова та Рейгана, а потім Буша-старшого.
Якщо, звичайно, в Москві та Вашингтоні дійсно усвідомлять, що світ змінився і вимагає інших підходів, ніж категорії «холодної війни» та балансу, побудованого на концепції гарантованого взаємного знищення.