Оскільки країни Латинської Америки користуються мільярдами доларів, що надсилають додому їхні громадяни, які проживають у Сполучених Штатах, їм потрібно звернути увагу на те, як поводиться з багатьма їхніми благодійниками американська влада.
Попри їхню кількість — за оцінками Urban Institute, у США проживають понад дев’ять мільйонів незареєстрованих іммігрантів, що перевершує загальне населення таких країн, як Коста-Ріка і Нікарагуа — незареєстровані працівники давно вже стали для Америки улюбленою «боксерською грушею». У неділю цих людей проклинають, а в понеділок наймають на роботу.
Нападки на іммігрантів помітно посилилися в лютому, коли конгрес США прийняв законопроект, що забороняє будь-якому штату видавати водійські права незареєстрованим працівникам. Ніхто в Америці навіть не пише про це й не звертає особливої уваги, оскільки ті, хто перебуває у США нелегально, майже всім байдужі. Незареєстровані працівники збирають американський урожай, прибирають у будинках американців і подають їм їжу у закусочних, але їхня доля багатьох громадян США просто не хвилює.
Більшість груп чисельністю у дев’ять мільйонів чоловік, за якими стоять мільярди доларів, здійняли б жахливий галас у конгресі, якби стали жертвами цілеспрямованого поганого поводження. Але гроші, які заробляють незареєстровані працівники, відправляють за кордон, і на них ведуть будівництво, відкривають підприємства й доглядають старих батьків по всій Латинській Америці. Тож країни, які мають вигоди від цього грошового потоку, зобов’язані піднести свій голос за виборців, завдяки яким їхня економіка тримається на плаву. Член конгресу США Лінда Санчес каже, що якщо президенти іноземних держав не виступають на захист своїх громадян, які перебувають в Америці, мало хто інший захоче цим займатися.
Якщо судити з Каліфорнії, то заборона на отримання водійських прав не зможе вигнати з дороги незареєстрованих працівників. Через неї життя цих людей лише стане ризикованішим і дорожчим, що підштовхне їх ще ближче до небезпечної межі конфлікту з суспільством.
Джил Седілло, сенатор від штату Каліфорнія, який намагався дати зворотний хід раніше прийнятому закону, за яким з 1994 року незареєстрованим працівникам заборонялося керувати транспортними засобами, написав нещодавно в політичному документі: «Хоча кількість водіїв-іммігрантів, можливо, дещо поменшала, більшість просто сідає за кермо без належного навчання й перевірки, без водійських прав і страховки».
Для водіїв без прав, як встановив він, імовірність потрапити в аварію зі смертельним результатом майже вп’ятеро вища. Седілло зробив висновок, що, навіть якщо не брати до уваги всі ці смерті на дорозі, водії без прав обходяться каліфорнийцям приблизно в 831 мільйон доларів на рік. Ці гроші йдуть на покриття збитків, завданих незастрахованими водіями. У деяких районах Лос-Анджелеса, де зосереджені незареєстровані іммігранти, близько 90% водіїв не мають страховки.
Іммігрантам треба якось добиратися на роботу, і тому вони купують, продають, водять і кидають машини, джерелом яких є паралельний ринок. Коли я розмовляла з іммігрантами в Окленді, вони називали свої водійські права «tu licencia con dios», тобто «твої права, видані Богом». Бог всемилостивий допомагає іммігранту в тому, щоб його не зупинила поліція.
Так незареєстровані працівники виявляються серед тих, хто керує машинами, яким ось-ось місце на звалищі, і які коштують від 200 до 500 доларів. Коли авто в такого водія без прав ламається, її буксирують на стоянку, і лише в поодиноких випадках власник за нею звертається. Потім її виставляють на аукціон і її перекуповують агенти, які у свою чергу перепродують її черговому іммігранту без водійських прав. Іммігранту найголовніше — завжди купувати подешевше, бо він ніколи не може передбачити, скільки мине часу, перш ніж машина зламається.
Лідерам Латинської Америки час встати на захист своїх громадян, які так багато означають для економік їхніх країн. Наприклад, боротьба із запропонованою конгресом забороною на видачу водійських прав незареєстрованим іммігрантам у всіх штатах могла б стати пріоритетом номер один на переговорах про нові торгові угоди зі США. У будь-якому разі діяти треба зараз: коли цей законопроект здобуде схвалення конгресу і буде підписаний президентом, навряд чи вдасться домогтися його скасування в найближчому майбутньому.
Досвід Каліфорнії стосується саме цього питання. Імовірно, в жодного іншого губернатора штату немає політичного впливу, достатнього для перемоги над активістами, які вважають, що пропонувати водійські права незареєстрованим іммігрантам рівносильно пропонувати їм роботу (яку вони і так мають) і легальний статус (який їм, як виявляється, не потрібен, щоб знайти роботу).
Скасовуючи один закон, щоб догодити своїм виборцям — і бути обраним — губернатор Арнольд Шварценеггер обіцяв прийняти інший, за яким право незареєстрованих працівників отримати водійські права буде відновлено. Але антиіммігрантська істерія 90-х, що підштовхнула законодавців Каліфорнії до встановлення цієї заборони, не спадає, і навіть Термінатору — який і сам іммігрант — бракує мужності для боротьби з нею. Натомість Шварценеггер у своїй законотворчості, як й інші американці, керується думкою, що дев’ять мільйонів незареєстрованих працівників не мають жодного значення.
Лідія ЧАВЕЗ — професор Каліфорнійського університету, Берклі.
