— Українська ситуація дуже, на мій погляд, «ув’язується» з подіями у РФ. За цього російських помилок можна було б уникнути або, принаймні, послабити їхні наслідки зараз в Україні.
Ось приклад. У Росії приватизували багато, але робили це далеко не кращим чином. Там пішли на приватизацію низки крупних монополій, не подумавши або свідомо упустивши наступне — необхідність конкуренції серед підприємств. Мені здається, що приватизацію слід було проводити за дуже чіткими, прозорими законами. І не просто роздержавлювати крупні монополії, а створювати при цьому заздалегідь невеликі підприємства, які й могли б потім у рамках однієї галузі конкурувати між собою.
Україна мала б уникнути російської помилки і не допускати падіння довіри населення та інвесторів до банків, що акумулювали їхні вклади та інвестиції. Коли держателі позбавляються не лише відсотків, а й самих внесків, коли інвестори не можуть вивезти свої капітали, довіра до інститутів держави катастрофічно падає. Лавиноподібне прагнення людей забрати всі кошти з банків штовхає державу до спокуси емісій. Однак емісії здатні викликати нове зростання цін, інфляцію і гіперінфляцію.
Аргентина декілька років тому пройшла інтенсивний шлях до стабілізації, росту економіки. Свою роль серед запропонованих мною заходів зіграв, наприклад, закон про конвертованість, коли курс песо було жорстко прирівняно до долара в пропорції один до одного.
— І все-таки не так давно ви опинилися у себе в країні як міністр не при справах...
— Міністром економіки я пропрацював сім років. Серед моїх цілей була і дуже серйозна боротьба з корупціонерами, з кримінальними структурами в розпухлих лавах службовців держапарату... Так, мої опоненти і противники зуміли добитися моєї відставки. Проте вважаю себе переможцем. Бо мої реформаторські ідеї залишилися в Аргентині й діють донині. Вони виявилися так чи інакше затребуваними і за рубежем, про що, напевно, свідчать адресовані мені, як експерту, запрошення із Росії, України, деяких інших країн і міжнародних фінансових організацій.
— Ви тісно пов'язані з резонансним журналом «Форбс». На титульній сторінці його вересневого номера сказано — «Останні дні Єльцина». Чи готує зараз журнал якісь спеціальні матеріали про Україну? Чи можна щодо цього чекати особисто ваших публікацій?
— Стаття на російську тематику, яку ви назвали, не редакційна. Її підписано конкретним ім'ям, і вона висловлює, суворо кажучи, точку зору того автора.
Стосовно особисто мене, то за моїм підписом у «Форбсі» виходять коментарі під рубрикою «Глобал обсервер». Не виключено, що в черговій своїй колонці я звернуся до України. У вашої країни нині великі труднощі. Але, мені здається, у вас є два сектори економіки — сільське господарство і енергетика, які могли б набути досить швидкого розвитку. Правда, у тому випадку, якщо там переважатимуть приватні компанії.
№175 15.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
