Початок примирення США і Євросоюзу. Так оцінювали більшість аналітиків учорашню конференцію в Брюсселі, присвячену іракським проблемам. Звісно, представники 80 країн світу не збиралися спеціально, аби обговорити «загоювання» брюссельсько-вашингтонських ран. Однак дружня атмосфера між недавніми противниками антиіракської воєнної кампанії 2003 року — американцями, французами, німцями — відчувалася. Вочевидь, саме зараз настав час, аби забути про старі образи і подумати про майбутнє країни, яка потерпає від економічної кризи, безперервних терактів... Основне послання іракського керівництва зводилося до того, аби сильні цього світу надали якомога швидше давно обіцяну допомогу. По «багдадській проблематиці» раніше вже відбулося дві міжнародні конференції «країн-донорів» (у Мадриді і Токіо), на яких Іраку були обіцяні мільярди доларів. Проте лише незначна їх частина надійшла до іракців. Американці підрахували, що Саддам Хусейн залишив країну з боргами на суму майже $110 млрд.
«Ірак потребує величезної допомоги. Особливо вона необхідна в таких сферах, як охорона здоров’я, безпека і оновлення економічної інфраструктури», — наголосив прем’єр-міністр Іраку Ібрагім аль-Джафарі на конференції. Іракці обіцяють вже до середини серпня завершити роботу над розробкою власної конституції; у жовтні має відбутися референдум стосовно схвалення основного закону країни; а на грудень заплановані нові вибори, після яких можна вести мову про повноцінне формування іракської влади. Іракські керівники вірять, що розробка конституції дозволить відновити порядок у країні. Вони зазначають, що до процесу схвалення основного закону залучені представники усіх найбільших релігійних і етнічних груп країни, а це в свою чергу нібито має об’єднати населення. Особливо це стосується сунітів, які, приміром, бойкотували вибори в Іраку, що відбулися в кінці січня. Сунітські райони, крім усього, вважаються одними з найбільш небезпечних. Американці звернулися до шиїтських і курдських лідерів Іраку, які домінують у перехідному уряді, розширити владні повноваження сунітської меншини, яка б таким чином не відчувала себе викинутою із політичного процесу країни.
Утім, навіть представлення сунітів у владі може не стати вирішальним фактором в питанні відновлення іракської стабільності. Чимало політиків так само покладали сподівання і на січневі вибори, переконуючи, що вони покладуть край насильству в країні. Однак жодна з «ключових подій» новітньої історії Іраку не змогла подолати кровопролиття. Іракці, до речі, дедалі серйозніше почали підходити до питань безпеки. Так, Багдад вже не бентежить неминучість виведення іноземних військ, які останні роки підтримували в країні порядок. Міністр закордонних справ Іраку Хошіяр Зебарі заявив цими днями, що іракські сили зможуть впоратися із забезпеченням в країні стабільності у разі суттєвого скорочення іноземної військової присутності — йдеться про можливе виведення 135 тисяч американських вояків. «Якщо станеться певне виведення військ на початку 2006, то це цілком було б допустимо, оскільки до того часу можливості наших військ значно зростуть», — наголосив Зебарі. Суть американської стратегії виходу з Іраку полягає саме в тому, аби передати усі владні політичні повноваження іракцям. Військова присутність, звісно, допустима, однак лише на запрошення Багдада, і лише для тренування іракських військових. Наміри американців залишити Ірак цілком зрозумілі, якщо врахувати, що з початку введення іноземних контингентів в країні загинуло понад 1720 вояків. Одначе деякі американські військові висловлюють сумніви відносно готовності іракців самим подолати насильство з боку бойовиків у найближчій перспективі.
Від України в брюссельській конференції взяв участь міністр закордонних справ Борис Тарасюк. Про підсумки його візиту говорити зарано. Однак не виключено, що на зустрічі йшла мова про участь українських військових у тренуванні іракських офіцерів, а також про можливе залучення вітчизняних компаній до відбудови повоєнної країни.
ЄС і США на конференції представляють відповідно координатор зовнішньої політики Хав’єр Солана і держсекретар Кондолізза Райс. Думки першого стосовно іракського «одужання» з допомогою міжнародної спільноти пропонуємо вашій увазі у статті, спеціально наданій «Дню» Представництвом Єврокомісії в Україні.
Перехідний період в Іраку вступає у свою вирішальну фазу. Ми маємо перед собою чітку і зрозумілу мету: безпечний, об’єднаний і демократичний Ірак, який робитиме позитивний внесок у стабільність цього нестійкого регіону. Це амбітна мета, але вона має широку підтримку як у самому Іраку, так і серед сусідніх країн, держав ЄС, Сполучених Штатів і багатьох інших. Міжнародний консенсус, якого так довго не вдавалося досягнути щодо Іраку, сьогодні вже нарешті існує.
Однак на шляху до нашої мети стоїть багато перешкод і викликів. Ситуація в Іраку залишається складною: бомбардування і викрадення людей, зростання злочинності та беззаконня, погані або такі, що зовсім не надаються, базові послуги, брак робочих місць і, як закономірний результат тривалої відсутності політики, політичні розподіли та висока напруга між основними громадами та всередині них.
Однак Ірак заслуговує на всю допомогу, яку він може отримати. Європейський Союз прийняв рішення зробити свій внесок у політичне, економічне та соціальне відновлення Іраку. Саме з таким повідомленням я приїхав до Багдада на початку цього місяця разом з Джеком Стро та іншими європейськими провідними політиками. Наше послання залишиться незмінним і на Міжнародній конференції, яка розпочалася вчора у Брюсселі.
Після цьогорічних січневих виборів у країні відбувся значний прогрес у тому напрямку, що був визначений у Резолюції № 1546, яку прийняла Рада Безпеки ООН. Так було сформовано перехідну Національну асамблею та перехідний уряд Іраку. Проводиться робота з підготовки постійної конституції. Відбуваються жваві дебати з таких питань, як роль ісламу у політичному житті, федералізм (хоча ніхто не ставить під сумнів єдність Іраку), контроль національних ресурсів, майбутнє Кіркука та інше. Ці дебати точно відображають характер країн перехідного періоду.
Успішна демократія означає правління за згодою людей. Це вимагає не лише проведення виборів, але також і забезпечення верховенства права, свободи слова та бажання іти на компроміс. Коли мої європейські колеги і я були у Багдаді, ми обговорювали серед іншого і таку важливу тему, як забезпечення відповідної участі сунітів у політичному процесі. Усі учасники переговорів погодилися, що з різних причин сунітські араби не взяли належної участі у виборах. Більшість сунітів хочуть змінити цю ситуацію. Саме тому підготовка конституції — це не просто відповідальний момент для майбутнього країни. Це також і вчасна нагода для інтеграції сунітів у політичне життя Іраку. Тому я радий вітати рішення розширити представництво сунітів у Конституційному комітеті.
Залучення громадян та справжнє національне примирення будуть такими ж важливими, як і підвищення безпеки та економічне відновлення країни. Відповідно участь ЄС у підтримці Іраку стосується усіх трьох сфер: політики, економіки та безпеки. На економічному фронті внесок ЄС і країн, що входять до нього, на потреби реконструкції Іраку складає 1,2 млрд. євро.
Щодо безпеки, то мені приємно, що ЄС погодився заснувати на прохання Уряду Іраку Об’єднану місію з питань верховенства права в Іраку, яка розпочне свою діяльність 1 липня 2005 року. Мета цієї місії полягає в проведенні тренінгів для приблизно 770 іракських посадовців найвищої та середньої ланки поліції, суддівського корпусу та пенітенціарної системи. Тренінги стосуватимуться розвитку управлінської спроможності та процедур кримінального розслідування. Громадяни Іраку так само переймаються проблемами злочинності, як і тероризму. Ці зусилля Євросоюзу доповнюватимуть схожі програми тренінгів, що впроваджуються кількома країнами ЄС.
Нарешті ми плануємо розглянути питання регіонального виміру. Вражає те, що лише кілька арабських країн мають свої посольства у Багдаді. У більш широкому смислі весь регіон Перської затоки є ненадійним у кризовому відношенні, переозброєним та має малорозвинені інституції. В Європі ми на гіркому досвіді переконалися, що підтримка миру та стабільності вимагає регіональної співпраці та інтеграції. Демократія також краще розвивається у середовищі співпраці, вільної від загроз. Ініціатива підтримати регіональне співробітництво повинна йти від самого регіону. У той же час європейські та інші країни і організації, включаючи ООН і США, можуть багато зробити, щоб підтримати таке співробітництво. Форум із питань безпеки у Перській затоці міг би допомогти вирішувати проблеми Іраку у більш широкому контексті, опрацювати питання, які викликають стурбованість; а також розглянути спільні та транскордонні загрози. До сьогоднішнього дня регіональні лідери та представники інших великих країн намагалися досягнути безпеки через підрахунки балансу сили та короткострокові двосторонні домовленості. Історія частих війн та подальша відсутність стабільності свідчать про обмеженість такого підходу. Сьогодні є можливість вийти з цього кола. Тож давайте скористаємося цією нагодою і перейдемо від управління кризовою співпрацею до кооперативної безпеки.
Не зважаючи на всі добре відомі складнощі, в Іраку сьогодні є шанс, якого у нього ніколи не було за Саддама Хусейна. Це наш спільний обов’язок і це в наших спільних інтересах — якнайкраще скористатися цим шансом.
