Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Досить танців. Час зайнятися справами!»

Віктор Черномирдін не зовсім задоволений Роком Росії в Україні
7 серпня, 2003 - 00:00

Віктору Черномирдіну довелося вчора добряче попотіти: спекотний день російському послу влаштувала аж ніяк не погода, а журналісти, котрі під час прес-конференції ставили дипломату не завжди зручні запитання. Не допомогло Віктору Степановичу навіть вроджене вміння перетворити найсерйозніше запитання на жарт. Хоч офіційною темою зустрічі посла з пресою було півріччя святкування Року Росії в Україні, журналістів більше цікавило інше. Чому російському дипломату не до вподоби інтеграція нашої держави до НАТО? Чи вбачає Москва загрозу у нафтопроводі Одеса — Броди? Кульмінацією ж учорашньої зустрічі стала словесна перепалка Черномирдіна з однією із журналісток, котра поцікавилася, коли російська влада вибачиться за голодомор в Україні 1932 — 1933 років.

Про Рік Росії посол сказав не так і багато. При цьому лишилося незрозумілим, якою ж насправді є його оцінка піврічного святкування: спочатку він говорив про позитив у відносинах, а потім відзначив невдоволення станом двосторонніх контактів. Головне досягнення, за словами Черномирдіна, — «непогані» тенденції в торговельно-економічному співробітництві, оскільки нарешті намітилося зростання показників товарообміну (на 30% у першому півріччі). Серед плюсів Віктор Степанович виділив регулярні зустрічі президентів Леоніда Кучми і Володимира Путіна, а також реалізацію «великих проектів» — створення єдиного економічного простору і газотранспортного консорціуму. «Ми хочемо, як краще, робимо, як краще, і виходить, як краще», — підкреслив Віктор Черномирдін, переробивши свій добре знаний афоризм відповідно до ситуації. Після всіх дифірамбів на честь української ініціативи з проведення Року Росії, посол визнав, що він незадоволений ходом його проведення. «Я вважаю, що ми дуже мало робимо при наших-то можливостях», заявив він. Дипломат нагадав, що мова йде не про декаду літератури і мистецтва, а про двосторонні відносини, «про набагато серйозніші речі ніж ті, що були колись раніше, коли проводились декади з піснями, танцями». «Сьогодні досить танців. Час зайнятися справами!», — закликав дипломат. А що, коли рік Росії закінчиться? Чи не побоюється Черномирдін якихось змін? Російський дипломат оптимістично зазначив: «У наших відносинах зміни будуть тільки на краще».

Не вдалося обминути Віктору Степановичу теми майбутніх президентських виборів в Україні, а також цьогорічних парламентських в Росії. Про можливість появи на українських виборах антиросійського кандидата дипломат нічого конкретного не сказав. Так само, як і про намагання вітчизняних політиків заручитися підтримкою колег із сусідньої держави. «Хто б не був президентом України, наші відносини будуть нормальними», — підсумував посол. Черномирдіна також запитали про можливі «інвестиції» українців у російських політиків перед осінніми виборами. Звично обриваючи фрази, дипломат зазначив: «Ви ще своїх... Вам ще й треба наші... Вони й так постійно знаходяться у виборчому режимі — від одних не встигаєш відійти, інші насуваються... Вам ще не вистачало в російських справах... У кого є бажання — будь ласка, нехай несуть, везуть. Але я не думаю, що це станеться».

Особливої уваги заслуговують репліки Віктора Черномирдіна щодо нафтопроводу Одеса — Броди, по якому згідно з планами має поставлятися каспійська нафта до держав Західної Європи. Нагадаємо, компанії сусідньої держави виявили намір змінити напрямок трубопроводу, аби ним поставлялася російська нафта. Прем’єр-міністр Росії Касьянов вдався навіть до тиску на Київ у цьому питанні. Західні партнери України вважають такий крок недоцільним і програшним. Навіть побіжний аналіз ситуації показує, що для російських компаній нафтопровід Одеса — Броди не настільки й важливий. Швидше, необхідна його нейтралізація через створення можливої конкуренції на європейських ринках. Посол Черномирдін таке припущення категорично відкинув: Росія не бачить «жодних загроз» в проекті. Більше того, відповідаючи на запитання про можливу участь Росії у добудові трубопроводу із Бродів до польського міста Плоцьк, дипломат сказав, що хоч «особливих пропозицій не було», але якщо вони будуть, то «ми із задоволенням візьмемо участь»... Коли ж посла втретє запитали про проект «Одеса — Броди», то тут «душа поета не витримала»: із непідробною емоційністю і запалом Віктор Черномирдін запитав, чому трубопровід вже два роки стоїть порожнім. «Такого в історії ніколи не було — два роки порожній нафтопровід. І нікого це не обурює: закопали гроші — закопали ваші гроші. Неважливо скільки. Чимало. Ніхто не поставить запитання тим, хто будував і збудував, чому збудував і чому він не використовується? Навіщо він будувався взагалі?», — наголосив посол, зазначивши, що використання нафтопроводу в реверсному режимі тільки за рік могло б принести Україні $60 млн.

Із не меншим обуренням дипломат відповідав на запитання про вибачення Росії за голодомор в Україні 1932 — 1933 років та намір Києва вступити в НАТО. Бесіда журналістки, яка єдина до посла звернулася українською мовою, з Віктором Черномирдіним ледве не переросла в дебати. Щодо голодомору він зазначив, що цю проблему підняли в Україні, направивши відповідний документ до ООН про визнання події 70-річної давнини геноцидом. «Ми не можемо трактувати проблему, як її трактуєте ви», — наголосив дипломат. «Голодомор торкнувся всього радянського простору. Не менше було трагедії і горя на Кубані, Уралі, Поволжі, у Казахстані. Не було вилучень тільки на Чукотці і в північних регіонах, бо там не було чого вилучати», — заявив Черномирдін. «Вибачатися ми ні перед ким не збираємося. Немає нам, перед ким вибачатися. Я не знаю, чому претензії висуваються до Росії», — сказав посол. «За те, що Росія як правонаступниця СРСР взяла на себе (зобов’язання. — Ред. ), їй треба в ноги вклонитися, за те, що вона несе цей хрест — і по боргах, і з усіх інших питань. Але тільки не по голодомору», — підкреслив Черномирдін. Таке саме нерозуміння він висловив, відповідаючи на запитання про українське прагнення вступити до Північноатлантичного альянсу: «Ми не розуміємо, що дає Україні вступ до НАТО».

Останнє запитання Віктора Степановича навряд чи порадувало. Його запитали, коли завершується його термін перебування в Україні в статусі посла. «Треба буде, значить поїду», — відповів дипломат. Щоправда, злі язики кажуть, що раніше українських виборів президента Віктор Черномирдін Київ не залишить...

Сергій СОЛОДКИЙ, «День»
Газета: 
Рубрика: