Розібравшись iз Іраком, президент Буш зробив практично ідентичні попередження Ірану та Північній Кореї, сказавши, що Сполучені Штати «не миритимуться» з їхніми зусиллями щодо створення ядерної зброї. Однак до цих країн застосовуватимуть різні стратегії.
Хоча ці держави часто згадують разом як найнебезпечніші загрози розповсюдження ядерної зброї, вони потребують різних підходів. Незважаючи на заяву пана Буша про те, що США не чекатимуть, поки Північна Корея стане ядерною державою, американські розвідслужби вважають, що ця країна вже має дві одиниці такої ядерної зброї, а зараз вона ще й заявила, що здатна виробити набагато більше. Також вона вийшла із підписаних раніше договорів про нерозповсюдження.
Іран, навпаки, стверджує, що всі його ядерні програми мають мирний характер, а проблема пана Буша полягає в тому, що ця країна створює ядерну інфраструктуру відповідно до норм міжнародного законодавства, однак вона легко може вийти з міжнародних договорів і швидко створити ядерну зброю.
Тому нині стратегія Буша полягає в економічному тиску на Північну Корею, пошуку підстав для перехоплення її експорту і, якщо вдається домовитися з її сусідами, в обмеженні ними імпорту північнокорейських товарів. Про економічний тиск на Іран і не може йтися. Чиновники з адміністрації кажуть, що подібна стратегія практично нездійсненна стосовно Ірану, який веде активну торгівлю нафтою і має розгалужені зв’язки з Європою та Росією. Також іранська влада може представити Сполучені Штати як ворога іранського народу. Тому Буш намагається організувати ретельну міжнародну інспекцію Ірану, щоб викрити його прагнення створити ядерну зброю.
Адміністрація США зазначає, що вона не передбачає використання сили в жодному з цих випадків. Однак щодо Північної Кореї пан Буш недвозначно залишив це питання відкритим, а один із високопоставлених яструбів із Державного департаменту, Джон Болтон, заявив у інтерв’ю Бі-Бі-Сі, що стосовно Ірану також «можливі всі варіанти». Радник президента з питань національної безпеки Кондолізза Райс назвала Північну Корею небезпечнішою загрозою. Саме тому, сказала вона, пан Буш наполягає на залученні до переговорів із Північною Кореєю всіх її сусідів і на виробленні спільної стратегії її роззброєння. Бушу вже вдалося залучити до цього процесу Японію, яка з метою гарантування безпеки почала перевіряти північнокорейські кораблі. Однак Китай та Південна Корея не бажають ізолювати Північну або скидати її уряд, побоюючись хаосу й потоку біженців до прикордонних районів.
У цьому й полягає проблема, оскільки час не на боці пана Буша. Після вигнання наприкінці минулого року міжнародних інспекторів Північна Корея запустила свої ядерні реактори, і, судячи з усього, підприємство з переробки витрачених паливних елементів на збройовий плутоній. Кажуть, що цей процес уже розпочався. У цьому разі президент Буш постає перед важким вибором: продовжувати здійснювати стратегію послідовного тиску або розглядати можливість воєнної акції.
Експерти вважають, що на відміну від Північної Кореї Ірану знадобиться ще кілька років, щоб виробити кількість ядерного палива, якої вистачить для створення ядерної зброї. Враховуючи помилки Північної Кореї та Іраку, Іран діє суворо в рамках протоколів Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та матеріалів. Згідно з цими протоколами, країна може купувати будь- які матеріали для виконання цивільних ядерних програм, якщо вона дозволяє провести будь-які інспекції. Однак Міжнародне агентство з питань атомної енергії цього тижня дійшло висновку, що Іран намагався обдурити інспекторів, підкріпивши таким чином твердження адміністрації про те, що крім цивільної ядерної програми Іран має ще й програму зі створення ядерної зброї.
Помічники пана Буша побоюються, що Іран і Північна Корея наслідуватимуть прикладу Пакистану: просто оголосять себе ядерними державами і зачекають, доки світ не змириться з новою реальністю. У випадку з Пакистаном це спрацювало.