Новий посол США в Україні Джеффрі Пайєтт дуже активно й досить оригінально розпочав свою діяльність на посаді голови дипломатичної місії в нашій країні. До прибуття в Україну він виставив на сайті американського посольства відеозвернення до українців і наголосив, що постійно використовуватиме соціальні мережі для спілкування. А також заявив, що вивчає українську мову та що його цікавить історія України. Від першого дня він підтверджує свої слова діями. Пан Пайєтт уже відвідав декілька музеїв і навіть випустив відеоблог після відвідування Музею Гончара, а з Днем Незалежності він разом із працівниками посольства заспівав «Червону руту», і цей запис привітання було виставлено на сторінку у «Фейсбуці» посольства. «Ви так чудово презентували мене у вашій газеті! Як же я міг не скористатися можливістю, щоб дати вам інтерв’ю», — розпочав пан Пайєтт розмову в кімнаті для прийому гостей. (Як повідомили «Дню» джерела в Посольстві США, завдяки публікації газети «Welcome, містер Пайєтт» від 6 серпня 2013 р., український МЗС наступного дня прийняв копії вірчих грамот у американського посла. — Авт.)
«Фантастично! Фантастично! Величезне спасибі». Такими словами посол прийняв подарунок від «Дня» — книжку «Сила м’якого знака» та глянцевий журнал «Маршрут № 1» з темою — «101 причина любити Україну».
«Сьогодні вранці я був радий побачити доктора Кінга на першій сторінці вашої газети. Я вже починаю вивчати вашу історію. Мене дуже зацікавило те, що я побачив під час відвідання Музею Другої світової війни. Я знав про міст Патона, але ніколи не уявляв, що він має зв’язок зі зварювальним апаратом, який винайшла лабораторія Патона та який за допомогою електрозварювання дозволив будувати такі довгі металеві мости. Тому це здорово. Я читатиму це з великим задоволенням. Дякую. («Дякую» сказав українською мовою.)
«МИ РОЗГЛЯДАЄМО УГОДУ ПРО АСОЦІАЦІЮ ТА ВІЛЬНЮС НЕ ЯК КІНЦЕВИЙ СТАН, А ЯК МАРКЕР НА ШЛЯХУ ДО ПОБУДОВИ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ»
— Пане посол, ви вже сказали, що головним пріоритетом для вас є підтримання європейського вибору українського народу, й цьому питанню ви плануєте зараз приділити особливу увагу — аж до початку Вільнюського саміту. Чим конкретно можуть США допомогти Україні, щоб українська влада увійшла в двері, які Європа тримає відчиненими для України, або, інакше кажучи, щоб на саміті у Вільнюсі було підписано Угоду про асоціацію?
— Дякую за запитання. Дякую, що ви правильно відобразили пріоритет, який я та мій уряд вибрали на підтримку європейського вибору українського народу. Спершу я підкреслю, що моя роль полягає в підтримці рішення, яке зробив український уряд та український народ, щоб рухатися вперед, як ви кажете, увійти в двері, які Європа тримає відчиненими. Я помітив, що в дуже розділеному політичному середовищі це одне з питань, щодо якого існує загальна згода серед українського політичного спектра.
Президент, різні опозиційні партії — всі згодні з тим, що важливо скористатися можливістю, яку надає Угода про асоціацію. Щодо того, що можуть зробити Сполучені Штати, я означу декілька речей. І сподіваюся, що ви помітили заяву президента Обами, яку було оприлюднено минулого тижня з нагоди 22-ї річниці Незалежності України, в якій він наголосив на своїй підтримці європейського майбутнього України. Тому, гадаю, ми можемо зробити дві речі. З одного боку, ми можемо зробити свій внесок у дискусію, яка тут відбувається щодо переваг Угоди про асоціацію.
Я з нетерпінням хочу взятися за роботу разом із моїми європейськими колегами, але для мене очевидно, що нашу спільну надію побачити Україну розвинутою, сучасною, демократичною, процвітаючою державою, можна досягти тільки за допомогою виконання Угоди про асоціацію. А це означає виконання умов, встановлених Європою. Я вже говорив, що ми розглядаємо Угоду про асоціацію та Вільнюс не як кінцевий стан, а як маркер на шляху до побудови сучасної держави.
Я радий можливості співпрацювати з українськими політиками й українським суспільством, пояснювати переваги, які, на нашу думку, Україна отримає від підписання Угоди про асоціацію та реалізації глибокої і всеосяжної угоди про вільну торгівлю. Із точки зору економічного зростання та економічних можливостей, приєднання до найбільшого економічного блоку у світі несе Україні явні переваги.
Із другого боку, інша сфера, де ми можемо допомогти, це — ваші великі сусіди. І щодо цього дозвольте мені підкреслити, що ми поділяємо точку зору наших європейських партнерів, яку було оголошено вчора в Брюсселі, що просто неприйнятно для будь-якої країни намагатися заблокувати чи не дати можливості Україні рухатися вперед до свого європейського майбутнього. Ми бачимо Україну як частину Європи, ми хочемо, щоб Україна рухалася до більш тісних інституційних відносин із Європою. І я з моїми колегами тут, у місії, зроблю все можливе, щоб допомогти досягти цієї мети.
«УКРАЇНА МОЖЕ БУТИ ШЛЮЗОМ ЄВРОПИ ДО СЕРЦЯ ЄВРАЗІЇ ТА ШЛЮЗОМ ЄВРОПИ ДО ОДНОГО З НАЙДИНАМІЧНІШИХ ЕКОНОМІЧНИХ РЕГІОНІВ СВІТУ...»
— У західних ЗМІ останнім часом публікується багато статей про Україну в контексті, що вона робить вибір між ЄС і Євразійським союзом. А ви спілкувалися з Президентом Віктором Януковичем. Тому хотілося б почути ваше враження — чи справді він думає над вибором?
— Дозвольте мені сказати кілька речей. Я буду дуже обережним щодо моїх приватних розмов із Президентом та іншими високопоставленими лідерами. Тому я мушу бути дипломатичним щодо цього. Але я скажу, що Президент, як і інші лідери, з якими я розмовляв в Україні, був дуже чітким щодо пріоритету, яким він визначив європейський вибір України. Але я також підкреслю, що не розглядаю питання, як ви його охарактеризували: одне чи інше. Це — не Європа чи Росія. Це і Європа, й Росія. І мені дуже подобається те, що заявив учора прем’єр-міністр Азаров, описавши, а це, здається, було під час засідання Кабінету Міністрів, свою розмову в Москві.
«ФАНТАСТИЧНО! ФАНТАСТИЧНО! ВЕЛИЧЕЗНЕ СПАСИБІ», — ТАК ДЖЕФФРІ ПАЙЄТТ ПОДЯКУВАВ «Дню» ЗА КНИЖКУ «СИЛА М’ЯКОГО ЗНАКА, АБО ПОВЕРНЕННЯ РУСЬКОЇ ПРАВДИ» З «БІБЛІОТЕКИ ГАЗЕТИ «День» / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
Він зауважив, що в епоху глобалізації, в епоху глобальної економічної взаємозалежності неправомірно й недоречно намагатися будувати стіни. І я цілком згоден із прем’єр-міністром. Вважаю, що думати треба про те, що Угода про асоціацію відкриє можливості для поглиблення соціально-економічних і комерційних зв’язків України з Європою при одночасному збереженні дуже важливих історичних, економічних і людських зв’язків, які ви маєте з Росією. Україна займає насправді фантастичну позицію. Вона має кордон із чотирма державами-членами ЄС. І в неї є можливість стати східним кордоном великого європейського економічного простору. Водночас Україна може бути шлюзом Європи до серця Євразії та шлюзом Європи до одного з найдинамічніших економічних регіонів світу, який тягнеться аж до Шанхая та Владивостока. Отже, я не думаю, що це — одне чи інше, а радше те та інше — і Європа, й Росія. Але для нашого бачення європейського майбутнього України дуже важливо, щоб Угода про асоціацію була успішною.
— Зараз, як ви, мабуть, відчули, спостерігається досить напружена ситуація щодо Вільнюса. Із одного боку, Україна ще не виконала певних умов для підписання Угоди, а з другого боку, Росія здійснює тиск, щоб Україна приєдналася до Митного союзу. А по-третє, розгорівся шпигунський скандал між США та Росією. Тому деякі експерти висловлюють побоювання, що Америка може поміняти Україну на Сноудена. І ці побоювання небезпідставні. Ми маємо досвід. Це — саміти НАТО в Стамбулі-2004 і в Бухаресті-2008, коли Україні було відмовлено в ПДЧ. Чи не може у Вільнюсі повторитися подібна історія?
— Я вважаю таку постановку питання настільки несерйозною, що не хочу надавати їй ваги своєю відповіддю. Американсько-українські відносини мають власну міцну основу. І вони грунтуються на наших стратегічних інтересах і нашому світогляді, який збігається. Тому я б не радив робити будь-які припущення про взаємні поступки чи компроміси в нашому порядку денному на основі відносин із іншими країнами. І дозвольте мені зупинитися на цьому.
— До речі, з огляду на те, що ви вивчаєте історію України, чи не вважаєте ви помилкою Заходу ненадання Україні та Грузії ПДЧ 2008 року, за що виступав Джордж Буш-молодший, який напередодні Бухарестського саміту відвідав Київ?
— Я не брав участі в цих дискусіях. 2008 року я жив у Відні й був зосереджений на таких країнах, як Іран і Сирія, працюючи тісно зі своїми європейськими партнерами над цими питаннями. Оскільки я не брав участі в цих дискусіях, тому вважаю, що з мого боку було б недоцільно висловлювати здогадки з приводу того, про що ви запитали. Але знову ж таки, наш сьогоднішній порядок денний надзвичайно важливий. І я дуже-дуже переконаний у відданості Сполучених Штатів нашим великим планам, які ми маємо в межах стратегічного партнерства з Україною. І моя місія тут, у Києві, полягає в реалізації цих планів.
— Нас закликають жити в добросусідстві з Росією, але ми й самі хочемо мати взаємовигідні та рівноправні відносини з північним сусідом. Як відомо, згідно з Будапештським меморандумом, США і РФ є гарантами безпеки України. А нещодавно американський президент Барак Обама скасував саміт з російським колегою Володимиром Путіним у Москві та оголосив про паузу у відносинах з Росією, чого давно не було у відносинах між США та РФ. Які наслідки це може мати для України?
— Я залишу питання про відносини між США і Росією для посла Макфола й інших моїх колег. Але я дуже впевнений щодо того, в якому стані відносини між США та Україною. І я можу запевнити вас: немає жодної паузи в американо-українських відносинах, а насправді те, що я хочу зробити, використовуючи вашу аналогію, — це натиснути кнопку «перемотка вперед» американо-українського стратегічного партнерства, і я думаю, що ми маємо дуже хороший шанс це зробити, коли ми з нетерпінням чекаємо саміту у Вільнюсі й того, що буде потім.
— До речі, що ви думаєте про статтю Едварда Лукаса «Сирія довела, що Росія — нам не друг» і його висновки про те, як Заходу доцільно поводитися з Росією?
— І цю тему я залишу моєму хорошому другові та колезі послу Макфолу. Вибачте, це просто не моя парафія. Але стосовно України, я дуже впевнений у сприятливих можливостях, які у нас попереду.
«МИ ІЗ ЗАНЕПОКОЄННЯМ СТАВИМОСЯ ДО БУДЬ-ЯКИХ КРОКІВ, ЯКІ, НА НАШУ ДУМКУ, ЗВУЖУЮТЬ ПРОСТІР ДЛЯ СВОБОДИ ЗМІ»
— Як відомо, США зайняли жорстку позицію щодо Тимошенко, вимагаючи її звільнення, хоча справа екс-прем’єра не така проста. Можливо, ви, готуючись до посади посла, були присутні на слуханнях у Сенатському комітеті у травні, на яких конгресмен Коен порушив тему про найбільш резонансні справи часів президентства Кучми: Гонгадзе, Єльяшкевича і Подольського. Відомо, що сьогодні в Україні порушено справи щодо замовників злочинів стосовно зазначених осіб. Чи вважаєте ви важливим для розвитку демократії в Україні завершення цих справ та покарання замовників цих злочинів?
— Дозвольте мені сказати дві речі. Я приділив дуже пильну увагу тим слуханням Гельсінкської комісії, в яких взяв участь міністр закордонних справ Кожара. Зважаючи на важливість для Сполучених Штатів цього конкретного питання, яке ви порушили щодо справи Гогадзе, я з інтересом прочитав інтерв’ю з Мирославою Гонгадзе, яке було опубліковано цього тижня. І я також звернув велику увагу на більш широке питання про свободу преси в Україні. Ви читали мої інші інтерв’ю, тому знаєте, що я говорив про те, що демократія в Україні й подальше поглиблення демократії в Україні становлять основу нашого двостороннього стратегічного партнерства. Це фундамент, на якому побудовано все інше. І з огляду на це питання свободи ЗМІ та існування в Україні енергійного медіа-середовища є однією з ключових характеристик наших двосторонніх відносин. Тому ми із занепокоєнням ставимось до будь-яких кроків, які, на нашу думку, звужують простір для свободи ЗМІ. І ми вважаємо важливим, щоб у випадках, подібних до справи Гонгадзе, які становлять особливий інтерес, було здійснено повне розслідування. Я знаю також, що ця справа привернула увагу спеціального доповідача ОБСЄ з питань свободи ЗМІ, з якою я зустрічався в моєму офісі у Вашингтоні десь трохи менше, ніж рік тому. І я знаю, що вона теж зверталася до справи Гонгадзе. Але я повинен наголосити від імені Сполучених Штатів: ми турбуємося про дотримання принципів свободи засобів масової інформації загалом, щодо чого Україна має розповісти хорошу історію. І важливо, щоб ми підтримували й поглиблювали свободу засобів масової інформації.
— До речі, у фільмі Кончаловського «Битва за Україну» колишній президент Кучма казав: не він погано керував, Америка вивела людей на Майдан... Що ви скажете на це?
— Я не бачив цього фільму. Тому я, дійсно, не можу дати відповіді на це запитання. Я хотів би повернутися до того, що для США і мене особисто однією з найоптимістичніших речей про сьогоднішню Україну є справжня демократія та пристрасна відданість демократичним принципам, яку я побачив серед політиків, у громадянському суспільстві й у середовищі журналістів. У вас є демократична ДНК, що дає вам змогу будувати сучасну європейську демократію, про яку ми мріємо. А це надзвичайно позитивна та приваблива характеристика. І я, звичайно, працюватиму тут на своїй посаді, щоб це зміцнювати і консолідувати.
ПРО СЛАНЦЕВИЙ ГАЗ І ЗМІНУ ПРАВИЛ ГРИ В УКРАЇНІ
— Дуже добре, що другим вашим пріоритетом є підтримка прагнення України досягти справжньої енергетичної незалежності. Ми вітаємо присутність таких великих компаній, як ExxonMobil та Chevron, які планують інвестувати сотні мільйонів доларів у видобуток сланцевого газу в Україні. Як ми знаємо, Росія має великий досвід протидії планам США: наприклад, 2007 року російські спецслужби через чеські ЗМІ, громадських діячів та політиків намагалися вплинути на думку чехів щодо розміщення радарів як елементів ПРО в Чеській Республіці. Чи готові США до опору реалізації проектів із видобутку сланцевого газу в Україні, і, зокрема, яким бачиться вам вихід із ситуації, чи була передбачуваною реакція Івано-Франківської облради, яка заблокувала надання дозволу на розробку сланцевого газу на Прикарпатті?
— Як я говорив у своєму інтерв’ю телеканалу ТРК «Україна», Івано-Франківськ являє собою приклад здорового стану української демократії. Це добре, що відбуваються подібні дебати. У нас, у Сполучених Штатах, теж були подібні дебати. Я впевнений, що ці дебати триватимуть і що наші компанії матимуть можливість поділитися з політичними і громадськими лідерами тим, що вони готові зробити і яким був досвід у Сполучених Штатах. Гадаю, досвід США з видобутку нетрадиційного газу дійсно дуже важливий для рішень, які доведеться ухвалювати Україні.
Це була зміна правил гри у Сполучених Штатах. Це допомогло нам досягти більшої енергетичної незалежності, збільшити зайнятість у Сполучених Штатах і підвищити конкурентоспроможність американських компаній. Я дуже оптимістично ставлюся до того, що ці нові енергетичні фактори в Україні мають потенціал здійснити те ж саме, що буде хорошим для Америки, дуже хорошим для України та особливо хорошим для громад, які володіють цими ресурсами. У ці вихідні я планую відвідати Львів. Я буду розмовляти з політичними лідерами. Я з нетерпінням чекаю нагоди вислухати їхнє занепокоєння. Я поділюся з ними деякими уроками, які ми винесли у Сполучених Штатах. Але я знаю, що це важливе рішення, і я знаю, що воно має важливі довгострокові економічні вигоди. Оскільки ми говоримо тут про інвестиції, які приноситимуть прибуток протягом багатьох років і мають потенціал для створення — якщо буде знайдено ресурси, якщо газ наявний у таких обсягах, яких очікують компанії, і якщо уряд ухвалює на місці правильну політику, — це може створювати робочі місця та економічне зростання протягом багатьох десятиліть. Тому все це схоже на те, як нетрадиційний газ змінив правила гри в Америці. Це має потенціал, щоб змінити правила гри в Україні, і я не боюся дебатів щодо цього.
— Вас називають новою зіркою американської дипломатії, яка вміє вирішувати справи на своїй посаді, зокрема домовлятися про контракти на величезні суми. Що ви вважаєте своїм успіхом?
— Дякую — похвалили... Я сказав у своїй заяві під час складання присяги у Вашингтоні, і я справді вірю в це: я працюю в царині, де найважливішим фактором є люди. Моя найважливіша відповідальність полягає в тому, щоб вести дуже велику команду американських та українських колег, які працюють у посольстві. Отже, ви запитуєте мене, де, на мою думку, я був більш успішним. Де я був успішним у минулому, і сподіваюсь бути у своїй нинішній ролі це — у створенні сильної команди колег, які всі використовують свої сильні сторони для просування стратегічної мети Сполучених Штатів.
«МОЯ НАЙВАЖЛИВІША МЕТА — РЕАЛІЗУВАТИ ТЕ, ЩО ОБІЦЯЄ АМЕРИКАНСЬКО-УКРАЇНСЬКЕ СТРАТЕГІЧНЕ ПАРТНЕРСТВО»
— І яке найголовніше завдання чи мету, поставлену американським урядом, ви маєте вирішити в Україні?
— Моя найважливіша мета — реалізувати те, що обіцяє американсько-українське стратегічне партнерство, — просувати три пріоритети, про які я говорив: місце України в Європі, енергетична незалежність України і поглиблення української демократії. Але все це відбувається під егідою стратегічного партнерства, що було започатковано держсекретарем Райс і адміністрацією президента Буша і введено в дію віце-президентом Байденом при президентові Обамі. Таким чином, це структура, в рамках якої США взяли на себе амбітні зобов’язання на дуже високому рівні нашого уряду.
«Я ПЕРЕКОНАНИЙ, ЩО В УКРАЇНИ НЕМАЄ КРАЩОГО ДРУГА, НІЖ АМЕРИКА»
— Хотілось почути від вас, як можна залучити українську діаспору у США, щоб вона активніше інвестувала в Україну, і що заважає цьому?
— Я розглядаю це у плані надання допомоги зміцненню зв’язків на людському рівні між нашими країнами. І наші найміцніші двосторонні відносини — це ті, які фокусуються на міжлюдському рівні. Наш новий прес-секретар Ярина (присутня при нашій розмові), є прекрасним прикладом — вона вільно володіє мовою, має родинні корені в Україні. Я розглядаю це як сприяння зміцненню довіри. Це допомагає нам краще зрозуміти проблеми, з якими стикається Україна. А українська діаспора в Америці також може допомогти вам зрозуміти, яким є порядок денний Америки. Я глибоко впевнений, що в України немає кращого друга, ніж Америка. Сполучені Штати надзвичайно зацікавлені в українському успіху, українській демократії і процвітанні України. І це виходить від народу нашої країни.
— Ви сказали, що дуже зацікавлені у глибшому вивченні української історії. Чи не могли б ви сказати, за якими підручниками чи книжками ви вивчаєте нашу історію?
— Саме тепер я закінчую читати Bloodlands («Криваві землі»), яка є фантастичним і пронизливим вступом до історії неймовірного насильства, завданого цьому суспільству, спершу Сталіним, а потім Гітлером. Читаючи про цю важку історію не можна водночас не відчути захоплення стійкістю української культури, силою і витривалістю української культури під цими різними зовнішніми силами, які пройшли через всю країну. Це був дуже темний період в історії Європи. Але і його важливо зрозуміти, тому я про це й читаю.
— Чи знаєте ви про дослідника голодомору в Україні Джеймса Мейса, який працював у «Дні» і саме завдяки дослідженням якого світ дізнався про Голодомор в Україні?
— Я не читав його творів, але дуже хочу познайомитися з ними.
«МЕНІ ДУЖЕ ЦІКАВО ПОДОРОЖУВАТИ ВСІЄЮ КРАЇНОЮ І ДІЗНАТИСЯ ПРО ЇЇ НЕЙМОВІРНІ РЕСУРСИ ТА ПОБАЧИТИ ФАНТАСТИЧНИХ ЛЮДЕЙ, ЯКІ Є У ВАС»
— До речі, як ви оцінюєте наш проект «101 причина любити Україну»? Можливо, самі назвете декілька причин?
— Це перш за все люди. Оскільки ми знаходимось у посольстві США, то я не можу не назвати Сікорського який, звичайно, є вихідцем із Києва, і який залишив величезний слід в Америці і американській технології та техніці. Взагалі те, чим я був найбільше вражений досі, це — люди. Мене дуже тепло приймали. Не можна не бути враженим гостинністю, культурним багатством цього суспільства. Я вважаю, це є основним моментом. Це також і прекрасна країна. На другий тиждень мого перебування на посаді під час поїздки в Крим на зустріч із Президентом я побачив багато схожого на мою батьківщину в Каліфорнії. Але насправді мені дуже цікаво подорожувати всією країною і дізнатися про її неймовірні ресурси та побачити фантастичних людей, які є у вас.
— Коли я брав інтерв’ю з колишнім послом Джоном Теффтом, він сказав, що отримує по пять електронних листів від вас щодня. Що ви запитували в нього?
— Так. Поділюся з вами секретом. За деякий час перед виїздом в Україну я переїхав зі свого дому до готелю в Північній Вірджинії. Це був той самий готель, у якому зупинився, повернувшись із Києва, посол Теффт. Тож ми разом вигулювали своїх собак і у нас було дуже багато розмов. Він передав мені неймовірно теплі почуття, які мав від перебування в Києві і неймовірну важливість, яку він вбачає у даному конкретному моменті в історії країни. Ми, Америка, зробили 22-річні інвестиції в наші двосторонні відносини з Україною. Але попереду у нас надзвичайно важливий період, коли ми дивимося на саміт у Вільнюсі та рішення, які будуть зроблені щодо Угоди про асоціацію. Отже, ми багато обговорювали про ці питання.
«НАЙБІЛЬШЕ З РОЗМОВ, ЯКІ Я МАВ В УКРАЇНІ, НАДИХАЮТЬ ДІАЛОГИ З МОЛОДДЮ»
— Пане посол, ви сказали, що експериментуватимете з усіма соціальними мережами, — Twitter, Facebook, відеоблог, щоб пояснити американську політику й зрозуміти проблеми та очікування українців. Які запитання чи побажання вразили вас найбільше?
— Це дуже вдумливе запитання. Найбільше з розмов, які я мав в Україні, надихають діалоги з молоддю. Сьогодні у вашій країні дуже багато допитливих молодих людей. Це дає мені великі надії щодо майбутнього України. Я зосереджуюся на соціальних медіа: Twitter, Facebook, відеоблог — як способі, щоб краще спілкуватися з тим поколінням, яке зазвичай не читає газет — вони здобувають інформацію у інший спосіб. Деякі питання — про візи і рутинні проблеми. Але багато хто розпитує також про Америку і те, чого прагне Америка. Я сподіваюся, ви бачили відео, підготоване до Дня Незалежності, яке отримало багато відгуків. Але мене найбільше зацікавило те, що в багатьох коментарях теплі відгуки на адресу Америки. Та й питання, які виникли в коментарях, стосувалися порядку денного Америки в Україні. І я можу заявити дуже ясно: порядок денний Америки в Україні — допомогти Україні реалізувати своє бачення сучасної процвітаючої демократичної європейської держави. Багато питань було зосереджено на цій проблемі. Я збираюся відповісти, наскільки це можливо, на всі запитання — на деякі на відео, на деякі тільки на Facebook, але ми інтенсивно використовуватимемо ці різні канали.
— Чи згодні ви з Крістофером Хіллом про роль дипломатії Twitter? Він нещодавно написав статтю під цією назвою для Project Syndicate.
— Я не читав статтю посла Хілла, але обов’язково прочитаю її. Буду чесним із вами. Гадаю, іноді не вистачає кількості символів. Дипломатія, міжнародні відносини включають довгі абстрактні поняття. Іноді це не вписується в літери повідомлення на Twitter. Але якщо це допомагає мати прямий зв’язок, то буду це використовувати.
