Заступник міністра закордонних справ Польщі з питань економічного розвитку, просування і культури Беата СТЕЛЬМАХ днями відвідала Україну й провела низку переговорів з урядовцями, зустрілася з українськими компаніями, представленими на Варшавській фондовій біржі, і великими польськими інвесторами, присутніми на ринку України. В ексклюзивному інтерв’ю «Дню» вона розповіла про важливість поєднання економічної могутності з культурою для досягнення успіху на міжнародній арені.
— Пані Беато, у вас часом немає українських коренів? У нас таке саме прізвище мав відомий письменник Михайло Стельмах.
— Я дуже пишаюся цим, але, на жаль, ні, я нікого не знаю. Це прізвище мого чоловіка, і, як мені відомо, він також не має жодних коренів в Україні. Але ваша країна така гарна, мабуть, нам треба пошукати їх, і, можливо, ми б знайшли когось.
— З огляду на вашу біографію, розміщену на сайті міністерства, у вас великий досвід роботи в приватних компаніях. Чому ви взялися за цю роботу, адже зазвичай на державній службі платять менше?
— Це й велика відповідальність, і великі можливості. Я гадаю, що діловий досвід збільшує компетентність адміністрації. І моя роль у міністерстві закордонних справ полягає в тому, щоб підтримувати всі відносини між країнами, які сприяють створенню і зближенню ділових стосунків. Що я маю на увазі. Якщо ви хочете підтримати країну, її економіку й компанії, що її представляють, то дуже добре мати досвід ведення бізнесу, бо тоді ви краще розумієте їхні потреби. У вас може бути глибше розуміння стратегії окремих галузей, окремих компаній, які розглядають вихід на нові ринки.
Коли компанії звертаються з проханням надати підтримку, то вони розраховують на вас як представника уряду. По-перше, ви повинні розуміти їхні проблеми, а по-друге, ви повинні знати, які інструменти можна використовувати в діалозі з адміністрацією іншої країни, щоб її переконати або поінформувати. Іноді буває достатньо поінформувати, але іноді дуже важливо підкреслити проблеми, щоб змусити другу сторону реагувати.
«...ХТОСЬ ПОВИНЕН БУТИ ПІОНЕРОМ»
— І нині у відносинах між нашими країнами з’явилися проблеми, якщо ви прибули сюди разом із керівником правління Варшавської фондової біржі?
— Ми прибули сюди в рамках триденного візиту. У нашому порядку денному різні теми. Одна з них передбачала зустріч із представниками українських компаній, які котируються на Варшавській фондовій біржі. Слід зазначити, що українська група є найчисленнішою серед іноземних компаній. Наразі на Варшавській фондовій біржі зареєстровано 11 українських компаній, капіталізація яких становить 2,5 млрд євро. Завдяки IPO в Польщі ці компанії збільшили свою капіталізацію на 20%, або на 0,5 млрд євро. Це приклад не тільки доброї співпраці, а й вигоди для українських компаній, які вирішили вибрати Польщу як свою стратегію майбутнього розвитку.
Сьогодні ця група є досить великою, щоб організуватися, говорити одним голосом і бути почутою, представляючи свої інтереси в Польщі. Але в той же час ці компанії є одними з найкращих, вони відповідають вимогам польського ринку. А це означає, що вони мають бути прозорими, готовими розкрити будь-яку інформацію, важливу для їхніх інвесторів і громадської думки. Отже, вони також можуть бути хорошими послами для пропагування українського ринку перед іноземними/польськими інвесторами або польськими компаніями, зацікавленими в тому, щоб прийти в Україну. Зробити перший крок завжди найважче, але хтось повинен бути піонером. Але якщо у вас двері відчинені, то прийдуть інші. Бо всі ці історії є успішними.
— Чи можете ви дати приклад найуспішніших українських компаній, зареєстрованих на Варшавській фондовій біржі?
— «Астарта» була першою українською компанією, зареєстрованою у Варшаві. З моменту випуску IPO ринкова ціна підвищилася більш ніж на 300 відсотків. В іншої компанії — Kernel Group — після випуску IPO на Варшавській фондовій біржі її ціна підвищилася майже на 300 відсотків. І такі успішні приклади можуть заохотити більше компаній з України приходити в Польщу, а також привабити польські інвестиції в Україну.
«МИ Б ДУЖЕ ХОТІЛИ БАЧИТИ УКРАЇНСЬКИЙ РИНОК ДРУЖНІМ»
— А як польські компанії почуваються в Україні?
— Справді, ми також провели зустріч із польськими інвесторами, які тут, в Україні, і які наймають сотні місцевих українських працівників. Хоча вони дуже задоволені ринком, але також стикаються з безліччю проблем. На жаль, я почула два приклади, що через несприятливий правовий режим компанії вирішили не вкладати більше тут і перенести свої фабрики в сусідню країну. Я говорила про це під час політичних консультацій із першим заступником прем’єр-міністра Валерієм Хорошковським, головою Національного банку Сергієм Арбузовим, заступником міністра закордонних справ Павлом Клімкіним і заступником міністра енергетики Володимиром Макухою. Окрім того, існує проблема з поверненням ПДВ, із якою стикаються не лише польські, а й інші іноземні компанії, що присутні тут.
Я не маю наміру просити про краще чи особливе ставлення до польських компаній, але ми б дуже хотіли бачити український ринок дружнім для залучення іноземних інвестицій. Інакше буде дуже жаль, тому що ми — сусідні країни і ви є великим ринком у Європі. У Польщі мешкає 38 мільйонів людей, в Україні — 46 мільйонів. Якщо подивитися на потенційну кількість споживачів, то в нас мав би бути спільний інтерес створювати можливості для розвитку співробітництва.
Я думаю, варто зазначити ще один приклад. Ми знаємо про одного інвестора, який вирішив приїхати в Україну, відкрив фабрику й наразі виробляє продукцію з використанням імпортної сировини. Цієї сировини не існує в Україні. Тому він змушений її імпортувати. Але тепер він повинен платити тарифи за ввезення цієї сировини. Тому що в такому разі діяльність в Україні стає невигідною через високу вартість виробництва. Такі маленькі речі іноді створюють великі проблеми. І наша роль полягає в тому, щоб показати точку зору іноземних інвесторів, щоб привернути увагу української адміністрації до проблем, які можуть зупиняти, блокувати або сповільнювати розвиток економіки.
— Що ще можна зробити, щоб підтримати співпрацю між польськими й українськими компаніями?
— У Польщі є спеціальні програми сприяння польським експортерам або полегшення українським імпортерам закуповувати продукцію в Польщі.
— І вони не працюють?
— Ще ні.
— Чому?
— Ми говорили про це в Центральному польському банку (ЦПБ), який спеціально підготував програму, присвячену підтримці торгівлі. Ми домовилися, що один з українських банків за узгодженням з ЦПБ подасть пілотну програму, щоб побачити, як ми можемо полегшити співпрацю.
Я думаю, що варто згадати про велику програму в рамках Східного партнерства. Це ще одна можливість для українських компаній, особливо малих і середніх підприємств, використовувати кошти Європейського Союзу для їхнього розвитку. Європейський інвестиційний банк від імені Європейського Союзу співпрацює з українськими банками й підтримує малий і середній бізнес.
З нашої точки зору, завдяки підтримці сектору малого й середнього бізнесу протягом останніх 20 років польська економіка постійно зростала. Ми також використовували європейські фонди. Наші країни так близько одна до одної, тож очевидно, що ми могли б мати взаємну вигоду.
— Як ви гадаєте, чи має входити в повноваження віце-прем’єра з питань європейської інтеграції розв’язання названих вище проблем?
— Я не буду коментувати політичних рішень. Насамперед хотіла б орієнтувати нашу дискусію на економічні питання. Кожна держава може по-своєму вирішувати розподіл посад і їхніх повноважень. Я можу лише сказати, що сьогодні найкращий момент для України в зв’язку з досить сприятливою атмосферою після завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію й започаткуванням програми Східного партнерства. Польща є великим прихильником Україні в тому, щоб наблизити її до ЄС. Ми хотіли б бачити Україну членом Європейського Союзу, тому що це всім піде на користь. Я лише хочу підкреслити, що цей імпульс вартий того, щоб використати всі ці можливості.
«...СЬОГОДНІ ВИ ПОВИННІ ДОДАТИ ЕКОНОМІЧНУ МОГУТНІСТЬ»
— Офіційна назва вашої посади містить і слова «просування і культура». Мені цікаво почути, як це поєднуються економічна політика й культура?
— Якщо ви хочете бути визнаними на світовому ринку, якщо ви хочете мати великі конкурентні переваги, то повинні використовувати всі можливі інструменти. Ви повинні показати свою країну сильною з точки зору демократії, потужної економіки, а також з точки зору своєї спадщини й культурних досягнень. Отже, якщо ви запитаєте людей десь у світі, що вони пов’язують із Польщею, то вони, імовірно, назвуть Шопена, Склодовську-Кюрі. Кого ще?
— Міцкевича...
— Так. Міцкевич, Коперник, Іван Павло II, Лех Валенса, Шимборська й багато інших. Отже, як бачите, це поєднання різних імен людей, які є героями в різних ситуаціях нашої історії. І сьогодні ви повинні додати економічну могутність. Самої культури не вистачає. Можна, звичайно, організувати гарний концерт Шопена. Але те, що ви приносите сьогодні на світову арену, — це ваша економічна могутність. Подивіться на Польщу: це єдина країна в Європейському Союзі, яка не пройшла через рецесію під час нинішньої кризи. У всі часи, починаючи з 2008 року аж до 2011-го, ми маємо економічне зростання, наш ВВП завжди позитивний. Сьогодні, якщо думаєте про світовий ринок, ви повинні мислити глобально і створювати комплексний месидж.
ДВА ЧИННИКИ ПОЛЬСЬКОГО УСПІХУ
— Завдяки чому вашій країні вдалося уникнути рецесії?
— Однією з причин був великий внутрішній попит. Не будемо забувати про великі витрати на інфраструктуру. Окрім того, завдяки тому, що ми стали членом Європейського Союзу, ми змогли використати кошти ЄС, і багато європейських коштів було витрачено на інфраструктуру, людський капітал, наукові дослідження й розробки. І досить цікаво, що знову ми маємо щось спільне — проведення чемпіонату з футболу Євро-2012, яке прискорило наші інвестиційні зусилля. Ми в Польщі вирішили: щоб бути краще підготовленими, ми повинні до червня 2012 року завершити багато інфраструктурних проектів. Це не тільки стадіони й аеропорти, а й мережа готелів, доріг, швидкісних автомагістралей. Багато витрат було спрямовано на це. І це не тільки інвестиції в сам чемпіонат, бо такі проекти залишаться назавжди, так що це просто прискорення нашого розвитку.
Крім того, оскільки ми не вступали до єврозони, то не стали жертвою кризи єврозони. У нашому випадку це була комбінація успіху й важкої роботи. Багато польських компаній виграли від кризи. Затрати на виробництво в Польщі все ще є досить сприятливими, а ціни на готову продукцію, яку виробляють у Польщі, були дуже конкурентоздатними на міжнародному ринку. Завдяки цьому наш експорт збільшився. І ми не тільки мали достатньо стабільний внутрішній ринок, а й також експортували продукцію. Тому ці два чинники зробили можливим наш успіх.
— Нещодавно наш прем’єр-міністр сказав, що українці повинні зробити акцент на розвиток внутрішнього ринку. Чи правильна ця стратегія?
— Інвестування у внутрішній ринок — це завжди гарна стратегія. Якщо ви інвестуєте у внутрішній ринок, то ви робите суспільство щасливішим, багатшим. Якщо створюєте більше робочих місць, то це добре для самої економіки. Якщо ви задовольните внутрішній ринок, то можете подумати про експорт. Вихід за межі України й опанування хороших позицій на міжнародному ринку — це завжди добре. Але насамперед ви повинні задовольняти внутрішній ринок і свій народ. А ще краще, якщо ви можете зробити це разом з іноземними інвесторами й іноземними інвестиціями.
