З іншого боку — вся світова преса пише не про успіхи у російсько-українському співробітництві, а про успіх «Газпрому», який домовився із своїми західними партнерами про будівництво знаменитого «альтернативного» газопроводу. Українська преса також здебільшого пише про це, політики коментують, президент України взагалі говорить, що його це не обходить...
І це, до речі, і є тверезою оцінкою. Тому що сьогодні українське керівництво стає заручником вдалої пропагандистської кампанії Москви. Переможні реляції «Газпрому» перекладаються людською мовою просто: ну все, вам капець! Той факт, що західні партнери «Газпрому» пропонують Вяхірєву самостійно домовитись із поляками і зовсім не стверджують, що Європа потребує збільшення кількості російського газу, пропагандистами просто ігнорується — він псує картину. На тому, що новий газопровід не змінить транзитних можливостей України, також якось не акцентується... Однак ідея про те, що треба піти на поступки сьогодні, бо завтра не потрібні будуть ніякі наші поступки, потроху заволодіває розумом українських політиків.
А це не так. Навіть якщо новий газопровід перетвориться за кілька років з паперового на реальний. Ми не можемо примушувати сусідів будувати маршрути виключно по нашій території. А так Москва вбиває двох зайців — лякає українських провінціалів і псує наші взаємини із поляками. Ні, нам просто потрібно навчитися відрізняти пропаганду від економіки. А власну економіку — реформувати. І тільки тоді наші взаємини з Росією стануть схожими на взаємини двох сусідніх країн, а не на посиденьки двох радянських республік.
Зустрічатись, правда, будемо вже не в Сочі. Бо у президента країни із реформованою економікою вже не вистачає часу на курорти — свої і чужі. Дуже багато роботи.
