Ажіотаж у США був сумішшю реальності та самообдурення. Реальність полягає в тому, що технологічний розвиток, поєднаний з гнучким і динамічним трудовим ринком та ринком капіталу, призвів до різкого підйому зростання продуктивності праці та поширення нових технологій. Життя в США останнім часом змінилося на краще, поліпшилась сфера обслуговування, доступ до інформації, поширились новітні медичні технології тощо.
Прийняття бажаного за дійсне перетворило економічні прибутки на бачення легких грошей. Нова Економіка — яка є реальною — стала «непереможною» економікою, в якій ризики знижені, акції весь час зростають, умови світової економіки — постійно вигідні, а бюджетні надлишки будуть існувати завжди. Цей оптимізм проявив себе у двох напрямах. По-перше, американські ринки акцій запаморочливо злетіли, додавши 8 трильйонів доларів «паперового багатства» власникам акцій США за п’ять років. По-друге, внаслідок свого «паперового багатства» американські споживачі збільшили свої витрати, зменшивши або знищивши свої заощадження з прибутків, вирішивши, що ринок акцій потурбується про їх майбутнє.
Комбінація великих інвестицій в нові технології і високого рівня витрат споживачів підігріла ажіотаж витрати грошей. На кожний долар прибутку, виробленого в США, тепер припадає по одному долару й 4 центи витрат споживачів, компаній та уряду. Ці «зайві» 4 центи сплачуються, по суті, шляхом позичання за кордоном. Іноземці купували акції і бонди США, в той час як американський бізнес використав цей капітал на свої інвестиції та витрати.
Все це повинно працювати, якщо, звичайно, «рожевий» сценарій буде продовжуватися. Проблема ж у тому, що з’являється все більше економічних сигналів, які цьому суперечать. Раптово виникли сумніви, і сукупний ефект від цих сумнівів може перетворити ажіотаж в уповільнення або навіть спад.
Перший сумнів стосується фондового ринку. Під впливом ейфорії інвестори діяли таким чином, неначе прибуток буде і надалі зростати за безпрецедентними ставками. Але прибутки перестали виправдовувати їхні надії. Прогнози прибутку збідніли, ринок акцій впав. Легкі гроші останніх років перестали бути такими ж легкими. Ніхто поки не впадає в паніку, але не можна заперечувати можливість і подальшого спаду.
Другий сумнів стосується світової економіки. Ціни на нафту, які постійно підвищуються, зменшать корпоративні прибутки і витратний потенціал домашніх господарств. Процентна ставка в США може зрости, щоб збити інфляційні ефекти більш високих цін на нафту. Безладдя на Середньому Сході тільки погіршує становище.
Третій сумнів — в економічному менеджменті США. Хоч ніхто не може передбачити підсумок президентських виборів, ми можемо бути впевнені, що в січні до влади прийде нова адміністрація. Пропозиції Джорджа Буша про масивне зниження податків виглядають ризикованими — цим він ставить карту на майбутні надлишки бюджету, які можуть і не з’явитися, і на те, що різке урізування податків не спровокує підйом процентних ставок. Адміністрація Гора забезпечила б більшу відповідність з діючою системою, але адміністрації першого року завжди створюють невизначеність та неспокої, і багато які пропозиції Гора про витрати призведуть до невизначеності з приводу майбутніх бюджетних перспектив.
Великий економіст Джон Кейнс вчив, що зміни в настроях ринку, які він називав «тваринними духами», живуть своїм власним життям; і що коливання цих настроїв можуть похитнути економіку. Оптимізм перетворюється на ейфорію, яка перетворюється на песимізм, який перетворюється на паніку. Америка вже пережила свою фазу ейфорії; настає час песимізму. Паніку, звичайно, не можна чекати з упевненістю, але її можливість не можна ігнорувати.
Припустімо, що ціни на нафту залишаться високими, прогнози про прибуток залишаться незадовільними, і нова адміністрація порушить порядок на ринках. Ціни на акції впадуть, бюджетні надлишки будуть урізані. Трильйони «паперового багатства», вже враховані в рішеннях по витратах сімей, фірм та уряду — зникнуть. Сім’ї скоротять свої витрати, інвестори зменшать свої американські вкладення, у такий спосіб спустивши долар вниз по відношенню до євро та інших валют. Американська політика почне кипіти, з жаркими дебатами про пріоритети. І це призведе до ще більшої економічної невизначеності.
В залежності від того як швидко і як глибоко станеться цей поворот, Америка або просто сповільнить свій біг (так зване «м’яке приземлення»), або попаде в кризу («жорстке приземлення», яке все більше викликає побоювання). Звичайно спад оптимізму призводить до зниження процентної ставки, допомагаючи зберегти інвестиції й витрати споживачів. Але в цій ситуації — хто зна? Федеральна резервна система може залишити процентні ставки високими, щоб протистояти інфляційним наслідкам високих цін на нафту. Або ці ставки залишаться високими через невизначеність, що посилилася, відносно майбутніх бюджетних надлишків, або через ризик великого урізування податків.
Для іншого світу це економічне маневрування буде вельми небезпечним. Для багатьох країн експорт до Америки зменшиться, а зростання буде залежати або від пошуку нових ринків (наприклад збільшення продажу в Європі або Японії, якщо їхня економіка почне набирати обертів), або від здатності збільшити їхнє внутрішнє споживання та інвестиції всередині своєї економіки. Якщо інвестори заберуть гроші з ринку США і переведуть їх до інших країн, ці країни будуть переживати злет добробуту й витрат. Без сумніву, тоді світ зможе компенсувати зростання, що сповільнилося в США за рахунок зростання інших країн, що прискорилося, але також немає сумнівів і в тому, що такими операціями складно керувати. Це особливо вірно зараз, тому що фінансові системи в багатьох країнах ще не оговтались від своїх власних недавніх криз.
Я не песиміст, і вже точно, не злий пророк. Події світової економіки відомі тим, що їх складно передбачити. Економіка Америки, можливо, і надалі розвиватиметься в тому ж темпі. Але швидше за все, комбінація оптимізму і зростання продуктивності, яка дала поштовх розквіту економіки в Америці, мабуть таки, буде менш стабільною в наступному році.
