«Політичний глухий кут» — цими словами світові ЗМІ називали результати парламентських виборів, які завершилися днями в Італії. Після дводенного голосування, мінімальну перемогу в нижній палаті парламенту здобула лівоцентристська Демократична партія Італії на чолі з Пьєром Луїджі Берсані. Але більшість в Сенаті йому так і не вдалося отримати. Для керівництва країною потрібно набрати більшість в обох палатах парламенту.
61-річного Берсані називають прямим антиподом екс-прем’єра Сильвіо Берлусконі і «бувалим політиком». До 1990-х рр. він був функціонером Комуністичної партії Італії, а після розвалу СРСР приєднався до демократів. Йдучи на вибори, Берсані пообіцяв продовжити реформи, розпочаті Монті. До того ж, лідер Демпартії він дотримується думки, що економити треба в міру, аби не довести Італію до крайнощів.
Колишній тричі прем’єр-міністр Сильвіо Берлусконі, кампанія якого була надзвичайно активною, програв своєму опонентові лише декілька відсотків, набравши 29,18%. Водночас, як передав телеканал Euronews: «Єдиним справжнім переможцем і третім за рахунком результатом і першим в так званому «індивідуальному» заліку став громадський «Рух за 5 зірок» відомого блогера і сатирика Беппе Грілло». Першою з передвиборчих обіцянок Грілло стало скорочення вдвічі депутатських зарплат.
Натомість, колишній прем’єр-технократ Маріо Монті, очоливший блок центристських партій, набрав 10,5% і посів четверте місце. Раніше Монті вже заявляв, що не увійде в коаліцію зі «старими комуністами», натякаючи на Берсані. В свою чергу, лідер Демпартії вже відзначив, що не стане об’єднуватися ні з Грілло, ні з Берлусконі.
Генеральний директор Інституту імені Бруно Леоні Альберто МІНГАРДІ в коментарі «Дню» сказав, що бачить два варіанта формування парламентської більшості. За його словами, або ж ліві об’єднаються з партією пана Грілло, або вони заручаться підтримкою правих, тобто партії Берлусконі. «Обидва варіанти однаково огидні для виборців, які голосували за лівоцентристів, але другий дійсно може дозволити сформувати обмежений порядок денний для укладання спільних зобов’язань. Коаліція з лівих та Грілло може виявитися доволі екзотичною, так як і стурбованість економічною політикою. Утім, ніхто не хоче дивитися цього шоу», — сказав пан Мінгарді.
Водночас, оцінюючи результат Берлусконі, Альберто Мінгарді зауважив, що той втратив багато голосів, якщо порівнювати ці вибори з 2008 роком. «Але він продовжує бути таким же жвавим і йому вдалося отримати добрий результат, адже багатьох лякає перспектива пана Берсані в уряді та подальше збільшення податків», — продовжує Мінгарді. За його словами, в минулому італійці голосували за Берлусконі з ентузіазмом. Цього ж разу — ні. «Вони проголосували за нього, як це часто люди роблять, обираючи з-поміж двох зол менше», — резюмував експерт.
Про ситуацію з виборами та перемогу Берлусконі «Дню» розповів журналіст, аналітик Інституту міжнародних справ (Рим) Джанпьєро ГРАМАЛЬЯ:
— Результати виборів розчаровують із погляду на італійську стабільність та найближче майбутнє. У сенаті немає виразної більшості, й зараз немає перспективи для створення коаліції, щоб сформувати уряд.
У цих результатах можна виділити дві особливості: це — успіх популістського руху пана Грілло і — повернення колишнього прем’єр-міністра Італії Сильвіо Берлусконі.
— Вибори показали, що ніхто не отримав повної перемоги. Що це означатиме для Італії?
— Це головне питання зараз. Звісно, президент Італійської Республіки пан Наполітано після консультацій із політичними лідерами буде вирішувати, хто формуватиме новий уряд. За італійською конституцією президент призначає прем’єр-міністра, який має здобути довіру парламенту. Але зараз досить нелегко зрозуміти, хто стане наступним прем’єром Італії. Пан Берсані, лідер Демократичної партії, може цілком ним стати. Однак абсолютної впевненості в цьому немає, як і в тому, що він сформує коаліцію та отримає довіру уряду. Політичне майбутнє Італії доволі невизначене, що вже негативно впливає на економіку та фінансові ринки.
— Кажуть, що ці вибори стали для Італії «політичним глухим кутом». Що би ви відповіли на це? Чи буде досягнуто консенсусу між політиками, щоб не проводити нові вибори?
— Це цікаве питання! У минулому ми іноді дивувалися італійською політичною фантазією — її здатністю знаходити рішення та згоду, утворювати союзі. Зараз для них (політиків. — Ред.) знайти такі рішення видається неможливим. Але також не можна говорити, що в наступному уряді не буде спільних рішень, згоди чи альянсу.
— На ваш погляд, чому Сильвіо Берлусконі вдалося досягти такого результату?
— Якщо чесно, то я сам себе запитував про це після виборів. Але в мене не знайдеться хорошої відповіді для вас. Спочатку я був здивований, потім шокований. Тепер я не збагну: чому він досягнув такого успіху та отримав довіру значної частини італійських виборців? Це правда, що близько 30% італійців віддало свої голоси за нього. Протягом виборчої кампанії Берлусконі давав багато обіцянок, виконати які йому буде дуже складно. Водночас, якщо він дотримає слова, це негативно позначиться на італійській економіці. Але 30% громадян таки повірили в його обіцянки: я навіть не знаю, як це можна пояснити. Для мене це також загадка.
— І чи є в Берлусконі бодай якийсь фантомний шанс сісти знову в прем’єрське крісло?
— Думаю, що ні. Хоча він і виступив на цих виборах краще, ніж ми очікували, він їх не виграв. До того ж я не бачу шляхів, за якими можна утворити коаліцію. Якщо й буде велика коаліція (в яку я не вірю) між Берлусконі, Берсані та колишнім прем’єром Монті, її має очолити зовсім інша людина, а не ці три лідери.
