Проте найбільше потерпає від журналістських стьобів саме Буш-молодший. Місцева — по-справжньому незалежна — преса ой як старається відшукати «блохи» й «блішки» в його минулому життєписі, ловити на слові, з перцем коментувати виступи. Завдяки цим старанням Джордж Буш зовсім недавно осоромився. Перебуваючи в Бостоні, він давав інтерв'ю місцевому репортерові. Той, явно знаючи про недостатню обізнаність кандидата у зовнішньополітичних справах, влаштував йому своєрідний іспит. Репортер попросив Буша назвати прізвища чотирьох керівників держав, де в цей час відбуваються драматичні події — Тайвань, Чечня, Індія, Пакистан. Кандидат на пост президента ледве згадав прізвище тайванського президента і то не повністю. Імен президента Чечні Аслана Масхадова, прем'єр-міністра Індії Атала Біхарі Ваджипаї і нового пакистанського диктатора генерала Первеза Мушаррафа Буш не знав. Спробував себе захистити, запитавши репортера: «А ви знаєте ім'я міністра закордонних справ Мексики?». На що той відповів: «Ні, сер. Але дозвольте зауважити, що не я, а ви хочете стати президентом». І пішов гуляти поговір про цей прикрий інцидент неозорими американськими просторами. А ще перед цим Буш переплутав Словенію із Словакією, а косоварів назвав косоваріанцями. Уже на другий день журнал «Нью- Йоркер» надрукував сатиричну інавгураційну промову нібито вже обраного президентом Буша, в якій у кожному реченні натяк на помилку: не алабамці, а алабаманіанці, не канзасці, а канзаніанці і т. ін.
Отже, сатирикам — хліб, а Буш втрачає рейтинги...
Несподіванок і прискіпливості тут не менше, ніж у нас. Боротьба не на життя, а на смерть, — тобто за владу. Єдиного, чого точно не буде — так це маніпуляцій з бюлетенями.
І до слова: радники та політологи все одно знаходять виправдання Бушеві. Воно полягає у тому, що більшість американців віддають перевагу здоровій суті замість нездорової ерудиції і що пересічному американцеві до душі бути на рівні з президентом. Отакої!
