За майбутнє Євросоюзу тепер вирішив взятися прем’єр-міністр Франції Ліонель Жоспен. Керівництво Великої Британії та Німеччини вже неодноразово висловлювалися з приводу можливих шляхів розвитку європейського об’єднання, у понеділок із власною програмною промовою виступив французький глава уряду. Утім, замість будь-якого розуміння перспектив ЄС чи привнесення ідей, які б могли стати вирішальними у процесі реформування організації, промова Жоспена внесла ще більше плутанини. Три найвпливовіші країни ЄС — Німеччина, Франція, Велика Британія, три різні позиції — європейському об’єднанню нічого не лишається як або знайти спільний знаменник для вирішення наріжних питань, або ж зазнати краху, так і не досягнувши омріяної єдності.
Британія, як відомо, і надалі залишається головним євроскептиком. Перед парламентськими виборами на Альбіоні нотки іронії в бік Брюсселя стали частішими: консерватори, чия популярність на острові дуже низька, схоже, намагаються заробити політичні бали через звинувачення правлячої лейбористської партії, яка, на думку торі, тісною співпрацею з ЄС зраджує інтереси британців. Лейбористи на чолі з нинішнім прем’єр-міністром Тоні Блером у свою чергу намагаються спростувати звинувачення суперників і дедалі частіше висловлюються критично щодо Євросоюзу, підігруючи в такий спосіб електорату. Погляди німців на розвиток ЄС настільки радикальні і незвичні для інших країн-членів Союзу, що жоден із європейських урядів поки що не підтримав ідею німецького міністра закордонних справ Йошки Фішера про створення європейської федерації. Пропозиції канцлера ФРН Герхарда Шредера зводяться здебільшого до інституційного реформування, але й тут європейські політики не зможуть дійти згоди. Канцлер, зокрема, виступає за двопалатний парламент, до якого буде входити Єврокомісія, на яку покладатимуться функції виконавчого органу влади, та Рада міністрів (верхня палата), яка складатиметься з міністрів країн-членів ЄС. Шредер переконаний, що така новація дозволить більш скоординовано і ефективно упроваджувати рішення на загальноєвропейському рівні. Європейському парламенту відводитиметься роль наглядача за бюджетом. Інші країни єврооб’єднання, між тим, розглядають ідею канцлера не більше, аніж намір збільшити вплив Німеччини на інші держави.
Ліонель Жоспен, який очолює коаліційний лівий французький уряд із 1997-го року, в своєму першому розгорнутому виступі з приводу перспектив ЄС навідріз відкинув німецьку ідею єврофедерації, а схилився, як і президент Франції Жак Ширак, до об’єднання незалежних держав. Камінь в бік британців Жоспен кинув, заявивши, що рушійними силами в розвитку ЄС мають стати 11 держав, які збираються запровадити з наступного року євро. У Лондоні, як відомо, намагаються відтягнути приєднання до єврозони. Правда, в цілому Жоспен намагався дотримуватися правила «золотої середини» між британсько-скептичним та німецько-ейфорійним підходами. «Франція не згодна з новим статусом, який їй пропонує Шредер. Ми також не вважаємо, що в Берліні правильно уявляють собі майбутнє європейської федерації. Нашу точку зору підтримують і представники інших держав ЄС», — заявив Жоспен. У цьому погляди французів цілком збігаються з британськими. Гармонізація оподаткування, яку відстоював Жоспен, навпаки, наштовхнулася на британську критику. Як і будь-який соціаліст, а тим більше соціаліст, який збирається наступного року змагатися за президентське крісло, чималу частину доповіді присвятив проблемам трудящих ЄС. Прем’єр Франції закликав приділяти більше уваги робітникам і боротьбі з «неприємними наслідками глобалізації», — повідомило «Франс-Пресс». Серед інших пропозицій французького прем’єр-міністра — збільшення повноважень Ради міністрів ЄС та Європарламенту, зміна процедури виборів глави Єврокомісії (його планується призначати із представників тієї політичної групи, якій належить більшість в парламенті ЄС), створення європейської конституції, ухвалення довготермінової стратегії розвитку європейських оборонних структур... Однозначної думки з кожної із цих пропозицій, зрозуміло, серед членів ЄС немає. І хоч Жоспену вдалося об’єднати окремі ідеї європейських найвпливовіших країн, у результаті все одно вийшов малозрозумілий французький букет із німецько-британським колоритом...
