Росія різко зменшила квоти для заробітчан-іноземців, а Данія готова платити їм по 20 тис. дол. за повернення додому.
«ПРИВІТ ІЗ МОСКВИ»
Глобальні природні катаклізми руйнують гірські масиви, затоплюють міста й змушують річки змінювати свої течії. В свою чергу, глобальні економічні катаклізми в абсолютній більшості випадків перевертають з ніг на голову уставлений порядок заробітку грошей. Робочі місця різко скорочуються, зарплатня невпинно зменшується, а можливості податися за трудовою копійкою за кордон, як то було раніше, — катма. Нинішня економічна криза із розряду саме таких. І це вам підтвердять ті, кого в Україні називають заробітчанами, а за кордоном — гастрабайтерами чи трудовими іммігрантами, адже вони вже відчули на собі всю принадність посткризового заробітку грошей. Крім різкого зменшення своїх доходів, уже з нового року вони зіштовхнуться зі значно більшою проблемою — різким зменшенням робочих місць.
У першу чергу, це стосується тих, хто трудиться на теренах нашого північного сусіда — Росії. Як стало відомо минулого тижня, у 2010 році РФ зможе запропонувати робочі місця лише 2 млн. іноземних трудових мігрантів, а не 4 млн., як зазначалося раніше. Але і це ще не все — реальна квота буде набагато нижчою і складе 1,3 млн. місць. Різниця між офіційною та реальною квотами — резерв на випадок, якщо Росії знадобиться більше робочих рук з-за кордону.
Приміром, у тій же Москві, до якої проторували собі стежку на заробітки чимало українців, квота на залучення іноземної робочої сили в наступному році зменшиться на цілу третину й складе 250 тисяч чоловік. Дуже неприємна звістка очікує і на тих, хто заробляв у Білокам’яній у якості водія маршруток — до 1 січня 2010 року серед водіїв московських маршруток не має залишитися іммігрантів. Хоча цього варто було очікувати, адже після того як у 2007 році російський уряд повністю заборонив іноземцям працювати на ринках країни, маховик подібних обмежень тільки розкручувався.
Принагідно можна згадати, що квоти на трудових мігрантів у Росії почали діяти в 2008 році — вони були введені з метою не допустити витиснення російських громадян зі своїх робочих місць іноземцями. Того ж року запланована квота в 1,8 млн. чоловік була «вибрана» ще влітку, в результаті чого уряд був змушений збільшити її до 3,4 млн. Але в 2009 році «завдяки» кризі ситуація кардинально змінилася — зарплати в більшості галузей спочатку були значно знижені, а вже потім робочі місця просто зникли.
У результаті, чимало російських гастрабайтерів, серед яких більшість складають молдавани, українці, таджики та узбеки, були змушені перебиватися випадковими заробітками, очікуючи на економічне диво. Але дива не трапилося, замість нього прийшло різке зменшення робочих місць. Яке для багатьох українців-заробітчан стало трагедією.
А як інакше, якщо вже традиційно основний потік вітчизняних трудових мігрантів прямує саме в РФ. Так, згідно із даними інституту народознавства НАНУ, на заробітках у північного сусіда нині гне спину понад 2 млн. громадян України. А це вже більше ніж озвучена квота! Але ж окрім українців там знаходиться далеко не один мільйон й інших заробітчан із колишніх «братських» республік. І хоча середній професійний рівень українських гастрабайтерів значно перевищує рівень своїх «колег по нещастю», а також зайнятих у відповідних галузях росіян (зокрема, більше половини українців-будівельників мають професійну освіту), це не врятує їх від втрати роботи. Не росіянин — до побачення!
А їх безробіття — це не тільки «локальна» втрата можливості прогодувати свою сім’ю, залишену в Україні, і відповідна сімейна драма, це також серйозний удар по українській економіці. Сьогодні грошові перекази вітчизняних заробітчан становлять значну частку українського ВВП. Так, у минулому році вони переслали 2,9 млрд. дол., причому частка переказів із Росії становила майже половину — 48 %.
БРИТАНСЬКИЙ «МАННЕРГЕЙМ-БРАУН»
Зрештою, наші браття-росіяни далеко не єдині серед тих, хто в зв’язку із кризою почав різко закривати свої трудові кордони. Приміром, нещодавно британський прем’єр-міністр Гордон Браун пообіцяв посилити міграційні правила у Великій Британії. І хоча майбутні обмеження стосуються насамперед трудових мігрантів — тобто жителів із інших країн-членів ЄС, вони автоматично ударять і по класичним іммігрантам із-за меж співдружності, проти присутності яких все частіше виступають як ультраправі політичні сили, так і рядові британці.
Сьогодні мігранти складають 7% від загального населення Британії і майже 10% від загальної кількості економічно активних людей у країні. Серед них переважають вихідці із нових східних членів — Польщі, Прибалтики, Чехії, Угорщині, Словаччині й Словенії. Але чи варто дивуватися такій кількості європейських заробітчан на Туманному Альбіоні, якщо громадяни інших країн ЄС (за винятком Румунії та Болгарії) можуть влаштовуватися там на будь-яку роботу без додаткових дозволів: від прибиральників вулиць і збирачів склянок у клубах до топ-менеджерів фінансових організацій?
Очевидно, саме тому Гордон Браун пообіцяв скоротити число професій, які будуть відкриті для міграції. Зокрема, у майбутньому з переліку будуть виключені інженери, кваліфіковані шеф-кухарі й соціальні працівники. Також британський прем’єр пообіцяв змінити систему видачі студентських віз (нині студентські візи дозволяють іноземцям із-за меж ЄС працювати до 20 годин на тиждень). За його словами, у майбутньому візи будуть видаватися лише тим, хто навчається на бакалавра, магістра або доктора. Ті ж студенти, які будуть приїжджати на короткі курси або для навчання в школах, будуть одержувати звичайні туристичні візи, що не дозволять їм працювати.
СУПЕРЩЕДРА ДАНІЯ
Але далеко не всі члени ЄС ідуть британським шляхом вибудовування нових паперових перепон для (ім)мігрантів. Серед таких особливо вирізняється Данія. Справа в тому, що її правоцентристський уряд прийняв просто таки нечуване рішення — фінансово стимулювати іммігрантів, задля їх повернення додому. І як стимулювати — мова йде про виплату більше ніж 20 тисяч дол. на людину!
Відповідно до озвучених планів, з нового року 11 тис. датських крон (2,2 тис. дол.) буде виплачуватися законному іммігранту, що вертається на батьківщину до того, як він покине Данію. Після того як буде анульований їхній дозвіл на перебування в Данії, йому буде виплачено ще 89 тис. крон. Тобто загальна сума сягне аж 20,1 тис. дол.
ГАСТАРБАЙТЕР, ІДИ ДО АРМІЇ!
Розповідаючи про долю заробітчан за часів кризи, не можна оминути і США, які традиційно є найбільшим у світі центром імміграції. На фоні постійної боротьби із нелегальною імміграцією із Мексики та Латинської Америки, американський уряд часом вдається і до вельми оригінальних дій у цій царині. Так, незабаром американська армія вперше із часів В’єтнамської війни почне набирати на службу іммігрантів, що дозволить їм одержати громадянство США всього за півроку. Варто зазначити, що ця пропозиція буде дійсною не для всіх, а лише для кваліфікованих іммігрантів, які живуть у США по тимчасових візах не менше двох років. Армійські вербувальники розраховують, що у них буде вища освіта, знання іноземної мови й загалом більше професійних навичок, ніж у американців. Це допоможе армії закрити існуючі кадрові пробіли у військовій медицині, перекладах та аналізі розвідувальних даних.
ДЕЩО НЕЗВИЧАЙНІ ВИСНОВКИ
Нещодавно Міжнародна організація по міграції (МОМ) підрахувала, що нині в світі нараховується понад 190 млн. іммігрантів, і зробила висновок — вони мають незначний вплив на ринок праці. У першу чергу, це пов’язане з тим, що іммігранти беруться за найбільш брудну, важку, або небезпечну роботу, яку відмовляються виконувати місцеві працівники. По-друге, вони активно зайняті в сервісній індустрії, і європейці, як зрештою і американці, вже звикли, що у цій галузі з невисокими зарплатами — тобто няньками, хатніми робітницями, кур’єрами — працюють саме іноземці.
Відповідно, іммігранти аж ніяк не можуть бути загрозою для «роботящого» місцевого населення. Саме тому урядам розвинених і «не дуже» країн варто дбати не про те, як відгородитися від них, а про те, як заново привчити своїх громадян до простої фізичної праці.
