Декілька років тому під час Берлінської конференції ОБСЄ було ухвалено кілька важливих рішень із подолання антисемітизму, який не лише з’являється, але навіть посилюється в деяких країнах. За даними міжнародних організацій, прояви антисемітизму спостерігаються і в Україні. Днями в Києві за участю ОБСЄ і урядових та громадських організацій було презентовано матеріали, які допомагатимуть боротися з антисемітизмом. Презентація цих матеріалів збіглася в часі з візитом радника організації ОБСЄ з питань боротьби з антисемітизмом Герта Вайскірхена, який часто відвідує Україну. Депутат німецького бундестагу вважає, що ключем для подолання проявів антисемітизму є виховання та залучення на свій бік молоді. Якими є тенденції щодо антисемітських настроїв і проявів в Україні, та що має робити українська влада і ОБСЄ, щоб привид антисемітизму зник не лише в Україні, а й у всьому світі? Про це «Дню» — в ексклюзивному інтерв’ю Герта ВАЙСКІРХЕНА.
— Пане Вайскірхене, у рамках своєї місії ви багато разів були в Україні. Яким є ваше загальне враження щодо антисемітських настроїв у нашій країні?
— Я б сказав, що тенденція полягає в тому, що антисемітизм досі існує. Іноді тут відбувається побиття рабинів або випадки приниження ортодоксальних євреїв. З іншого боку, часто на єврейських цвинтарях відбувається плюндрування могил. У цьому плані я б сказав, що, на жаль, у вашій країні спостерігаються деякі негативні тенденції, й прийшов час, щоб активніше діяти проти антисемітизму.
— Тобто ви бачите тривожні тенденції в Україні. Саме так треба розуміти ваші слова?
— Так. Тут фіксуються випадки антисемітських проявів. Навіть цього ранку (інтерв’ю відбувалося 24 жовтня. — Авт.) в Одесі був зафіксований випад проти євреїв. Як нам повідомили, минулого року було зафіксовано 20 інцидентів, яких можна зарахувати до проявів антисемітизму.
— А якщо порівняти з попередніми роками, тенденція позитивна чи негативна?
— Можна сказати, що така картина є постійною. Антисемітські інциденти трапляються у вашій країні. І в цьому немає нічого надзвичайного. Наприклад, якщо говорити про Німеччину, то тут кожного тижня відбувається якийсь інцидент плюндрування на єврейських цвинтарях. Це не новина. Але можна з певністю сказати, що в Україні така тенденція є помітною.
— А якщо порівняти з Росією, наскільки ситуація в цій країні є відмінною від України? Де є більше проявів антисемітизму?
— Не можна казати, що існує велика відмінність між проявами антисемітизму в Україні та Росії. Однак я хочу нагадати: якщо порівняти Україну з Німеччиною, то в нашій країні ми маємо постійні прояви антисемітизму серед населення. Приблизно 10 відсотків населення демонструє антисемістську поведінку. Це не новий феномен у країнах, які входять до складу ОБСЄ. Але його можна досі спостерігати в Україні.
— Пане Вайскірхене, ви якось згадували про 48 зобов’язань, які взяли на себе країни- учасниці ОБСЄ. А які зобов’язання брала на себе Україна?
— Дійсно, Україна бере участь у системі національного спостереження за проявами антисемітизму. У вашій країні збираються дані про такі випадки, які трапляються на її території. Ці дані потрапляють у Доповідь щодо випадків проявів ненависті — Hate crime report, яка друкується кожного року. Україна підтримує таку ініціативу. Вона є партнером у цій роботі.
Дуже доброю ознакою є те, що Міністерство освіти України готове підписати меморандум взаєморозуміння щодо розповсюдження цих матеріалів у школах та університетах в Україні. І це буде дуже добрим кроком. Я сподіваюся, що в майбутньому зникне привид антисемітизму, з яким, на жаль, ми сьогодні часто стикаємося. Я щиро вдячний, що у бесідах представники українського уряду і неурядових організацій проявляють мужність і продовжують роботу з формування і поглиблення усвідомлення цієї проблематики. І хоч би що трапилося з кимось із нас чи то у рамках боротьби з расизмом, чи в результаті проявів ненависті до іноземців, ми й далі працюватимемо над тим, щоб спільно досягти перемоги.
Також існують інші доступні інструменти у боротьбі з проявами антисемітизму. Одним із таких інструментів є навчальні матеріали.
— Що це за матеріали?
— Ці матеріали підготували вчителі, які працюють у домі Анни Франк у Нідерландах. А в Києві є Центр Холокосту, який вклав у ці матеріали український контекст.
— А що означає «український контекст»?
— Існуючі зараз матеріали є глобальними. Тому необхідно для кожної країни вносити їх у національний контекст. І це сталося, і тепер вони є доступними. Тобто вони доступні в українському контексті. У цих матеріалах йдеться про те, що відбувається в Україні й що вона робить краще у боротьбі проти антисемітизму. Проблема полягає в тому, щоб профінансувати цей проект, щоб ці матеріали, а також методичні рекомендації для вчителів були розіслані у всі навчальні заклади.
— Ви сказали, що матеріали можна використовувати в школах. А як же бути з дорослим населенням?
— Країнам-учасницям ОБСЄ необхідно забезпечити якимось чином усвідомлення цієї проблеми серед громадськості. А це можна зробити, зокрема, за допомогою засобів масової інформації.
— А що справді може ще зробити Україна в цьому напрямку — боротьби з антисемітизмом?
— Продовжувати боротьбу й підвищувати усвідомленість щодо цієї проблеми. Антисемітизм ще існує, і ми повинні краще боротися з цим явищем.
— А якщо говорити про боротьбу з антисемітизмом у світі, то які тенденції тут спостерігаються?
— Спостерігається стала картина. У всіх 55 членів ОБСЄ постійно проявляються антисемітські прояви приблизно серед 10 відсотків населення. Іноді спостерігається пік, наприклад під час інтифади. Це означає, що фактично відбувається змішування всіх видів антисемітської діяльності та її проявів. Потім пік спадає.
— Пане Вайскірхене, що ви можете сказати про ставлення Росії до цієї проблеми? Чи активно російське керівництво бореться з проявами антисемітизму?
— На цьому етапі Російська Федерація є дещо пасивною. А з другого боку, Україна є проактивною у цьому. Різницю можна побачити у ставленні влади цих двох країн до проблеми.
— А що може більше зробити сама ОБСЄ: чи може вона змусити учасниць цієї організації більше приділяти уваги боротьбі з цим злом?
— Так. Ми надаємо програми, матеріали для інститутів та шкіл. Тобто ми лише надаємо допоміжні матеріали. І тепер саме від країн-учасниць залежить, чи вони використовуватимуть ці можливості.
— Тобто це залежить від їхньої волі?
— Саме так. Не можна примушувати це робити. Ми лише надаємо ідеї. І тоді вже від членів ОБСЄ залежить, як адаптувати ці матеріали для своєї країни.
