Шведська королівська академія наук оголосила 102-го лауреата Нобелівської премії з літератури. Ним став відомий англійський драматург і сценарист Гарольд Пінтер.
Пінтер — один із найоригінальніших театральних авторів XX століття. Він є класиком післявоєнної драматургії, автором 29 п’єс. На території колишнього СРСР, у тому числі в Україні, драми Пінтера стали відомі в 80— 90-ті роки, коли з них було знято негласну заборону, накладену партійною цензурою на всю так звану «драматургію абсурду».
Гарольд Пінтер народився 10 жовтня 1930 року в Хакні, районі в Іст-Енде — східній частині Лондона. Недовгий час навчався в Королівській академії драматичного мистецтва. Театральну кар’єру почав як актор, виступав на сцені протягом дев’яти років під творчим псевдонімом Девід Берон, гастролював з різними трупами в ірландській та англійській провінціях. Багато читав і з початку 1950- х сам пробував писати прозу і поезію, але після постановки своєї першої п’єси у 1957 році остаточно визначився як театральний автор.
Свою першу п’єсу «Кімната» Гарольд Пінтер написав у 1957 році. До числа найбільш значущих п’єс Пінтера критики відносять «У легкому болі» (A Slight Ache, 1959), «Сторож» (Caretaker, 1960), «Коханці» (The Lovers, 1963), «Повернення додому» (The Homecoming, 1965), «Зрада» (Betrayal, 1978), «День народження» (The Birthday Party, 1958), «Колекція» (The Collection, 1962), «Старі часи» (Old Times, 1971), «Нічия земля» (No Man’s Land, 1975) і «Місячне сяйво» (Moonlight, 1993). Пінтер відомий також як режисер і сценарист художніх фільмів: «Слуга» (The Servant), «Поїдач гарбузів» (The Pumpkin Eater), «Нещасний випадок» (Accident), «Посередник» (The Go-Between), «Жінка французького лейтенанта» (The French Lieutenant’s Woman) та «Зрада» (Betrayal).
Останніми роками драматург також був активним у політичній, антивоєнній боротьбі. Він виступав проти дій НАТО в Югославії та кампанії в Афганістані, а 2003 року опублікував збірку віршів «Війна», в якій виступив з критикою війни в Іраку. Збірник був удостоєний поетичної нагороди імені Уїлфреда Оуена. Остання п’єса драматурга «В пошуках втраченого часу» написана в 2000 році за мотивами однойменного роману-епопеї Марселя Пруста, була поставлена в лондонському Національному театрі.
Навесні 2005 року 74-річний Пінтер заявив про те, що більше не збирається писати п’єси, однак пообіцяв продовжувати роботу в інших жанрах, насамперед у поезії.
Цього року лауреата Нобелівської премії з літератури оголосили останнім. Оголошення лауреата премії з літератури мало відбутися у Стокгольмі ще тиждень тому, однак його було відкладено. У зв’язку з такою значною затримкою почали ходити чутки про те, що члени Шведської академії не можуть дійти єдиної думки з приводу кандидатури лауреата 2005 року. Але вибір, зрештою, був зроблений досить гідний.
