Президент України Віктор Ющенко, який минулого тижня відправив у відставку свій уряд, у тому числі чарiвного прем’єр-міністра Юлію Тимошенко, дав собі новий шанс покінчити з політичним хаосом у країні.
Це може стати для нього останньою можливістю усунути невизначеність, що переслідує Україну з того моменту, як дев’ять місяців тому він прийшов до влади на хвилі помаранчевої революції. Якщо зараз йому не вдасться взяти під свій контроль політичну ситуацію в країні, запал революції може вичерпатися в гущавині взаємних обвинувачень і закидів. Наступні кілька тижнів продемонструють, чи зуміє Ющенко врятувати шанси на стабілізацію демократії, на економічний розвиток і на відкриття України в бік Заходу. Іспит відбудеться наступного місяця, коли Київ відвідає російський президент Володимир Путін.
Кремль розцінив помаранчеву революцію як власну велику поразку, однак нинішнє сум’яття може надати Москві нові можливості.
Закордонні бізнесмени, які виявляють цікавість до України, відчувають дедалі більшу стурбованість. Вони хочуть побачити, як Ющенко втілюватиме в життя політичні рішення, враховуючи супроводжувану безліччю суперечок нову приватизацію металургійного підприємства «Криворіжсталь», яке держава забрала в бізнесменів, близьких до колишнього президента Леоніда Кучми.
На нещастя для Ющенка, альянс, який скинув Кучму, при перевірці виявився неміцним. Його творці розкололися на угруповання та почали обвинувачувати один одного в корупції. Минулого тижня Ющенко звільнив із рядів адміністрації більшу частину її керівного складу, найпопулярнішою фігурою серед якого є Юлія Тимошенко. Натомість він просунув угору своїх прихильників із «другого дивізіону», вважаючи, що зможе розраховувати на їхню лояльність, зокрема на лояльність Юрія Єханурова — виконувача обов’язків прем’єр-міністра.
Єхануров вважається компетентним технократом. Розраховують на те, що йому вдасться припинити конфлікти з великим бізнесом й уникнути надмірного витрачання державних коштів. На першому засіданні Кабінету Міністрів, яке відбулося в понеділок, він прийняв скромний проект бюджету на 2006 рік. В умовах різкого уповільнення темпів економічного зростання в уряду обмежена фінансова свобода дій.
Досягнення головної мети зовнішньої політики Ющенка на 2005 рік — вступ до Світової організації торгівлі — виглядає зараз «набагато важчим, навіть малоймовірним». Так зазначає Сержіо Марчі (Sergio Marchi), колишній канадський дипломат, який нині очолює комітет СОТ, що займається питанням прийняття України.
Програма реформ Ющенка багато в чому залежала від контролю Тимошенко над багатофракційним парламентом країни. Зараз, коли її відправили у відставку, вміле керівництво парламентом може зажадати укладення угод навіть із колишніми прихильниками Кучми.
Оскільки в березні очікуються парламентські вибори, політики вже розглядають свої можливості на переобрання. Віктор Ющенко сподівався, що його партія і партія Тимошенко зможуть піти на вибори разом. Однак тепер вона формує власні альянси.
Ющенку зв’язали руки і ноги тим компромісом, на який він пішов у грудні минулого року під час помаранчевої революції, погодившись на передачу частини президентських повноважень парламенту.
Така поступка дала можливість переконати авторитарного Кучму мирно відмовитися від влади. Однак зараз, коли ці зміни починають втілюватися в життя, Ющенко вже жалкує про те, що поступився дуже багатьма речами. Президент може спробувати скасувати ці реформи, попросивши Конституційний Суд ухвалити постанову про те, що їх прийняли незаконно, або організувавши референдум із цього питання, рішення якого матиме обов’язкову юридичну силу. Успіх цього плану дав би йому чотири роки повноправної влади. Однак його можуть звинуватити в тому, що він забирає всі повноваження у свої руки.
З іншого боку, Віктор Ющенко може погодитися з реформами та почати пестувати свого власного кандидата на прем’єрську посаду. Однак після відставок минулого тижня стає незрозуміло, хто з його команди зможе обiйняти цю посаду. Якщо партія Ющенка на парламентських виборах не досягне великих успіхів, Юлія Тимошенко зможе повернутися на посаду прем’єр-міністра, і в такому випадку матиме мало підстав для співпраці з Президентом.
Тим часом Ющенко має ухвалити кілька найважливіших політичних рішень, насамперед щодо перегляду результатів приватизації, проведеної Кучмою. Популіст Тимошенко наполягає на масштабній націоналізації та новій приватизації підприємств.
Обережний Ющенко, побоюючись суперечок, здатних поставити під загрозу інвестиційне майбутнє країни, віддає перевагу обмеженішим діям. Бізнесмени пильно стежать за планами проведення нового аукціону з продажу «Криворіжсталі», запланованого на наступний місяць. В аукціоні збираються брати участь українські, російські та західні компанії.
Бізнесмени також аналізують й інші випадки, коли Тимошенко намагалася захопити активи покупців епохи Кучми. Ющенко виказує більше бажання до переговорів із нинішніми власниками цієї власності. Великим держателем акцій «Криворіжсталі» є зять Кучми Віктор Пінчук, який сподівається, що після відставки Тимошенко йому вдасться зберегти свої активи. Оскільки на карту поставлено великі інтереси, політична температура в Києві й надалі триматиметься на високій позначці.
