Опитування незалежного Міжнародного республіканського інституту, проведене на його замовлення авторитетною Службою Геллапа, підтвердило перемогу Нурсултана Назарбаєва на президентських виборах у Казахстані. Дослідження показало, що чинного президента підтримали не менше ніж 83,2% виборців країни. Згідно з офіційними попередніми підсумками — понад 91%. Тим часом США закликали Казахстан оперативно відреагувати на скарги щодо порушень на президентських виборах. «Ми поділяємо думку наглядової місії ОБСЄ про те, що вибори продемонстрували ряд значних покращень порівняно з попередніми, але вони не відповідали низці міжнародних стандартів», — сказав офіційний представник держдепартаменту США Адам Ерелі. Кандидат від об’єднаної опозиції Казахстану, екс- спікер Жармахан Туякбай заявив, зокрема, що «сотні тисяч громадян не знайшли себе у списках виборців». Рух «За справедливий Казахстан» збирається конституційним шляхом домагатися скасування результатів виборів. Хоч би там що, є очевидним, що Нурсултан Назарбаєв, який посів пост президента Казахстану в 1990 році, отримав ще сім років повноважень. Про те, що принесе країні його новий термін, «День» поцікавився у казахстанського політолога Єрлана КАРIНА.
— Перемога Назарбаєва була очевидною, однак результат перевершив і прогнози, і результати екзит-пола, і колишні показники. Звідки така цифра?
— Результати шокували багатьох експертів. До дня голосування соціологи передбачали, що рівень підтримки Назарбаєва сягне максимум 65— 67%, політологи говорили про те, щоб Астана не ставила перед собою мету отримати більше 80%: інакше можна передати куті меду й тим самим піддати сумніву результати виборів. Сьогодні експерти переймаються питанням, навіщо треба було так передавати кутi меду. Але в Астані ніхто, по- моєму, не відчуває дискомфорту через такі грандіозні бали. При іншому розкладі голосів, якби рівень підтримки Назарбаєва коливався від 60% до 80%, опозиції довелося б шукати юридичні зачіпки й по-іншому будувати свої звинувачення, а владі довелося б наводити дуже довгий перелік аргументів на користь отриманих даних. Але ті дані, які були озвучені, ставлять опозицію і будь-якого експерта перед вибором: потрібно або відзначати величезні заслуги діючого президента, або взагалі відмовлятися визнавати ці дані.
— Які перспективи опозиції після такої поразки?
— Ще до виборів усі експерти були абсолютно єдині в думці про те, що після виборів на опозицію чекає серйозна криза. Опозиція із самого початку була не єдиною політичною силою, а клубом політиків різних мастей і вагових категорій, об’єднаних тільки на один період. Багато запитань було й про те, чому саме Жармахан Туякбай був висунутий як єдиний кандидат. Складалося враження, що в лідери опозиції висуваються ті, хто останнім відхрестився від Назарбаєва; лідерство в опозиції визначається не тим, хто в якій мірі є переконаним носієм демократичних принципів, а тим, хто здатний кинути особистий виклик президенту. Навіть якщо уявити собі раптом перемогу опозиції, то на неї все одно чекав би розкол: різні групи всередині табору йшли на ці вибори з різними цілями. Іноді навіть здавалося, що і окремі групи в оточенні Назарбаєва, і деякі угруповання всередині опозиційного блоку насправді змагаються за одне й те ж: хто з них буде ближче до Назарбаєва під час наступного терміну його президентських повноважень. Дехто в опозиції розраховував методом шантажу добитися, наприклад, свого включення до коаліційного уряду.
Розкол і криза опозиції неминучi, але ця криза стане основою для її серйозної трансформації в новий блок. Це буде пов’язано ще й з тим, що в десятих числах грудня очікується звільнення Галимжана Жакіянова (опозиціонер, екс- губернатор Павлодарської області. — Ред. ). Воно, якщо й не стане надихаючою подією для усієї опозиції, то, принаймні, приведе до того, що більшість людей в опозиції почне групуватися навколо Жакіянова, який має більше моральних прав бути лідером.
— Якими будуть основні завдання чергового президентського терміну Нурсултана Назарбаєва — оптимізація умов для наступника, який рано чи пізно з’явиться?
— У цьому й полягає основна інтрига. Хоч би який відсоток був у президента за підсумками голосування, усім зрозуміло, що з 5 грудня — наступного дня після виборiв — розпочався зворотний відлік епохи правління Назарбаєва. Позавчора був пік його популярності, пік його правління. Я не знаю, чи пропрацює він увесь семирічний термін, складе повноваження раніше чи примудриться якимось чином іще знайти виправдання для їх продовження, але з учорашнього дня для нього розпочався зворотний відлік. Усі дії Назарбаєва будуть спрямовані на забезпечення умов для переходу до постназарбаєвського періоду.
Якоюсь мірою оточення президента тепер буде йому протидіяти. Логіка всіх номенклатурних груп, які його оточують, полягає в тому, щоб максимально на нього впливати, оскільки він готує підґрунтя для нового періоду в житті країни. Певною мірою основним противником Назарбаєва стає не опозиція, а кланові угруповання, які його оточують. Вони можуть сприяти повільному перетіканню його повноважень, наприклад до парламенту. Зростатиме загроза «придворних змов».
Гадаю, Назарбаєву зараз не варто розвивати дискусію про наступника, було б помилкою кидати всі сили на його пошук. Сценарій наступника в будь- якому вигляді — азербайджанському династійному, єльцинському — зараз не буде виправданим. Президент має робити акцент на продовженні політичних реформ, тим самим створюючи механізми для автоматичного балансу в політичній системі.
Найголовніше питання — відносини навіть не між владою та опозицією, а між владою та бізнесом. Активність опозиції прямо залежить від настроїв у бізнесіеліті. Для Назарбаєва головна мета зараз — чітко пояснити бізнеселіті, що вичікує, свої дії. По-моєму, підсумки голосування більш нервово зустріли у бізнесіеліті, ніж у номенклатурній. Деякі банкіри на ці дні навіть залишили країну. Казахстанський великий бізнес із кожним роком відчуває себе все більш незатишно. Капітали зростають, а вкласти їх нікуди. Політика заохочення казахстанських інвестицій у сусідні ринки: в Киргизстан, Росію, Грузію і навіть в Україну — не допоможе розвантажити економіку. Так, у Киргизстані немає таких проектів, а якщо і є, то Москва нас туди не пустить. До великих проектів на російських ринках нас також не підпустять. А грошей дуже багато: днями один з найбільших банків заявив, що збирається протягом року залучити в економіку ще десять мільярдів. Про такі ж наміри заявляють ще два банки. Куди вкласти ці гроші? Відповідні проекти є в Казахстані, але вони пов’язані з нафтовою, газовою, алюмінієвою промисловістю — тими сферами, де сидять дуже сильні олігархічні групи, пов’язані з владою. Національна буржуазія вже котрий рік домагається доступу до цих секторів економіки.
— Чи будуть зміни в багатовекторній зовнішній політиці Казахстану, наскільки посилиться вплив Росії та Китаю?
— Я думаю, що ми все одно залишимося в одному військово-політичному просторі з Росією та Китаєм. Я помітив один нюанс: між Казахстаном і Узбекистаном, Росією і Казахстаном, Казахстаном і Китаєм періодично бувають розбіжності щодо економічних проектів, політичних питань. Особливо між Ташкентом і Астаною. Бували гострі періоди відносин між Астаною й Пекіном. Але ніколи ці країни не дозволяють собі ставити під сумнів чесність виборів один у одного. Навіть зараз спостерігачі з Узбекистану дуже позитивно оцінили наші вибори. Хоча Карімов міг дозволити собі не приїхати на день народження Назарбаєва, міг звинуватити Казахстан у переховуванні терористів... Астані завжди буде зручно дружити з Москвою та Пекіном, тому що, крім якихось незручних питань, є головне — взаємна підтримка легітимності влади.
У січні в США мають поновитися слухання з «Казахгейту» (справа про корупцію у вищих ешелонах казахстанської влади. — Ред. ). Але з іншого боку, Астана вдало закрила виборче питання і відчуватиме себе більш впевнено. У якійсь мірі треба визнати гнучкість і ефективність казахстанської дипломатії на Заході. Принаймні, вдалося «розмити» позицію Заходу стосовно процесів, які відбуваються в Казахстані. У європейських країнах створювалися організації і центри, які фінансувалися через казахстанські структури, але головне, що географічно вони перебували на Заході. Через них, в принципі, забезпечувалася легітимність і цих виборів. Багатовекторну дипломатію Казахстану, що показала свою ефективність, буде продовжено.
