Останнім часом увесь світ зосередився на вирішенні української кризи. Не минуло і двох тижнів, як було досягнуто женевських домовленостей, а дипломати почали обговорювати необхідність проведення Женеви-2. Перемовини, звісно, це добре. Але якщо не спрацювали домовленості, скріплені підписами глав дипломатичних відомства США, України, ЄС і Росії, то, мабуть, треба шукати глибших причин виникнення так званої української кризи. І вони є очевидними — це намагання Путіна після анексії Криму дестабілізувати ситуацію на сході України через пряме втручання російських спецслужб і залучення колабораціоністів із місцевого населення з метою відібрати ще один шматок нашої території.
Як відзначив американський політолог і дипломат Строуб Телботт в інтерв’ю Corriere della Sera: «Володимир Путін усе більше нагадує Слободана Мілошевіча з його мріями про велику Сербію». За його словами, анексувавши Крим і намагаючись аналогічно вчинити зі Східною Україною, російський президент закриває простір для будь-яких дипломатичних втручань, проведення переговорів стає неможливим.
Раз так, тоді треба лікувати причини цього явища, а не симптоми, що намагається робити Захід. Адже Росія так і не вилікувалася від сталінського тоталітаризму, а режим Путіна є наслідком злоякісного перетворення цієї антилюдської системи. До того ж нині є всі ознаки перетворення цього режиму на не просто авторитарний, а на нацистський. Це підтверджують останні дії Кремля, який при анексії Криму буквально скопіював дії Гітлера в 1938 році.
Також у Росії, яка проголошує себе одноосібним переможцем нацизму, забуваючи про внесок України, Білорусі та інших союзних республік та союзників по антигітлерівській коаліції, за Путіна став процвітати неофашизм і неонацизм.
Тому залишається питання, як зазначила головний редактор Лариса Івшина на своїй сторінці Facebook: «Що з цими продуктами нацистської пропаганди робити? Хто з цим справиться? І як?! Треба більше писати про досвід денацифікації Німеччини. В Женеві-2, я гадаю, треба обговорювати не українську кризу, а Росію... Щоб не дійшло (чи дійшло!)... до Нюрнберга-2».
КОМЕНТАРІ
«ЖЕНЕВА-2, АБО МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ АВЕЛЯ З КАЇНОМ»
Юрій ЩЕРБАК, дипломат, публіцист:
— Ми вітаємо ініціативу міністра закордонних справ Німеччини Штайнмайєра щодо проведення нового раунду переговорів у Женеві між Україною, США, ЄС і Росією. Це дуже своєчасна ідея, особливо якщо враховувати той факт, що домовленості, досягнуті в Женеві-1, були повністю провалені зусиллями країни-агресора Росії, а повзуча, диверсійно-інфільтраційна війна проти України лише розгорілась з небаченою силою.
Країни Заходу, мабуть, ще не прокинулися від солодких ліберально-глобалізаційних снів про всезагальний мир у Європі і не розуміють, що Путін — цей послідовник Гітлера і Саддама Хуссейна, ставши в результаті злоякісної мутації військово-політичним вождем і диктатором «Русского мира», — розв’язав Третю світову війну. Україна — лише початок, за яким послідує Молдова, Азербайджан, Казахстан, Латвія, Литва, Естонія. І на обрії Польща, Балкани, Центральна Азія і т.д. Будь-яка перемога лише заохочуватиме апетит агресора.
Звичайно, мета Женеви-2 дуже шляхетна: шляхом переговорів і компромісів (за рахунок України) забезпечити нашій країні проведення вільних президентських виборів 25 травня. Цю мету поділяють Обама, Меркель, Пан Гі Мун, Олланд, МЗС України. Але чи поділяє її Росія?
Адже ціль Путіна прямо протилежна: дестабілізувати ситуацію в Україні, зруйнувати залишки державності, посіяти страх і невпевненість, знищити волю українців до опору, поставивши Україну на коліна.
Це тотальна політична війна проти всього українського — проти російськомовних українців у тому числі. Це одночасно етнічна війна проти української держави, проти української мови і культури, війна, сповнена ненависті і расового презирства проти самих основ існування українського народу. Це — злочинна війна Путіна проти будівлі європейської безпеки і стабільності. І що раніше зрозуміють це західні союзники України, то краще. А відтак, після Женеви-2 варто готуватися до Нюрнбергу-2 — у Женеві чи в Берліні, на якому представити неспростовні докази злочинів російської вояччини, цих «вежливых людей» та їх найманців і поплічників — кримінальної гопоти, паханів Януковича та іншої цвілі.
Нюрнберг-2 повинен відбутися за участі європейських юристів, експертів-криміналістів, інших представників громадських організацій. Головування міг би взяти на себе досвідчений юрист і посол, професор Володимир Василенко. І на такий процес треба було б запросити представників Європарламенту й інших європейських інституцій, а також представників міжнародної преси.
Дивуюся, чому досі не створено спеціальної державної комісії за участю громадськості для розслідування військових, кримінальних та етнічних злочинів російського агресора. Дивуюся, чому влада неспроможна організувати міжнародну виставку, присвячену цій війні нового типу, чи провести міжнародні конференції на Заході за участю свідків, експертів, лідерів громадських організацій. Наше мовчання — це мовчання жертви, яка спонукає агресора до нових злочинів.
В основі ідеології і дій Путіна — доктрина сталінізму, насильницького захоплення і підпорядкування територій і країн, гітлерівська практика, розроблена під час окупації Чехословаччини, найновіші винаходи афганської і чеченської війни, боротьби з непокірним населенням.
Сьогодні Слов’янськ і Краматорськ є для Путіна тим самим, чим 1939 року була для Гітлера Радіостанція в Глівіце (Гляйвіц) — плацдармом гігантської провокації, здатної підпалити Європу, наче звалище старих автомобільних шин.
Схаменіться і прокиньтеся, панове, — романтики м’яких компромісів з агресором.
Нагадаю, що коли Каїн, син Адама і Єви, вбив свого рідного брата Авеля, Господь не вів з ним мирні переговори, а поклав на нього тавро вічного прокляття (Буття 4:8-15).
— Чому Німеччина, яка, мабуть, краще, ніж інші країни, може зрозуміти процеси, що відбуваються в Росії, не хоче ініціювати Нюрнберг-2?
— Цьому є дві причини. По-перше, Німеччина після поразки в Сталінградській битві панічно боїться Росії, і це тяжіє над усією німецькою зовнішньою політикою. Це в підсвідомості і в генетичній пам’яті кожного німця. Тут нічого не вдієш. Це страшний комплекс поразки і певною мірою історичної вини Німеччини перед Росією. Ніби перед Україною в них немає вини.
По-друге, це неймовірно високі економічні інтереси в Росії. Тому німецький капітал і німецькі бізнесмени постійно відмовляють Меркель від серйозних економічних санкцій.
Ми розуміємо складність Німеччини в тому, що вона поки не може наважитись на серйозні санкції. Виходить так, що Німеччина знову починає «воювати» проти Росії.
З іншого боку, німецька словесна реакція є достатньо активною, тому що Путін надто нагадує їм Гітлера, і зокрема статті в Der Spiegel російського лідера назвали спадкоємцем Гітлера. Всі ці розмови про покинену батьківщину, про втрачені землі, відзначають у виданні, — все це нацистська термінологія. Так німці розуміють і повинні розуміти, але зараз чомусь не можуть наважитися на серйозні кроки, чогось чекають. Для них зараз дедлайн — проведення виборів в Україні.
«ЗАРАЗ МІЖНАРОДНЕ СПІВТОВАРИСТВО МАЄ ОБГОВОРЮВАТИ, ЯК ЗУПИНИТИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ДІЇ РОСІЙСЬКИХ СИЛ»
Гергард ГНАУК, кореспондент газети Die Welt у Варшаві:
— Нюрнберзький процес був після того, як уже зупинили Гітлера. Тому зараз поки що не час для трибуналу. Зараз час для швидких і рішучих дій. А якщо говорити про судові виміри, то, мабуть, першим був українець в Америці Адріан Каратницький, який запропонував порахувати збитки для української держави від втрати Криму і піти до Міжнародного суду. Зараз настали часи, що такі конфлікти чи то газові, а зараз, виявляється і територіальні можна, й потрібно виносити на суд і багато років тягати агресора по судах. Проблема в тому, що добрі адвокати дорого коштують. Тут можливо є сенс у прилюдно-приватному партнерстві. Іншими словами, українська держава разом із бізнесменами може знайти кошти і людей, щоб це зробити.
— Але тут, же йдеться про те, що саме Німеччина, яка пережила страшний період нацизму, має моральне право ініціювати Нюрнберг-2. Адже ваша країна краще, ніж будь-яка інша країна бачить загрози, які несе режим Путіна, якого німецька преса називає справжнім наступником Гітлера. Що скажете?
— Я гадаю, що саме Німеччині не так легко в цьому плані. Німецькі політики намагаються не так сильно акцентувати увагу на цьому порівнянні, але два дні тому на одному з великих шоу журналіст газети Tageszeitung знову застосував це порівняння. А раніше міністр фінансів Шойбль також порівнював дії Путіна з діями Гітлера в 1938 — 1939 роках. Це цікавий знак, але я не вірю, що це швидко може мати юридичні наслідки.
— А що заважає зробити це: усвідомлення старої вини чи економічні зв’язки з Росією?
— Нюрнберзький процес був судом переможців після Великої війни. По-перше, тут ще переможця немає. А по-друге, навіть якщо суд скаже своє слово, то хіба це зупинить російські танки. Гадаю, що ні. Росія в останню чергу підкоряється ухвалам міжнародних судів. Тому зараз міжнародне співтовариство має обговорювати, як зупинити на території України дії російських сил, явних і неявних.
Україна ж повинна робити ставку на інтернаціоналізацію конфлікту, залучити чи то миротворчі сили, чи то налагодити співпрацю з поліціями інших країн.
— Багато в чому, те, що відбувається в Росії, зараз є наслідком того, що в цій країні так і не було засуджено злочини сталінського тоталітаризму. Ми бачимо, що там звеличують Сталіна, з портретами вождя народів виходять люди на демонстрації. Як це можна лікувати? То хіба це не повинно непокоїти міжнародне співтовариство, Німеччину?
— Чесно кажучи, я гадаю, що має більше сенсу працювати над свідомістю німців, французів і навіть американців, ніж росіян. Громадяни Росії зараз не мають змоги вільно висловлювати свою думку на будь-яке питання. Отже навіть зміна їхньої свідомості не має безпосереднього впливу на політику країни.
— І що ж тоді може вплинути на єдину в Росії людину, яка визначає політику — Путіна?
— Пан Штайнмаєр, представляючи ініціативу з проведення Женеви-2, говорив, що першою умовою цих нових домовленостей має бути чіткий сигнал всіх сторін для деескалації конфлікту. Залишається загадкою, чи хоче цього Росія.
Якщо говорити про те, що може зупинити Путіна. Мені здається, що загроза постачання зброї, про що говорив Збігнев Бжезінський, а республіканці в Сенаті підготували законопроект про військову допомогу Україні на суму 100 млн. доларів, і навіть тільки постачання зброї буде важелем впливу на Росію. Хоча ризик, звичайно, великий. Стоїть питання про те, чи зупинити югославський сценарій в Україні просто зараз, демонструючи силу і тиск на іншу сторону, говоритимемо, на Мілошевича щоб дозволити цьому сценарієві розвиватися і зупинити його набагато пізніше, як це було в Югославії.
«НЮРНБЕРГ-2 МІГ БИ СТАТИ ЗАСОБОМ ЛІКУВАННЯ РОСІЯН. ПЕРШ ЗА ВСЕ, ІМПЕРШОВІНІСТІВ, ЯКІ СЬОГОДНІ ОЧОЛЮЮТЬ РОСІЙСЬКУ ДЕРЖАВУ...»
Володимир ВАСИЛЕНКО, український правознавець-міжнародник, заслужений юрист України, Надзвичайний і Повноважний Посол України, доктор юридичних наук, професор; із 2006 по 2010 — представник України в Раді ООН із прав людини:
— До Нюрнберга-2 треба готуватися. Перш за все, колишнє керівництво України: Захарченко, Якименко, Клюєв, могли б фігурувати як звинувачені на цьому процесі. Протягом дуже короткого часу вони вчинили злочини проти людяності й підлягають судовому переслідуванню і покаранню за них. І, звичайно, президент РФ Володимир Путін, під керівництвом якого Росія вчинила і продовжує вчиняти акт агресії проти України. Це один із найтяжчих міжнародних злочинів, за які також необхідно карати. Разом із Путіним на лави підсудних мало б також сісти його оточення. А Янукович мав би бути співучасником агресії, оскільки він запросив військову допомогу у Путіна, таким чином створивши підґрунтя для збройної агресії Росії проти України.
На цьому процесі Нюрнберг-2 мало б бути присутнім керівництво української комуністичної партії. Ця партія є злочинною, оскільки як нащадок КПРС вона виступає проти незалежності України і робить все для того, щоб Україна була позбавлена статусу незалежної держави.
— Чи розуміють у Європі необхідність проведення Нюрнбергу-2?
— Думаю, що в Європі не зовсім розуміють значення цього процесу. Європа якось живе своїм життям і не турбується про своє власне майбутнє. Я не кажу про майбутнє України. Вони не зобов’язані турбуватися про майбутнє України. Але те, що сталося з Україною, може статися і з країнами Європи, якщо не буде вжито серйозних і ефективних заходів проти держави-агресора, яка, нехтуючи всіма міжнародними правилами, своїми міжнародними зобов’язаннями, чинить акт агресії проти сусідньої держави під приводом захисту своїх співвітчизників, російськомовного населення. І не виключено, що після України жертвою російської агресії може стати будь-яка європейська держава, де є так зване російськомовне населення.
Ми маємо морально-політичну підтримку з боку Заходу, але вони чомусь сподіваються на діалог між Україною і Росією та налагодження стосунків мирними засобами. Я думаю, що це обумовлено нерозумінням російської політики і російської стратегії. Якщо говорити про Україну, то мета Росії — це тотальне знищення України як геополітичної реальності, національної одиниці, як суб’єкта міжнародного права. Зволікаючи із застосуванням серйозних санкцій, Захід нехтує інтересами своєї власної безпеки.
— А як, на вашу думку, можна вилікувати росіян від нацистської пропаганди. Чи не могла б тут зіграти важливу роль Німеччина, яка пережила подібну хворобу?
— Звичайно. Але німецькі великі компанії заявили, що вони виступають проти запровадження санкцій відносно агресора — Росії, бо страждають їхні економічні інтереси. А це просто меркантильний підхід, позбавлений будь-якого сенсу. Сьогодні вони дбають про свої статки, бо в них є вигідні оборудки з Росією, але завтра вони також можуть опинитися в ролі жертви ненаситного агресора. Це стара ментальна хвороба росіян — вони ладні розширювати свою імперію до безкінечності. Це в самій крові російського імперіалізму та російських імпершовіністів.
Звісно, Нюрнберг-2 міг би стати засобом лікування росіян. І у першу чергу, імпершовіністів, які сьогодні очолюють російську державу, і які своєю політикою зомбують пересічних росіян, відволікають їхню увагу від тих негараздів, які є в Росії, не дають можливості побудувати нормальне громадянське суспільство, яке ґрунтується на повазі до прав людини і в рамках якого забезпечується нормальні умови для життя людей. А так ця імперська пиха, імперських гонор, яким сьогодні уражено населення Росії, про що свідчить колосальний рейтинг Путіна, це — хвороба, не позбавившись якої годі сподіватись на те, що в Росії буде нормальна влада і нормальне суспільство, демократичні порядки і нормальний рівень життя.
— І що має статись, щоб Нюрнберг-2 став реальністю? Росія має зазнати поразки, як це було у випадку нацистської Німеччини?
— Звичайно, ніхто війни Росії оголошувати не буде. Силою зброї її ніхто долати не буде, бо Росія — ядерна держава. Але цілком реальним є запровадження західними державами таких економічних санкцій, які обвалять економіку Росію та які призведуть до падіння режиму Путіна. І лише в такому випадку, для оздоровлення країни, самі росіяни цих злочинців будуть переслідувати як міжнародних кримінальних злочинців. І Росія дасть згоду на організацію Нюрнбергу-2.
Інша можливість у більш осяжній перспективі, це коли Росія розпадеться, коли режим Путіна зазнає поразки на внутрішньому полі. Бо події, які зараз відбувається в Росії, виявляють усі ознаки розпаду міні-імперії, і саме тому Путін шукає зовнішніх ворогів, щоб мобілізувати населення, відволікти від насущних проблем і виправдати ті негаразди, які є в Росії. А ці негаразди, спричинені якраз тим, що путінський режим це — авторитарний режим, який близький до нацистського режиму. І саме ті правила гри, які Путін установив в Росії, ведуть у нікуди, до розпаду і краху.
