Сьогодні грецька громада світу відзначає своє найбільше свято. В цей день 1921 року розпочалася визвольна боротьба проти Османської імперії, в результаті якої Греція здобула свободу після багатовікового поневолення. З цією державою Україну поєднує не лише велика грецька діаспора, а й тісні політичні, економічні й культурні контакти. Напередодні національного свята Греції на запитання «Дня» люб’язно погодився відповісти Надзвичайний і Повноважний Посол Грецької Республіки пан Дімітріс Контумас.
— Пане посол, як ви оцінюєте розвиток відносин між нашими країнами впродовж тих двох років, які минули з часу ратифікації Україною Договору про дружбу й співробітництво між двома державами?
— Цей договір дійсно є основою відносин між країнами, він охоплює понад двадцять угод, підписаних пізніше. Нещодавно грецький Парламент ратифікував Угоду про співробітництво в галузі освіти, науки й культури. А кілька тижнів тому в Афінах було парафовано Угоду про уникнення подвійного оподаткування, за що давно висловлювалось багато грецьких компаній, що працюють в Україні.
Особливо цікавить обидві наші держави питання подальшого розвитку торгових і економічних відносин. Саме його я обговорював на нещодавній зустрічі з прем’єр-міністром України паном Ющенком. Наші погляди збігаються в тому, що можливості для співпраці в цій галузі дуже великі. Наведу лише один приклад. Впродовж наступних трьох років на суднобудівних заводах світу для Греції — провідної морської держави — будуватимуть 170 кораблів, з яких лише 6 — на верф’ях України. В той час, як це замовлення могло б бути більшим. Взагалі співпраця в морській галузі має бути пліднішою.
— Однією з нагальних проблем України є подальша доля Чорнобильської атомної електростанції. Чим керувалася Греція, коли прийняла рішення про виділення 2,5 млн. екю на закриття ЧАЕС?
— Чорнобильська трагедія не могла залишити Грецію байдужою. Крім фінансової допомоги Україні, наша держава вже багато років приймає на літній відпочинок дітей з регіонів, вражених катастрофою. Ми не можемо залишатись осторонь, коли йдеться про долю молодого покоління. Не вдаючись до точних порівнянь, хочу сказати, що після землетрусу в Туреччині сьогоднішня Греція подала руку допомоги цій державі, відносини з якою не можна порівняти з грецько-українськими. До речі, нещодавно в Афінах міністр України з питань надзвичайних ситуацій пан Дурдинець підписав Угоду про співробітництво в галузі попередження промислових аварій, стихійних лих та ліквідації їх наслідків.
Ні радіоактивне забруднення, ні землетрус, ні інші техногенні й природні катастрофи не знають кордонів. Це також змушує нас дуже непокоїтись у зв’язку з тим, що Туреччина прийняла рішення про будівництво атомної електростанції в Акуйю, що на півдні цієї країни, напроти Кіпру. Це сейсмічно активний регіон, і страшно навіть уявити, що може чекати на Грецію, Україну, Сирію, Кіпр, Туреччину й весь величезний регіон... Не хочу навіть уявляти це.
— Минулого місяця на факультеті іноземної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка було відкрито Центр елліністичних студій та грецької культури. Як ви оцінюєте українську школу новогрецької філології?
— На мою думку, українська елліністика сильна в першу чергу тим, що тримається на щирих почуттях й історичній традиції. На мене справила велике враження та чимала кількість українців, які, не будучи греками за походженням, роблять нам честь своїм прагненням опанувати нашу мову. Грецька — це не мова комерції й не мова національної меншини. Це мова культури, якій багато тисяч років, вона має світове значення. Я дуже радий, що українці усвідомлюють це і вчать її з таким самим ентузіазмом, як і представники 300-тисячної грецької діаспори.
Говорить сам за себе й той факт, що минулого року на факультеті іноземної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка було створено кафедру неоелліністики, а в лютому цього року відкрито центр, про який ви говорили. Посольство та грецька держава в свою чергу зробили для цього все можливе й надалі допомагатимуть розвитку науки й освіти в Україні.
Знов таки хочу відзначити те, що всі студенти, які вивчають грецьку мову в університеті, не є греками за походженням. Зараз я взяв на себе моральне зобов’язання допомогти всім випускникам Київського національного університету зі спеціальності «новогрецька філологія» влаштуватися на роботу в грецькі фірми, які працюють в Києві. Я радий тому, що це вдається, бо мене цікавить і питання подальшого професійного становлення цієї молоді.
— А чи цікавляться в Греції україністикою? Чи можливе відкриття центру української мови й культури в Афінському університеті?
— Я впевнений, що мій колега Посол України в Греції пан Сергєєв серед іншої своєї активної діяльності працює й над цим питанням. Вважаю, що з часом визріє й необхідність створення кафедри україністики в Афінському університеті. Не випадково й те, що завідувач кафедрою неоелліністики Київського національного університету професор Ніна Клименко зі своїми колегами зараз працює над укладанням грецько-українського словника.
— Які проекти мають охопити грецьку громаду України? Чи можна розраховувати на створення єдиного центру грецької культури в Києві, про яке вже давно йдеться?
— Нещодавно в Маріуполі було відкрито центр Федерації грецьких товариств України. Існує також проект створення на кошти греків США двох діагностичних центрів у Маріуполі й Донецьку, що будуть, звичайно ж, відкриті для всіх, незалежно від національності.
Стосовно ж проекту культурного центру в Києві, ідеальним варіантом для його створення було б, щоб в майбутньому одна сторона погодилась продати, а інша викупила будинок Іпсіланті (вул. Січневого повстання, 6. — В.Ж. ), який має велике історичне значення для обох наших держав.
— Греція завжди надзвичайно активно представляла в Україні свою культуру. Які культурні й наукові заходи планує надалі Посольство Греції?
— Відповідаючи на це запитання, я найперше хотів би відзначити плідну роботу Фонду грецької культури в Одесі, який щорічно з 20 по 25 березня представляє цікаву й насичену програму: лекції, концерти, виставки українських художників грецького походження. До речі, таку виставку згодом можна буде провести і в Києві. Також ми обговорюємо можливість проведення спільних грецько-українських заходів, присвячених другому тисячоліттю вiд Різдва Христового. Взагалі питання культури як ніяке інше показує всю невичерпність співпраці між Грецією й Україною.
