Післязавтра до України прилітає президент Грузії Михаїл Саакашвілі. Цього візиту чекали давно, з перших днів «революції троянд», і тепер він має стати відправною точкою нового етапу українсько-грузинських відносин. Надзвичайний і Повноважний Посол Грузії Грігол Катамадзе хотів би, щоб динамічний розвиток нашого співробітництва дозволив зробити наступний рік Роком Грузії в Україні, а 2006 — України у Грузії. Про продовження традицій партнерства й нові прагнення — в інтерв’ю Грігола КАТАМАДЗЕ «Дню».
— Які очікування від візиту президента Саакашвілі до України?
— Українська тема порушувалася під час усіх закордонних візитів президента Грузії. У Москві, Вашингтоні, Брюсселі він дуже часто згадував Україну в контексті грузинсько-українських відносин, важливості України в європейській архітектурі, наших спільних зусиль з інтеграції до євроатлантичних структур. Місяць тому відбулася телефонна розмова між нашими президентами, і Леонід Кучма запросив президента Саакашвілі відвідати Україну з офіційним візитом. Дуже важливо, що тепер відбудеться безпосередня зустріч двох глав держав. Хоча вони добре один одного знають, особистий контакт після обрання Михаїла Саакашвілі президентом Грузії має велике значення.
Результативними мають бути й інші зустрічі, зокрема, з прем’єр-міністром Віктором Януковичем — співголовою грузинсько-української комісії з економічного співробітництва. Адже економічна складова є пріоритетною як у наших двосторонніх, так і багатосторонніх відносинах у рамках ГУУАМ. Президент Саакашвілі також виступить в Інституті міжнародних відносин, де він навчався. Це буде виступ не тільки перед студентами і викладацьким складом, будуть присутні й українські, й акредитовані в Україні дипломати, політики, представники грузинської діаспори, які проживають не тільки в Києві, а й у інших регіонах країни. В Україні живуть багато біженців із зони грузинсько-абхазького конфлікту. Звісно, вони відчувають дуже чуйне ставлення до себе, але ці люди понад десять років перебувають за межами своєї батьківщини, а дім є дім. Сьогодні в них з’явилася надія знову його побачити. Вважаю, у своєму виступі президент зачепить і цю тему.
— Країни Балтії, які нещодавно вступили до НАТО, тісно координували зусилля на шляху євроатлантичної інтеграції. Якою може бути аналогічна співпраця між Грузією й Україною?
— Балтійські держави показали гарний приклад координації: попри певні відмінності між країнами, було поставлено мету інтеграції до євроатлантичних структур, і в тому числі завдяки об’єднанню зусиль її досягти. Те ж саме зробили Болгарія й Румунія. Сьогодні хороший шанс мають і Грузія з Україною.
Наші спільні зусилля, навіть не стосовно євроатлантичної інтеграції, довели, що дві абсолютно різних за можливостями держави протягом багатьох років можуть співробітничати в різних сферах. Наприклад, поромне сполучення між нашими країнами Іллічівськ — Поті слугує важливим «мостом» для зближення Південного Кавказу з Європою — через Україну. Ми були дуже раді, коли Міністерство транспорту України відкрило маршрут «Вікінг» з Іллічівська на Клайпеду. У поєднанні з поромним сполученням Іллічівськ — Поті/Батумі цей маршрут стає ще актуальнішим. Також ми неодноразово заявляли про те, що нафтопровід Одеса — Броди не є противагою нафтопроводу Баку — Тбілісі — Джейхан. Це взаємодоповнюючі магістралі. Дуже важливо, що Україна прийняла остаточне рішення про аверсне використання нафтопроводу Одеса — Броди.
Що ж до НАТО, то Україна досягла великих успіхів у реформуванні Збройних сил. Це оцінки не тільки грузинських, а й натiвських фахівців — і хоча для співпраці Грузії з Україною поради не потрібні, фахівці Альянсу радять нам переймати український досвід. Під час візиту президента Саакашвілі до Києва, в переддень Стамбульського саміту НАТО, обговорюватимуться і спільні кроки в напрямі євроатлантичної інтеграції.
— Давно йдеться про можливість нового сприяння України врегулюванню грузинсько-абхазької проблеми. Чи можливі сьогодні конкретні кроки в цьому напрямі?
— Україна неодноразово доводила свою добру волю і спроможнiсть зробити вагомий внесок в урегулювання цієї проблеми. Київ кілька разів ініціював розгляд цього питання на засіданні Ради Безпеки ООН, і тоді було прийнято дуже важливі рішення. Україна також ініціювала дуже важливу зустріч у березні 2001 року в Ялті. Що ж до можливої заміни миротворчого контингенту в зоні грузинсько- абхазького конфлікту, то допоки туди не направлять «блакитні каски» під егідою ООН, Україна не зможе вирішити це питання. Але для нас дуже важлива принципова згода Києва у разі необхідності й можливості відправити свій миротворчий контингент. Якщо буде мандат ООН, вже буде і країна, готова виконати місію. Не будемо ображати нікого, в тому числі російських військових, але серед усього населення Грузії, в тому числі й в Абхазії, до ідеї дислокації українських миротворців ставляться дуже добре.
— Якою може бути участь України в урегулюванні кризи з аджарською владою?
— Хотів би особливо наголосити, що сьогодні не існує жодної іншої проблеми, крім проблеми однієї людини — Аслана Абашидзе та його оточення. Говорити про конфлікт між Грузією та Аджарією — це абсолютно неправильна постановка питання. Аджарія, як i Абхазія і так звана Південна Осетія, — це складові частини Грузії, як і Гурія, Імеретія, Кахетія... Лідер Аджарії, очевидно, до кінця не зрозумів реалій, що склалися. Місяць тому президент Саакашвілі сказав, що пан Абашидзе ще має шанс вписатися в нову архітектуру Грузії. 2006 року в нашій країні відбудуться місцеві вибори. До цього всі могли б нормально працювати, а потім — вибори покажуть. Поки що ніхто не порушував питання про дострокові вибори. Але якщо все буде як раніше, коли з року в рік не перераховувалися надходження з Аджарії до центру, коли митниця й кордон були під контролем місцевої влади; як сьогодні, коли всупереч домовленостям на територію автономії не пускали представників президента, не пускали самого всенародно обраного, в тому числі й жителями Аджарії, главу країни, не пускали голову Центрвиборчкому... Природно, центральна влада не має наміру врегулювати цю кризу силовими методами. Для нас дуже важлива підтримка міжнародної спільноти.
Оточення лідера Аджарії намагається «довести», що у Грузії — нестабільна ситуація, що в нашу країну не можна вкладати інвестиції тощо. Але погодьтеся — не будемо говорити про лідерів, про відповідальність керівників — як взагалі може грузин виступати проти своєї країни? Коли практично в усьому світі, де тільки знають про Грузію, сприйняли «революцію троянд» із надією на те, що ситуація в нашій країні зміниться на краще, що будуть серйозні інвестиції, проекти.
Генеральний прокурор, міністр держбезпеки, міністр внутрішніх справ, секретар Ради національної безпеки Грузії, які побували в Києві, зустрічалися з українськими бізнесменами й чітко сказали, що створять усі умови для того, щоб український бізнес якомога ширше був представлений у нашій країні. Зараз завдяки крокам грузинського керівництва практично створено рівні для всіх умови для початку бізнесу.
— Як сьогодні розвивається співробітництво в рамках ГУУАМ?
— Нещодавно в Києві відбулося перше засідання робочої групи з реалізації плану сприяння торгівлі й транспортуванню. Експерти й керівники митних структур узгодили цей план, прийняли багато конкретних пропозицій. 17 травня на зустрічі міністрів закордонних справ у Тбілісі цей план буде схвалено й подано для затвердження раді глав держав ГУУАМ. Це важлива подія, реальне наповнення економічного співробітництва ГУУАМ, у тому числі імплементація положень про створення зони вільної торгівлі. Практично всі країни організації, особливо Узбекистан, Молдова, неодноразово заявляли, що для них дуже важливий розвиток саме економічного співробітництва в ГУУАМ. До цього проекту завжди виявляли велику цікавість США, ним зацікавився ЄС, уважно придивляються ОБСЄ й окремі країни, наприклад, Польща, Болгарія, Румунія, Угорщина. Раніше обговорювали, але так і не реалізували проект проведення економічного форуму в рамках ГУУАМ. Я вважаю, що найближчим часом це питання мають вирішити.
