Під час візиту державного секретаря США Гіларі Клінтон до Грузії з-поміж інших важливих проблем обговорювалися і питання військово-технічної співпраці. Після агресії Росії в 2008 році для Тбілісі це найважливіший компонент безпеки країни. Не слід забувати, що російське військове угруповання розташоване лише за кілька десятків кілометрів від грузинської столиці.
Є і міжнародний аспект. Відомо, що на лінії зіткнення в Нагірному Карабасі значно посилилося напруження. Лунають вибухи і постріли, є зведення про дії груп спецназу. Багато експертів і спостерігачів не відкидають імовірності переходу конфлікту в гарячу фазу. У цих умовах союзна Росії Вірменія опиняється в географічній ізоляції. Москва дещо обмежена в можливості надання їй допомоги, оскільки не має спільного кордону з Єреваном. Саме тому низка військових експертів в Білокам’яній заговорили про можливість прориву російських частин через територію Грузії. І вже в усякому разі такого можна чекати через грузинський повітряний простір.
Ось чому на засіданні двосторонньої робочої групи, яке проходило в Батумі в рамках Хартії про стратегічне партнерство, підписаної в січні 2009 року Грузією і США за участю держсекретаря Гіларі Клінтон «ми обговорювали варіанти надання допомоги Грузії в розробці її засобів повітряного стеження, ППО, а також засобів спостереження у прибережній смузі... У міру того, як ми найближчими місяцями переходимо від аналізу й оцінки до реалізації, Сполучені Штати розглянуть прохання Грузії про закупівлю засобів оборонного характеру на додачу до тієї підготовки і допомоги, яка вже проявляється». Про це йдеться в документі зовнішньополітичного відомства США.
У ньому також згадується про готовність допомогти з модернізацією грузинських гелікоптерів загального призначення. Клінтон зазначила: «Ми поліпшимо багатофункціональні гелікоптери Грузії, аби вони легше могли транспортувати вантажі і людей у масштабах країни. Ми також маємо намір допомогти Грузії в забезпеченні навчання офіцерів, яке є необхідним в сьогоднішніх умовах, що змінюються».
Повідомлення про допомогу з боку США Грузії збіглися в часі з даними, що після виведення в 2014 році американських і натівських військ з Афганістану техніку на безоплатній основі можуть передати Киргизії, Таджикистану та Узбекистану. Як повідомляють джерела, близькі до військових відомств центральноазіатських республік, йдеться про бронемашини, а також про трейлери для перевезення танків, тягачі, заправники, спеціалізовані грейдери, бульдозери і водовози. Окрім того, в Пентагоні готові передати сусідам Афганістану медичне обладнання, засоби зв’язку, пожежогасіння і навіть пересувні тренажерні зали та інші пристрої для забезпечення побуту військовиків». Також стало відомо, що США планують розмістити в Середній Азії військову техніку, використовувану в Афганістані.
З технічного та економічного погляду така добродійність цілком зрозуміла. Техніка значною мірою зношена, частково чи повністю виробила свій ресурс і перевозити її за тисячі кілометрів просто немає сенсу. Тим паче, що в США має відбутися прийняття на озброєння нових зразків.
Але є ще один аспект. Отриману задарма техніку так чи інакше доведеться ремонтувати, оновлювати і, можливо, модернізувати. І зробити це можуть лише американські фірми, що постачають озброєння для своєї армії. В будь-якому разі, позиції США в Центральній Азії посиляться. До того ж буде порушена монополія Росії на постачання озброєння країнам Центральної Азії, що вже важливо не лише у військовому, а й у політичному сенсі. Тим паче, що таке вже відбулося на Південному Кавказі. Грузія і Азербайджан перейшли на західні стандарти в озброєнні, хоча останній і купує в певній кількості російську військову техніку, але ці постачання не є визначальними і тим паче критичними. Єдиним одержувачем російських озброєнь у значних обсягах в регіоні є Вірменія. Вона їх отримує на пільгових умовах або теж безкоштовно.
Цікаво, що Москва категорично виступає проти передачі непотрібного озброєння американських і натівських військ центральноазіатським країнам. Їй такою добродійністю щодо Вірменії займатися можна, а ось іншим не можна. Хоча деякі країни регіону є членами ОДКБ і мають право, як і Вірменія, розраховувати на однакове ставлення. Напевно, в Першопрестольній вважають, що це не так, і союзники у неї ранжируються за не дуже відомими критеріями.
Не обійшли увагою в сусідній країні і повідомлення про те, що відремонтовані в Україні гелікоптери збройних сил Грузії відправлено до Тбілісі. Посол Грузії в Україні Грігол Катамадзе повідомив, що врегульовано всі питання, пов’язані з фінансуванням ремонтних робіт. «Триває співпраця у військовій і військово-технічній сферах», — сказав посол.
Гелікоптери відправлено для ремонту до України ще 1999 року, повідомив журналістів міністр оборони Грузії Гела Бужуашвілі. За його словами, на цей час відремонтовано два бойові гелікоптери протичовнової авіації Мі-14 і три вертольоти Мі-24. Ремонт двох грузинських вертольотів Мі-2 поки що не завершений.
У зв’язку з цим можна твердо сказати, що, незважаючи на успішну військово-технічну співпрацю, яка триває між Україною і Азербайджаном, можливості нашої країни у продажу озброєнь і наданні послуг з ремонту техніки використовуються не повною мірою.
Тут необхідно відзначити неподоланий комплекс «молодшого» брата щодо сусідньої країни. З певного часу у нас дедалі більше починають говорити про відновлення коопераційних зв’язків часів радянського війського-промислового комплексу. З другого боку, явно з’являється страх якось розсердити сусідів. А дарма. Адже вони не соромляться в боротьбі зі своїми українськими конкурентами на ринку озброєнь. Їх не дуже стримують міркування про братерство, спільне минуле і розладнану кооперацію. Будь-якими шляхами прагнуть замістити імпорт озброєнь і комплектуючих з України, хоча не завжди, на жаль, це вдається.
І останнє. В умовах не дуже зрозумілої економічної та фінансової ситуації у світі, військово-технічна співпраця, постачання озброєнь можуть істотно допомогти українській економіці. І цим потрібно керуватися владі. Тим паче, що навіть на ринку озброєнь СНД ми можемо дуже непогано заробити. І приклад Грузії та Азербайджану — наочне підтвердження цього.
