Сьогодні для Грузії, однієї з республік колишнього Радянського Союзу, настали важкі і важливі дні. На кону раптом виявилися і виживання насилу завойованої демократії, і наміри вступити до НАТО і Європейського Союзу, і колись блискуча репутація президента Михаїла Саакашвілі.
Головний винуватець кризи, що так несподівано настала — сам Саакашвілі. У середу він пішов на зраду духу демократичної революції троянд, яка чотири роки тому привела його до влади: оголосив у країні надзвичайний стан, припинив дію громадянських свобод, закрив найважливіші ЗМІ і віддав наказ поліції силою розігнати демонстрації опозиції.
День потому завдяки інтенсивному тиску зсередини і з боку міжнародного співтовариства Саакашвілі погодився провести в січні дострокові президентські вибори, прийнявши, таким чином, одну з головних вимог опозиції. Те, що він пішов на цю поступку, вже добре — проте повернення до демократії станеться тільки в тому разі, якщо в країні негайно будуть відновлені всі громадянські свободи і кандидатам від опозиції буде надано реальну можливість вести агітацію.
Навряд чи варто дивуватися тому, що демократичний шлях Грузії виявляється дещо більш важким, ніж здавався декому із західних оптимістів у дні, коли Грузію вітали як першу з країн «кольорових» революцій — від помаранчевої революції в Україні до революції тюльпанів у Киргизстані, — які змітали доморослі авторитарні режими в пострадянських країнах. У Грузії складна історія і ще більш складне міжнародне оточення. Всі, хто правив нею після розпаду Радянського Союзу, були відомі найбільш дикою корупцією; тут народився Сталін; Грузією майже три чверті століття правив Радянський Союз; нарешті, сьогодні Москва щодня порушує її суверенітет, підтримуючи сепаратистські заколоти всередині грузинських кордонів.
Боротьба з корупцією, а також за громадянські свободи і проти Росії при Саакашвілі стала більш успішною, ніж при його попередниках. Проте навіть до минулого тижня за ним були і «превентивні арешти», і насильство над в’язнями, і нетерпимість до критики з боку ЗМІ: він входив у смак влади.
У Вашингтоні Саакашвілі і сьогодні вважають ледве чи не героєм за те, що він відкрито виступає за свободу ринку, на підтримку американської зовнішньої політики і готовність жорстко виступити проти втручання Росії у справи Грузії. Але це означає, що уряд Буша має можливість — більш того, це його обов’язок — вимагати негайного відновлення свобод у Грузії і проведення вільних і чесних виборів президента у січні.
