— Чи не здається Вам, пане Генеральний секретар, що бомбування — це не найкращий засіб навести порядок?
— Використання сили — це останній засіб. Приймати такі рішення нелегко, але інколи силу доводиться використовувати. Я бачив бомбування на власні очі, я уявляю, що таке страждання. Ви бачите, що показує югославське телебачення. Вам шкода вагітну жінку в Белграді. Але в той же час уже більше тисячі дітей народжено в таборах для біженців — без лікаря, без води. Ми хочемо завершити конфлікт якнайскоріше. Можливо, це відбудеться й сьогодні — як тільки Мілошевич сприйме те, що має сприйняти.
— Якою є Ваша реакція на процес Гаазького трибуналу, який нині судить Мілошевича й чотирьох його соратників? Чи може це вплинути на розв'язання конфлікту?
— Міжнародний трибунал у Гаазі після ретельного розслідування дійшов висновку, що п'ять осіб вчинили злочини проти людства. Але незалежно від рішення суду ми всі хотіли б бачити справедливе вирішення конфлікту. Говорити про рішення суду ще зарано — він тільки розпочався. Але суд не має жодним чином вплинути на політичний процес, який спрямовано на вирішення косовської проблеми.
— Якщо російський посередник на Балканах Віктор Черномирдін і фінський президент Мартті Ахтісаарі знайдуть спільне рішення, на яке погодиться Мілошевич, чи припинить НАТО свої дії в Югославії?
— НАТО припинить повітряну кампанію тільки в тому разі, коли будуть виконані наші вимоги — досить, до речі, прості. Необхідно покласти край етнічним чисткам, ліквідувати їхні наслідки, ввести міжнародні сили, які б забезпечили безпечне повернення біженців.
— Як Альянс намагається боротися із постачанням нафтопродуктів до Югославії?
— Звичайно, нас непокоїть постачання нафти та нафтопродуктів, які використовуються і для військових цілей. Європейський Союз ухвалив дуже важливе рішення щодо запобiгання постачанню таких продуктів до Сербії. НАТО приєдналося до його рішення. Сподіваюся, що побачимо такі кроки й від інших країн. Адже було б протиріччям знищувати військові ресурси Югославії й водночас постачати туди нафту й нафтопродукти.
— Чи не здається Вам, що багато косовських албанців залишаться в тих країнах, де їх тепер прийняли? Що Косово залишиться без косоварів?
— Я відвідав багато таборів для біженців. Це вражає, коли маленькі діти, старі люди розповідають про події останнього часу. Я знаю, страждає багато людей. Я особисто маю зробити все, що в моїй компетенції. І біженці повернуться. Дехто з них живе в країнах ЄС. Але вони там перебувають на тимчасових засадах, вони хочуть повернутися і зроблять це. Більшість біженців нині мешкає в Македонії і Албанії. Вони потребують повернення додому якнайскоріше. Умови їхнього перебування є дуже складними.
