Нова демократична більшість в Сенаті вже заявила недвозначно, що в жодному випадку не допустить одностороннього виходу США з існуючого Договору ПРО. Позаяк це може, по-перше, ускладнити й без того напружені відносини з Китаєм, а по-друге, зіпсує більш-менш стабільну співпрацю з росіянами. Сенатори-демократи також підкреслили, що не вбачають наразі необхідності в розгортанні національної протиракетної системи ще й iз тієї причини, що США і без того мають куди витратити потрiбні для втілення нових оборонних ідей $60 млрд. Білий дім, звичайно, разом із усім республіканським табором розглядає ситуацію з іншого боку. На їхню думку, саме розробка нової ПРО захистить американців від потенційних ракетних ударів iз боку так званих «країн-паріїв» (на кшталт КНДР, Ірану, Іраку та ін.) Прихильники нової ПРО також твердять, що обмежена американська система допоможе убезпечити від ракетних нападів і європейськi держави. Утім, чимало аналітиків схильні вважати, що, окрім нової гонки озброєнь, усі розмови довкола створення американців сепаратної протиракетної мережі нічого не принесуть. Ці ж аналітики підозрюють, що американські військові насправді здіймають бурю в склянці води, намагаючись вкотре привернути до себе увагу потому, як після розпаду Радянського Союзу значення оборонних стурктур та військово-промислового комплексу США непомітно відійшло на другий план.
«Нью-Йорк Таймс» учора повідомила про нову ініціативу Вашингтона, яку, очевидно, буде запропоновано російському президентові Володимиру Путіну під час зустрічі з Джорджем Бушем 16 червня в Словенії. Американська газета, посилаючись на поінформовані джерела з Білого дому, повідомляє, що адміністрація Буша готує широку програму для співпраці з Росієї, яка охоплюватиме здебільшого військову галузь. Йдеться зокрема про купівлю Сполученими Штатами російських зенітно-ракетних комплексів С-300, про військову допомогу Росії та про спільні протиракетні навчання. Сама ідея, насправді, не настільки вже й нова. Ще Джордж Буш- старший, будучи американським президентом, обговорював з Борисом Єльциним можливість спільних протиракетних навчань. За Клінтона двоє навчань таки відбулося — у 1996 році в Москві та в 1998 рці в Колорадо-Спрингс (правда, далі комп’ютерних імітацій ці навчання не пішли). Згодом розмови про подібний вид партнерства США та Росії стихли і, здавалося, надовго.
Нова пропозиція республіканської адміністрації може, таким чином, стати «ходом конем» передусім у внутрішній політичній конкуренції з демократами. «Задобривши» Москву, Вашингтон зможе вбити одразу трьох зайців — залишити в дурнях демократів, дати ляпаса Китаю і, власне, з чистою совістю розпочати розгортання національної системи ПРО. Що, як передбачають експерти, потребуватиме не менш як 25 років.
Місце для України в цій справі відведено, очевидно, мінімальне. Київ хоч і не в захваті від вашингтонського підходу, зокрема, про односторонній вихід із Договору 1972 року, проте завадити цьому він також не в силі (як, до речі, й Москва, якій просто «підіграли» американські демократи). Самі українські політики визнають (хоч і не публічно), що в американсько-російській суперечці з приводу протиракетної оборони наша держава опинилася, м’яко кажучи, осторонь.
