Учасники багатотисячних демонстрацій у Афганістані хочуть воювати зі Сполученими Штатами i не хочуть повернення на Батьківщину колишнього короля Мухамеда Захiр Шаха. Первосвященики трьох провінцій Афганістану оголосили, що дім будь-якого афганця, запідозреного в симпатії до колишнього монарха, буде спалено, а господаря, до того ж, змусять заплатити великий штраф. Минулого тижня таліби заарештували шістьох осіб, котрі поширювали листiвки на підтримку Захiр Шаха та Сполучених Штатів. За цей злочин арештованим загрожує страта. До створеної цього тижня Вищої ради національної єдності Афганістану разом iз 60 представниками опозиційного талібам Північного альянсу увійшло 60 прихильників колишнього монарха. Мухамед Захiр Шах, якого Вашингтон, можливо, бачить главою Афганістану після повалення режиму мулли Омара і якого так бояться таліби, живе на віллі біля Риму. Йому 86 років, 40 iз них — він правив Афганістаном, майже 30 — провів у вигнанні. Ставлення простих афганців до Захiр Шаха неоднозначне: одні вважають його маріонеткою Заходу, інші звинувачують у мовчанні під час радянської кампанії в Афганістані і називають винуватцем громадянської війни, треті бачать у ньому останню надію країни. Про вигнаного короля країни-парiї, його родину, її місце в історії афганської держави і роль Захiр Шаха після можливого повернення на Батьківщину й на політичну сцену «Дневі» розповів фахівець з історії та політики Афганістану, кандидат історичних наук Павло КИРПЕНКО.
Мухамед Захiр Шах народився 1914 року. Він син Надир Шаха, котрий посідав пост військового міністра у Аманули, а потім потрапив у немилість і був відправлений послом у Францію, де й пройшло отроцтво Захiр Шаха. Надир Шах був дуже обережним правителем. Наприклад, 1940 року він виконав вимоги СРСР не допускати на певні території Афганістану німецьких розвідників, що проникли в країну під виглядом геологів. На церемонії випуску військового училища Надир Шаха вбив молодий офіцер, прихильник Аманули, і Мухамед Захiр Шах зійшов на престол. Тоді йому було близько 19 років. Прем’єр-міністрами при Захiр Шахові були його дядьки, i яких йому вдалося позбутися 1953 року. Главою уряду став його двоюрідний брат Мухамед Дауд, також прихильник модернізації. Однак Дауд викликав невдоволення короля, в тому числі тим, що фактично став винуватцем загострення вiдносин iз Пакистаном через ідею створення Пуштуністану на прикордонних територіях. Цю ідею тоді підтримав СРСР, а її противник Пакистан знайшов підтримку в США. 1963 року Дауда прибрали з поста прем’єра, але через десять років він сам скинув короля й проголосив себе президентом країни.
Роль Захiр Шаха в історії Афганістану, особливо після другої світової війни, була дуже позитивною. У зовнішній політиці він прагнув відкрити Афганістан світові, зробити його членом міжнародного співтовариства. Захiр Шах докладав чимало зусиль для модернізації своєї країни. Всі дороги, які сьогодні існують у Афганістані, всі аеропорти побудовано при Захiр Шахові та, значною мірою, завдяки його зусиллям, спрямованим на отримання іноземної допомоги з боку СРСР і США. Король прагнув запровадити сучасну освіту, котра не перечить ісламові — створювати ліцеї, нові вузи. Так, наприклад, за участi СРСР було створено Кабульський політехнічний інститут. Зрештою, дружина Захiр Шаха Умайра в середині 50-х уперше з’явилася на торжествах із відкритим обличчям — жінкам дозволили не носити паранджу.
Захiр Шах не був демократом. Хоча нова конституція 1964 року і передбачала багатопартійну систему, закон про партії так і не було прийнято. Проте король втілював єдність нації, при Захiр Шахові була стабільність, племенна влада поводилися спокійно. Адже після закінчення Другої світової війни в Афганістані пуштунські племена було озброєно краще, аніж афганську армію, котра мала близько дюжини літаків початку сторіччя, які насилу могли їздити злітною смугою, а де там їм було літати!
Чи зберігся авторитет Захiр Шаха в Афганістані, не можна сказати однозначно. Після виведення радянських вiйськ більш ліберальна частина моджахедів, сили яких, щоправда, були незначними, ставила питання про відновлення монархії. Однак їхня думка не знайшла підтримки, як і думка про можливість домовитися урядові Наджибули та озброєній опозиції. Якби один із цих варіантів спрацював, Афганістан давно б жив у мирі й злагоді.
Зараз, під впливом зовнішніх чинників різко загострюються всі ті суперечності, які існували в Афганістані між Північним альянсом і талібами. Останні також мають підтримку ззовні, тобто з Пакистану. Свого часу й американці шукали шляхи до талібів, поки заохочення рухом Талібан тероризму не заблокувало цей процес. За умов загострення боротьби й загрози удару по талібах все більше і більше проявляється строкатість політичного спектру в Афганістані. Виникає запитання: що і як може об’єднати протиборствуючі сторони? І король тут може відіграти головну роль, чи то буде відродження монархії (хоча сам Захiр Шах заявляє, що не претендує на це), чи створення національної ради, очолюваної королем, або ж формування постійного органу джирги — вищих зборів вождів, старійшин, улемів. Потрібна певна моральна й політична сила — а зовнішня підтримка може це забезпечити — щоб створити своєрідне коло, в межах якого на полюбовній договірній основі кожна більш-менш значна військово-політична сила, що існує в Афганістані, мала б певний рівень представництва та впливу з урахуванням прав і гарантій. Бо коли цього спільного знаменника немає, ті, хто виступає проти талібів, не зможуть домовитися. Пожвавилося узбецьке угруповання генерала Дустума. Як воно погоджуватиме дії з силами президента Раббані? Я не виключаю, що відродиться й почне на щось претендувати Ісламська партія Гульбеддіна Хикматіара, який під час війни з СРСР був основною фігурою, потім перегризся з усіма в боротьбі за владу й, зрештою, його було витіснено талібами.
За монархію висловиться ряд племен, ряд авторитетних династій. Хоч як би там було, королеві звикли коритися, короля та його династію звикли шанувати. Отже моральний авторитет монарха, як представника династії та історичного носія державності й злагоди, яка колись була в суспільстві, звичайно, впливатиме на уми афганців. Популярність талібів грунтується в основному на силі. Всі ці мітинги, які проходять у Кабулі, не треба переоцінювати. Розігріти натовп гашишем або заплатити йому якісь там копiйки, щоб методом психологічного впливу вивести людей на вулиці, — дуже легко. І натовп кричатиме, що всі вони підуть, як один, і помруть, і задавлять американців. Але потім натовп розійдеться!
