Колишній керівник нафтової компанії ЮКОС Михайло Ходорковський, який перебуває в попередньому ув’язненні, днями виступив із закликом до лібералів фактично підтримати президента Росії Володимира Путіна заради побудови в країні громадянського суспільства, а також погодитися на підвищення податків на сировинний сектор у рамках узаконення підсумків приватизації. Ходорковський, який до свого арешту активно підтримував ліберальну опозицію в особі партій «Яблоко» та Союз правих сил, завжди чинив опір будь- яким спробам переглянути підсумки приватизації, внаслідок яких контрольні пакети найбільших об’єктів держвласності зосередилися в руках вузького кола підприємців.
Стаття має заголовок «Криза російського лібералізму» і ставить лібералам запитання: «Що ви зробили для Росії?». Вона примітна в декількох відношеннях. Найбагатша людина Росії та колишній глава найбільшої приватної нафтової компанії країни, ЮКОСу, сидить у в’язниці з жовтня. Інші великі акціонери ЮКОСу або також ув’язнені, або оголошені в міжнародний розшук. З минулого літа ЮКОС зазнав нападу практично всіх урядових відомств. То чому Ходорковський нападає на однодумців- лібералів, а не на свого головного мучителя — Кремль?
В уявному божевіллі Ходорковського існує певна логіка. З самого початку справи ЮКОСу Ходорковський та його компанія намагалися захищатися. Вони задіяли армії адвокатів і фахівців із PR та піддали російську судову систему серйозному випробуванню. Проте їхні героїчні зусилля витрачаються в міжнародних судах, тоді як інтерес до цієї історії у країні поступово вщухає. Цілком імовірно, що Ходорковський дійшов висновку, що публічна боротьба з Кремлем не має сенсу, особливо після переконливої перемоги Путіна на виборах цього місяця й перемоги прокремлівської партії на парламентських виборах у грудні.
Але навіщо нападати на російських лібералів — політиків і партії, які раніше отримували фінансову допомогу від Ходорковського і ЮКОСу? Очевидно, логіка Ходорковського така. Дві головні ліберальні партії країни, Союз правих сил (СПС) і «Яблоко», самі винні у своїх труднощах. Кремль не зробив майже нічого, щоб зруйнувати їхню політичну долю. Обидві партії дискредитували себе, підтримуючи економічний режим, створений за Єльцина, який більшість росіян сьогодні вважають несправедливим. Це той режим, у створенні якого брав участь Ходорковський.
Може здатися, що він відкрито визнає свою частину провини за те, що було неправильно в Росії. Ходорковський називає себе лібералом (що, швидше за все, правда), але все ж таки він був одним із небагатьох, кому вдалося виграти від економічного перевороту минулого десятиріччя. Заявляючи про право широкого вибору, Ходорковський знає, що економічний лібералізм у Росії спричиняє тільки роздратування, відчуження й озлобленість. Він також розуміє, чому громадськості у країні байдужа його доля. «Ми мусимо визнати, що 90% росіян не вважають приватизацію чесною, а тих, хто від неї виграв, — законними власниками», — пише він.
Чи намагається Ходорковський задобрити Кремль, беручи на себе відповідальність за помилки лібералізму? Чи намагається він звернутися особисто до Путіна, називаючи його реформатором і лібералом, лідером усіх росіян? Він пише: «Щоб виправдати приватизацію в очах народу... ми повинні змусити великий бізнес ділитися з людьми, можливо, шляхом прийняття податкової реформи надрокористування та інших кроків, які, ймовірно, не особливо приємні великим власникам». Саме ці реформи і запланував Путін.
Ходорковський зробив послугу лібералам країни. Він вказав, що визнання колишніх помилок — це перший крок до того, щоб знову зробити ліберальну програму актуальною. Крім того, він нагадав лібералам, що ідеї — це добре, але доля звичайних росіян має бути понад усе. Російський лібералізм змушений усе починати з нуля. У «Яблока» і СПС добре виходило говорити про великі ідеї, але вони так і не змогли завоювати електорат, оскільки вважали за краще не спілкуватися з виборцями, а звертатися до них.
Чи зробив Ходорковський послугу самому собі? Чи змінить його жорстка критика російських лібералів і прихована підтримка Путіна його долю, — адже йому загрожують щонайменше десять років ув’язнення та штрафи в мільярди доларів? Швидше за все, ні. Якщо Ходорковський вважає, що може взяти моральну «висоту», нападаючи на колишніх друзів і погоджуючись із Кремлем, він помиляється. Тепер уже надто пізно. У цій грі всі карти у Кремля, і він навряд чи розіграє карту під назвою «поблажливість».
