У жовтні — листопаді Генсек НАТО Хав'єр Солана, можливо,
залишить свою посаду й перейде на іншу роботу — він очолюватиме новостворене
Міністерство зовнішньої політики та оборони Європейського Союзу.
Під час червневого саміту глав держав Європейського Союзу
було ухвалене рішення про створення нового міністерства. Солана прийняв
пропозицію очолити таку структуру, оскільки так чи інакше термін його перебування
на посаді кермача НАТО завершується наприкінці цього року. Через кадрову
кризу, пов'язану із розпуском Єврокомісії, Рада міністрів ЄС попросила
Північно-Атлантичну раду дати змогу Солані розпочати свою роботу не з початку
2000 року, а раніше. Однак поки що рішення не ухвалено. Як стало відомо
від високопосадових осіб НАТО, це питання Північно-Атлантична рада розглядатиме
після канікул, у вересні.
Одним із перших на посаду Генерального секретаря НАТО запропонував
свою кандидатуру колишній прем'єр-міністр Бельгії Жан Люк Дехане. Однак
пригадуючи гіркий досвід з одним із колишніх генеральних секретарів НАТО
— бельгійцем Віллі Клаасом, причетним до скандалу навколо торгівлі вертольотами,
ставлення до кандидатури від Бельгії в НАТО дещо упереджене. Ім'я Дехане
асоціюється із скандалами навколо вмісту діоксину в курятині, яйцях та
інших харчових продуктах, продажу отруєної «Кока-Коли». Серед інших кандидатів
на цей пост на рівні чуток з'явилося ім'я міністра оборони ФРН Рудольфа
Шарпінга. Однак канцлер Німеччини Герхард Шрьодер та сам Шарпінг нещодавно
спростували ці чутки, мотивуючи це тим, що від Німеччини вже Генеральним
секретарем був Вернер. Велика Британія наполягає, щоб на наступний термін
Генеральним секретарем НАТО був британець — нині називають ім'я колишнього
міністра оборони Портілло. Крім того, тривалий час на посаді Генсека НАТО
ще не було нікого з представників скандинавських країн, які беруть активну
участь у військово-політичному житті Альянсу. Західні оглядачі пророкують
на посаду Генсекретаря НАТО іншу видатну політичну фігуру — нинішнього
голову ОБСЄ, норвежця Кнута Воллебека, термін головування якого в цій організації
також завершується наприкінці нинішнього року.
Відомо, що у нинішнього міністра закордонних справ України
досить непогані стосунки із його норвезьким колегою. Про це свідчить підтримка
Воллебеком українських ініціатив щодо розв'язання кризи в Косово.
