Про послання президента Російської Федерації депутатам Федеральних зборів політична еліта буде згадувати ще досить довго. І не тільки тому, що це перше послання Володимира Путіна — на відміну від попередніх виступів Бориса Єльцина — сприймалося не як проста проформа, а як декларація про наміри нового керівника держави. А ще й тому, що сам Путін зробив усе можливе, щоб до його виступу поставилися серйозно, порадив вивчати його чиновникам виконавчих структур, не приховував довгої напруженої праці над документом — відомо, що востаннє його переписували вночі перед виступом, а сам президент дозволяв собі кілька разів відхилятися від вже затвердженого тексту. Відомо також, що текст послання не був розданий учасникам церемонії — просто не встигли видрукувати...
Що ж, аналізувати можна окремі пасажі, радіти з приводу ліберальних економічних намірів, дивуватися з приводу коктейля з президентських уявлень про свободу преси та проблеми її приналежності бізнесменам, міркувати щодо чергової атаки на олігархів... Однак все це деталі. Головне моє враження — Росія так і залишилася у ХХ сторіччі і її новій владі нема чого робити у ХХI-му. Чому? А тому що нові часи демонструють, що це держава має служити інтересам людей, а зовсім не люди — інтересам держави. Для Володимира Путіна — можливо, далися взнаки роки, проведені на напіввійськовій службі — пріоритетна насамперед сильна держава. Це відчувалося не тільки за змістом його промови, це відчувалося й за акцентуацією, зробленою оратором — ну неважко ж побачити, де оратор просто читає текст, а де — співчуває прочитаному. Якщо до цього путінського виступу можна було стверджувати, що саме побудова сильної держави є головним змістом діяльності нового лідера, після нього стало зрозумілим, що серцем цієї держави, можна сказати — її сутністю — Путін вбачає саме президентську владу...
Отже, сильна держава для сильного президента. А громадяни? Історичний досвід переконливо свідчить: в такій державі для них залишається дуже мало місця. Однак Володимира Путіна, здається, це не дуже обходить — він зачарований своєю будівлею, він вже бачить у майбутньому металеві конструкції Сильної Держави... І в те, що ці конструкції — припорошені пилом експонати з Музею Невдалих Історичних Експериментів — навряд чи повірить...
