На саміті Митного союзу в казахстанській столиці Астані підписано угоду про трансформацію цього утворення в Євразійське економічне співтовариство. Назва «економічне», як на мене, умовна. Європейський Cоюз також багато років мав назву Європейського економічного співтовариства, хоча між його членами підписувались важливі інтеграційні угоди політичного, соціального, військового змісту. Однак підгрунтям для європейської інтеграції була все ж таки економіка. І як тільки виявилось, що ЄС може не пришвидчувати, а навпаки загальмовувати розвиток економік європейських країн, відразу ж активізувалась армія євроскептиків.
В євроазійському випадку все буде інакше. Російська економіка — хоча б — економіка «нафторубля». Казахстанська також базується на енергоносіях. У Казахстану їх менше, реформ в економіці не було, ось і рівень економіки відповідний… А яка економіка у Бiлорусі, Киргизії, Таджикистану? Тож ясно, що це — не економічний, а політичний союз. Псевдонім російської зони впливу. Обіцянка пільг для тих, хто погодиться догодити вічній російській політичній мрії бути центром Всесвіту, навіть знаходячись на його периферії…
Однак є очевидним, що відразу після проголошення Євразійського співтовариства в Україні знайдеться чимало політиків, які будуть переконувати, що в нас нарешті з’явився вибір, що в Європу нас не візьмуть, а в Євразію — залюбки, бо вся наша економіка орієнтована на східний ринок. Не слухаймо їх! Усвідомимо, що шлях до Євразії — це дорога в жебрацтво, у вічний пріоритет політики над економікою, у декларації замість справ. У нас немає ніяких альтернатив, окрім Європи. Станьмо країною євроазіаскептиків. Проголошення Євразійського економічного співтовариства тільки полегшує наш вибір…
