Десятиріччями серби, що домінували в політиці й громадському
житті колишньої Югославії, звинувачували Степінача в тому, що він «був
символом хорватської фашистської держави», яка існувала під патронатом
німецьких нацистів протягом Другої світової війни. Степінач благословляв
хорватські націоналістичні війська, які, крім усього іншого, чинили репресії
проти сербів та євреїв. 1946 року Степінача було ув’язнено комуністичним
режимом Югославії, і 1960 року він помер, все ще перебуваючи у в’язниці.
Хорватські історики вважають, що комуністи його отруїли. Розпочинаючи канонізацію
Степінача, папа Іван Павло II керувався тим, що Степінач називав концентраційні
табори «ганьбою», а також за часів панування нацистської ідеології проповідував,
що всі нації й раси походять від Бога й мають право на життя. Самі євреї
визнають, що кардинал врятував життя багатьом їхнім співплемінникам. Римсько-католицька
церква, яка ніколи не ухилялася від політичних питань, канонізацією Степінача
вочевидь намагається сприяти покращенню стосунків Хорватії з Європою та
Америкою.
Папа також закликав сторони конфлікту в югославському краї
Косово не повторювати своїх та чужих минулих помилок, а лікувати рани,
завдані війною, доки ще не пізно.
№190 06.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
