Європа та її національні уряди насолоджуються своїми новими можливостями діяти — і не без підстави. Хто б зважився, навіть декілька тижнів тому, передбачити, що в результаті саме розділені європейці, а не США будуть визначати, як стримувати світову фінансову кризу?
Серйозні кризи є визначальними моментами історії. США перебувають у проміжному стані до виборів нового президента. Крім того, Джордж Буш створює враження значно слабкішого президента, ніж будь-який інший «президент-невдаха», що формує світовий вакуум влади, який енергійно заповнив президент Франції Ніколя Саркозі, головуючий зараз в Європейській Раді. Саркозі вже виступив у цій ролі під час грузинської кризи, а зараз його позиції тільки посилилися.
Збираючи разом єврогрупу, яка на сьогоднішній день складається з 15 країн-членів Європейського Союзу, президент Франції може робити ставку на політично дійову передову групу. Відносно фінансових та валютних питань у ЄС створена сильна інституційна база — євро як загальна валюта, Європейський центральний банк, а також рамки бюджету та дефіциту згідно з Маастріхтським договором. Поточна світова фінансова криза ще раз продемонструвала сильні позиції ЄС у сферах, де вдалося інтегрувати інтереси країн-членів, а також слабкі місця, коли цього зробити не вдалося.
Звичайно, криза ще не залишилася позаду. Ми виграли час і можемо глибоко зітхнути — не більше і не менше. Коли висиш над проваллям, як це було зі світовою фінансовою системою протягом декількох останніх тижнів, а потім знаходиш твердий грунт під ногами, навіть якщо тимчасово, то це суттєво змінює ситуацію.
Проте в іпотечному ринку ховаються й інші підводні камені, особливо у фінансовій системі США: кредитні карти, позики на купівлю автомобіля та деякі інші небезпеки. Тому є всі підстави сумніватися, що прийняті урядом та центральними банками заходи дійсно зможуть подолати кризу.
Паралельно наближається ще одне цунамі, загрожуючи потопити реальний сектор економіки. Багато хто скаржаться на спекулятивний пузир Америки, для цього також є всі підстави. Однак світова економіка — від Китаю до Німеччини — отримувала прибуток протягом десятиріч від надмірного боргового споживання американців.
Автомобільне обладнання — в Китай та у всьому світі; Porsches, Mercedes та BMW — у США — такою була переможна формула Німеччини в цей період. Таким чином, значний спад у реальній економіці слідом за падінням фінансового карткового будиночка суттєво вплине на Німеччину та ЄС. Не можна поломку двигуна росту США, принаймні в короткочасній перспективі, обміняти на азіатське зростання та стимулювання внутрішньої економічної активності в Китаї. Це означає, що світова економіка наближається до глибокої затяжної рецесії. Перед реаліями цієї фундаментальної кризи не варто виключати можливість світової депресії.
До цього часу завдяки євро, ЄЦБ, Гордону Брауну та Саркозі ЄС злагоджено працював в умовах світової фінансової кризи. Однак зв’язок між світовою фінансовою та світовою економічною кризами не тільки поставить перед Європою серйозні бар’єри, а також відкриє великі можливості.
Інакше кажучи, національні держави Європи дуже малі, щоб самостійно впоратися з кризою подібного масштабу. Захистити інтереси всіх європейців може тільки ЄС — у тому числі тих, хто не входить до єврозони, а також не входить до ЄС. Європейці змогли створити сильні інститути, пов’язані з євро та ЄЦБ, але їм ще не вистачає відповідної політичної надструктури, щоб протистояти економічній кризі.
Багато років Франція закликала до створення економічного уряду Європи для єврозони, чому досі не без підстав опиралася Німеччина: ініціатива Франції була нічим іншим, як прихованою атакою на обмеження щорічного грошового дефіциту членів ЄС, встановленого в розмірі 3% від ВВП, і що більш серйозно — проти незалежності ЄЦБ. У Берліні становище погіршили пропозиції французького президента щодо державної власності. Однак в умовах економічної та фінансової кризи залишається відкритим питання, чи буде Німеччина й надалі чинити опір створенню економічного уряду Європи.
Крім того, якщо криза на фінансових ринках продовжиться, що буде супроводжуватись різким падінням у реальному секторі економіки, то ЄС може опинитися під загрозою, якщо не зможе швидко ухвалити рішення на політичному рівні. Отже, виникає нагальна потреба в макроекономічній та фіскальній координації на рівні ЄС.
Все це посилюється тим, що Європейська комісія перебуває на стадії свого повного розвалу. Некомпетентному голові комісії продовжили термін ще на п’ять років як нагороду за його сумирність. На жаль, все це відбувається також в Європі.
Канцлер та міністр фінансів Німеччини повинні негайно винести уроки зі своїх помилок за останні тижні. Тактика очікування, поки події в Європі примусять діяти, довела свою неспроможність. Для уряду Німеччини буде краще взяти бика за роги і визначити принципи для економічного уряду Європи таким чином, щоб і антициклічна дефіцитна політика в рамках Маастріхтського договору, і незалежність ЄЦБ були збережені.
Це означає не поділ Європи, а створення активного інклюзивного авангарду. ЄС відчуває потребу в економічному уряді для протидії очікуваній глибокій та тривалій кризі. Німеччина — найбільша та важлива економіка Європи — повинна рішуче стати на чолі цього процесу.
Йошка ФІШЕР — провідний член Партії зелених Німеччини протягом майже 20 років, міністр закордонних справ Німеччини та віце-канцлер з 1998 по 2005 рр.
