Учора Європарламент обговорював доповідь «Євросоюз—Білорусь: назустріч майбутньому партнерству». Левову частку доповіді зайняла критика існуючого режиму. Водночас автор доповіді впевнений, що країну не слід лишати в політичній ізоляції. Адже незабаром Білорусь стане сусідкою розширеної Європи. І — не забувайте — через білоруську територію проходить труба, що приносить Європі російський газ.
Автор доповіді, іспанський європарламентарій Педро Марсет-Кампос ретельно проаналізував стан справ у Білорусі й дає Мінську непоганий рецепт, як ситуацію виправити. Депутат пише про авторитаризм білоруської влади, про репресії, про зростаючі злидні простих людей. Депутат від Іспанії закликає Мінськ урешті стати на шлях до демократії. Водночас у доповіді є і інший заклик — до Євросоюзу, що, на переконання депутата, має надати гуманітарну допомогу жертвам чорнобильської катастрофи, яка вразила одну третину білоруської території. Головна ідея доповіді — Білорусь завдяки Лукашенку й іншим можновладцям опинилася в глибокій самоізоляції, чого не можна допустити в сучасній Європі.
Марсет-Кампос каже, що Лукашенко, прийшовши до влади 1994 року, мав можливість розпочати радикальні реформи, значно зменшити корупцію і покращити соціально- економічний клімат. Що сталося замість цього? Економіка навіть не нагадує ринкову, а залишається в стилі радянських часів — плановою. Банківський сектор міцно тримають руки держави, а для іноземних інвестицій так і не створено належних умов. Отже, капіталовкладення приходять в основному від «великого сусіда» Росії. До речі, російська тема проходить у доповіді червоною ниткою. З одного боку, парламентарій вважає, що рішення Білорусі увійти в союз із Росією не є демократичним. З іншого — Мінськ як раз тому і має стати демократичнішим, оскільки дружить з Москвою, яка, за словами автора доповіді, вже покращила відносини з Євросоюзом.
Звичайно, що парламентарій згадує про відсутність у Білорусі свободи слова і про присутність політичних репресій. Він пише, що Лукашенко вдається до авторитарних методів для залякування опозиції та припинення критики. В результаті визначні опозиціонери потрапляють під арешт або просто «зникають». Не ліпше із пресою — щоденну газету «Пагоня», яка дозволила собі критикувати президента, було нещодавно закрито, а газета «Брестський кур’єр» не змогла отримати дозвіл на початок друку.
Окреме місце в доповіді займають відносини Мінська з міжнародними інституціями. Згадується відома історія про те, як білоруські власті співробітничали з ОБСЄ — точніше, як не співробітничали і як відмовилися поновити візи для працівників місії ОБСЄ у Мінську. Наводиться також приклад і з Радою Європи — її парламентарій Вольфганг Берендт минулого вересня робив доклад по Білорусі, де повністю виключив будь-яку можливість для Мінська бути членом Ради Європи або принаймні отримати статус спеціального гостя Парламентської Асамблеї РЄ. Що вже говорити про Євросоюз — доповідь Марсета-Кампоса нагадує, що Європарламент з 1996 року наполягає на тому, що ніяких двосторонніх угод з Мінськом не буде підписано, доки білоруські власті не засвідчать, що вони мають намір поважати права людини.
Слабеньким світлом у кінці тунелю автор доповіді по Білорусі бачить місцеві вибори в Білорусі, які відбудуться вже наступного місяця. Марсет- Кампос думає, що вибори стануть перевiркою того, чи є в Білорусі потенціал для сприятливого політичного розвитку.
