ЄС знаменує собою одну з найвдаліших у історії спроб, зроблених країнами і народами на шляху подолання роз'єднаності, коли розвиток партнерства та співпраці переводить військові конфлікти в чесне змагання. П'ятдесят років тому в таку можливість вірили лише небагато хто. Більша частина Західної Європи лежала в руїнах. Ще тліла пожежа ворожнечі. Користуючись щедрою підтримкою Америки, ми побудували міцне співтовариство демократій, економічне здоров'я й політична свобода яких допомогли нам вистояти перед обличчям тиранії. Подібним чином потрібно поставитися і до проблем ворожнечі та економічної розрухи в Югославії.
Заслуги ЄС — очевидні. Після краху комунізму ми приступили до надання допомоги країнам Східної Європи в справі встановлення демократії і здійснення переходу до ринкової економіки. Ми займалися цим з такою ж рішучістю і з такою ж вірою в успіх, з якими Сполучені Штати відроджували Західну Європу після Другої світової війни.
За десять років після падіння Берлінської стіни ці країни видозмінилися й нині перебувають на шляху до вступу в ЄС. Ми говорили собі, що війна в Європі тепер неможлива. Але вона почалася на Балканах. З Європи вигнано ще не всю нечисту силу.
За десять років війни ми стали скромнішими, мудрішими (я сподіваюся), і тепер ми з набагато більшою рішучістю готові почати нову сторінку, працювати спільно з країнами й народами Південно-Східної Європи не для того, щоб врятувати їх, а для того, щоб трансформувати. Саме про це говориться в Пакті стабільності — в ньому визнається, що необхідно рішуче взятися за розв'язання проблем регіону, що боротьба з кризою після її початку обходиться набагато дорожче за здійснення довготермінової стратегії з підтримки миру.
Насправді, балканська криза — одна з найсерйозніших перевірок здатності ЄС забезпечити стабільність. Минулого року в Косово Америка взяла на себе основний тягар проведення військової кампанії. Американські і європейські миротворці пліч-о- пліч служили в Косово і Боснії. Майже дві третини миротворчих військ — приблизно 30 000 осіб — становили громадяни ЄС.
Наша головна стратегія ясна: побудувати міцну та стабільну систему демократій у регіоні, в яку, ми сподіваємося, відтепер увійде й Сербія. Ми починаємо здійснення цієї стратегії з побудови (в прямому та переносному значенні) дороги в Південно- Східній Європі, котра веде до інтеграції з іншою Європою і Євроатлантичним співтовариством. Ця дорога побудована на основі міцних реформ, підкріплених істотною фінансовою допомогою.
З 1991 року ми витрачали в регіоні приблизно 8 мільярдів євро на реконструкцію та гуманітарну допомогу; фінансова підтримка регіону Європейським Союзом за ці роки в сукупності становила 17 мільярдів євро. Цього року Європейська комісія виділила приблизно 600 мільйонів євро на відновлення життя в Косово і Боснії, на підтримку нещодавно обраних відважних лідерів Хорватії, на підтримку реформ у колишній югославській республіці Македонії і в Албанії.
ЄС надав значну фінансову підтримку Чорногорії, коли уряд країни вчинив опір Мілошевичу. Цього року фінансова допомога Чорногорії з боку ЄС подвоїлася і становила 20 мільйонів євро. Європейський Союз в Лісабоні розпорядився про виділення подальшої допомоги, спрямованої на пом'якшення невідкладних фінансових проблем в Чорногорії. Подібну допомогу ми готові надати й Сербії.
Якщо нові лідери Сербії озирнуться навколо, вони дійсно зможуть помітити реальний прогрес у регіоні: в Хорватії, що прокладає демократичний шлях після виборів, що пройшли раніше цього року; в колишній югославській республіці Македонії, першій країні, що майже досягла угоди з ЄС з питання укладення договору про стабілізацію, в Албанії, що наполегливо продовжує політичні й економічні реформи; і в Боснії, де прискорився процес повернення біженців. Прогресу було досягнуто навіть у Косово, незважаючи на безліч важкопереборних перешкод.
Прогрес також спостерігається і на регіональному рівні: він виявляється в угодах про регіональні інвестиції, в регіональній ініціативі боротьби з корупцією, в реформі засобів масової інформації. Між Македонією і Косово було досягнуто угоди про модернізацію контрольно- пропускного пункту в Блаці, а Болгарія та Румунія домовилися про будівництво нового мосту через Дунай. Це все — реальні досягнення, що стали можливими при посередництві Пакту стабільності.
Європа також вкладає чималі гроші в пакет проектів «Швидкого старту» — готових початися негайно або в найближчі 12 місяців робіт, спрямованих на модернізацію мостів, доріг, аеропортів, систем водопостачання і ліній електропередач у всьому регіоні. Не менш важливі проекти з установки інституційного «програмного забезпечення» — державної адміністрації, вільних засобів масової інформації, незалежної судово-правової системи, функціонуючих відповідальних інститутів, у які зможуть повірити і на які зможуть покластися всі члени співтовариства. Європейська комісія дала урочисту обіцянку надати 530 мільйонів євро на забезпечення проектів у рамках програми «Швидкого старту».
Проте співпраця — дорога з двостороннім рухом. Щоб привести до успіху, ці зусилля повинні підкріплятися рівнозначною рішучістю країн регіону провести реформи. Такий підхід — допомагати тим, хто допомагає собі (нерозривно пов'язаний зі справжніми реформами) — лежить у самій основі здійснюваного ЄС процесу Стабілізації і взаємного союзу. Цей процес принесе регіонові — і вже почав приносити — значні вигоди у вигляді взаємної торгівлі, політичного діалогу і регіональної співпраці.
Дійсно, нещодавно ми схвалили радикальну пропозицію про розширення торговельних зв'язків країн регіону з ринками ЄС. Вона набирає чинності з 1 листопада.
Через 18 місяців після бомбардування Косово ми почали робити успіхи. Зміни в Сербії дають підстави вважати, що серби також помітили зміни, що відбуваються в регіоні і більше не бажають залишатися поза грою. Ми також не бажаємо, щоб вони упустили можливість встановити кращі зв'язки з Європою.
