Європейський Союз хотів би бачити Україну частиною так званого «економічного сусідського співтовариства». Таку заяву зробила Європейський комісар з питань зовнішніх відносин і політики сусідства Беніта Ферреро-Вальднер у Брюсселі, представляючи нові пропозиції Європейської комісії, спрямовані на поглиблення європейської політики сусідства, у рамках якої також здійснюється співробітництво Україна — ЄС. Слід зазначити, що нові пропозиції не окреслюють перспективи членства для країн, які прагнуть вступити до євроспільноти. У Єврокомісії відзначають, що нові пропозиції спрямовані на поліпшення впровадження цієї політики за ініціативою з боку Євросоюзу в плані надання допомоги партнерам, що бажають продовжити реформування «швидше і краще». Нові пропозиції супроводжують звіти по імплементації європейської політики сусідства, зазначається в Комюніке, яке буде прийнято в роботу під час німецького президентства в першій половині 2007 року.
Не згадується в нових пропозиціях і перспектива членства України в ЄС. А натомість пропонується якомога тісніше сусідство. «Я думаю, що є багато можливостей привести Україну якнайближче до Європейського Союзу, і, як я говорила, у довгостроковій перспективі це — ідея мати так зване економічне сусідське співтовариство», — цитує слова Ферреро-Вальднер Інтерфакс. Водночас вона визнала, що майбутнє неможливо передбачати в даний момент, і тому вона вважає, що українські партнери розуміють це дуже добре. У зв’язку з цим Ферреро- Вальднер висловилася за те, що українська сторона повинна використовувати всі можливості, які існують на даний час, у тому числі й інвестиційний фонд, що також є одним з пунктів нових пропозицій Європейського Союзу у відношенні до європейської політики сусідства.
До слова, у 2006 році Україні в рамках європейської політики сусідства було виділено 100 млн. євро, а в 2007 — пропонується 120 млн. євро (зростання складе 20%). Загалом бюджет європейської політики сусідства для країн-партнерів на період з 2007 по 2013 роки складе 12 мільярдів євро. Усього в рамках європейської політики сусідства ЄС співпрацює з 16 країнами: Алжир, Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Єгипет, Грузія, Ізраїль, Йорданiя, Ліван, Лівія, Молдова, Марокко, Палестина, Сирія, Туніс і Україна. В Єврокомісії вважають, що перші 18 місяців застосування європейської політики сусідства принесли гарні результати. «Політика сусідства мала позитивний початок, але Європейський Союз може зробити значно більше», — підкреслила Ферреро-Вальднер. Єврокомісар відзначила, що ЄС і Україна дуже добре працюють в рамках європейської політики сусідства. Єврокомісар в якості перспективи бачить набагато більше можливостей, зокрема поглиблену угоду про зону вільної торгівлі. Але це стане можливим після того, як наприкінці 2006 року або на початку 2007 року буде закінчено процес приєднання України до СОТ.
Серед пропозицій, розроблених Єврокомісією, названі «ясні перспективи для всіх партнерів по європейській політиці сусідства — як східних, так і південних», по поглибленню економічної і торговельної інтеграції з ЄС та спрямовані на створення зони вільної торгівлі. Також пропонується «значне поліпшення візових процедур для визначених типів людей», «регулярні зустрічі на рівні міністрів і експертів з партнерами європейської політики сусідства» з метою обговорення питань енергетики, транспорту, навколишнього середовища і сфери охорони здоров’я. Передбачається зміцнювати політичне співробітництво, підвищувати роль ЄС у конфліктних регіонах.
Однак в українських дипломатичних колах не розділяють оптимізму щодо нових пропозицій Єврокомісії (ЄК). Поінформоване джерело вважає, що для українців новий документ у цілому залишає досить неприємне, принизливе враження. «Принизливе не лише від компанії країн, у коло яких нас без нашої волі записали. Принизливе не лише тому, що нічого по суті ЄС не зробив і нічого, окрім власних егоїстичних інтересів, не бачить у нашому регіоні. Принизливе, насамперед, тому що без нас нам визначають наше майбутнє — таку собі резервацію, і кажуть — про майбутнє не будемо загадувати, але сидіть де сидите, не створюйте нам важкого життя вашими європейськими амбіціями — і ми за це дамо вам цукерку і будемо вас хвалити», — сказав співрозмовник. На його думку, чим швидше Україна відмовиться від Європейської політики сусідства (ЄПС), тим краще.
Річ у тім, пояснює він, що ЄПС з самого початку її впровадження де-факто позиціонувалася з боку ЄС як альтернатива політиці розширення, і тому є несумісною з українським баченням відносин з ЄС. Свідченням цього є присутність в Комунікації ЄК №373 (2004) концепції про те, що ЄПС «пропонує засоби зміцнення відносин між ЄС та країнами-партнерами, які є відмінними від тих можливостей, що передбаченi для європейських країн статтею 49 Договору про ЄС». В інтерв’ю українським ЗМІ напередодні Гельсінкського Саміту Україна—ЄС у жовтні цього року Ферреро-Вальднер сказала, що «Україна сьогодні не може розраховувати на перспективу членства, оскільки є учасником ЄПС». Слід зауважити, що в ЄПС головним є принцип диференціації. Як свідчить аналіз, ЄС застосовує цей принцип до країн-партнерів на вибірковій основі лише у тих випадках, коли йому це вигідно. Зазначене стосується, зокрема, сфери сільського господарства або пересування осіб. На відміну від ряду країн- партнерів у рамках ЄПС, ЄС (з цілком очевидних причин) відмовився від включення до Плану дій (ПД) з Україною положень, що стосуються співробітництва між Україною та ЄС у сфері сільського господарства, та обговорення цієї проблематики в рамках ЄПС.
Свідченням одностороннього підходу ЄС до ЄПС є той факт, що в оцінках виконання ПД, які періодично готуються європейською стороною, мова йде лише про стан їх реалізації країнами-партнерами. При цьому жодним чином не згадується рівень та стан виконання/невиконання власних зобов’язань ЄС у рамках планів дій.
Фрагментарний підхід ЄС та його результати прямо суперечать принципам ЄПС як цілісної політики, покликаної «розвинути все тісніші відносини, які виходять за рамки співробітництва і прямують до поступової економічної інтеграції та політичної співпраці між Україною та ЄС».
КОМЕНТАР
Василь ФІЛІПЧУК , заступник представника України при ЄС:
— Ми уважно вивчимо оприлюдені документи Європейської комісії щодо політики сусідства. Хотів би підкреслити: це політика ЄС, а не України. Наша політика зафіксована в численних документах Президента, парламенту та уряду держави і визначає метою інтеграцію до ЄС, а не сусідство. Європейська політика сусідства нами була прийнята як інструмент підготовки до переведення відносин з ЄС на якісно вищий рівень, як перехідний етап між УПС та новою угодою, яка, на нашу думку, має базуватися на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції. На початку 2008 року трирічний період Плану дій Україна — ЄС завершиться і, сподіваюся, ми зможемо вже працювати над впровадженням саме цієї угоди, а не «чужої» для нас (за її нинішньою суттю) політики сусідства, яка, до того ж, довела, що не може адекватно вирішувати багато з тих питань, у яких зацікавлена Україна. Я особисто не думаю, що стосовно України політика сусідства має велике майбутнє і зможе замінити євроінтеграційну політику. Чим швидше ми опрацюємо нову угоду, визначимо у ній взаємоприйнятні завдання і сконцентруємося на практичному співробітництві — тим краще. А Європейську політику сусідства ЄС може собі далі розвивати, але не щодо європейської держави Україна.
