З кожним днем продовження конфлікту між Україною та Росією зростає кількість ініціатив щодо врегулювання ситуації на Донбасі. В дипломатичну лексику уже увійшли такі слова, як «женевський» і «нормандський» формат обговорення та вирішення кризи на Донбасі, спричиненої агресією Російської Федерації. Нагадаємо, що женевський формат передбачає залучення шефів дипломатії України, Росії, США та ЄС, а нормандський — також четвірку міністрів закордонних справ України, Росії, Франції та Німеччини.
А тепер до вирішення українсько-російського конфлікту долучилась група американських і російських експертів з питань зовнішньої політики, зокрема керівництво Фонду Карнегі, групи Генрі Кіссінджера та Інституту світової економіки і світових відносин РАН. Таким чином, вперше як посередник урегулювання ситуації на Донбасі виступила приватна група, яка підготувала план дипломатичного розв’язання конфлікту.
Як стало відомо, спільна група російських та американських експертів зібралася в серпні на острові Бойсто у Фінляндії та провела робочі консультації для узгодження положень недержавної дипломатичної ініціативи з припинення російсько-українського конфлікту. Працювала ця група згідно з правилами, відомими як Track II diplomacy, що означає неурядові, неформальні та неофіційні контакти й діяльність приватних громадян чи груп індивідуумів.
Основні ідеї плану — прямі переговори США і Росії щодо української ситуації, припинення бойових дій та демілітаризація південного сходу України під контролем ОБСЄ та ООН, збереження торговельно-економічних відносин Росії та України, обговорення питань економіки Криму.
Проект ініціативи підписано з американської сторони двома співголовами — керуючим директором консалтингової компанії Kissinger Associates (компанія екс-держсекретаря США Генрі Кіссінджера) Томом Гремом та віце-президентом з наукових досліджень Фонду Карнегі Ендрю Вайсом. З російського боку керівником групи експертів виступив директор Інституту світової економіки і світових відносин РАН Олександр Динкін. Нижче наводимо пропозиції російсько-американської робочої групи «Бойсто».
Заходи забезпечення верифікованого припинення вогню:
1. Припинення вогню під наглядом з боку ОБСЄ.
2. Сформувати і розмістити в зоні конфлікту миротворчу місію під мандатом ООН відповідно до статті 7 Статуту ООН.
3. Відвести регулярні військові з’єднання на узгоджену відстань від зон конфлікту.
4. Вивести підрозділи національної гвардії України з Луганської та Донецької областей.
5. Забезпечити надійний контроль російсько-українського кордону і не допускати незаконного переміщення через кордон військової техніки та особового складу.
6. Не допускати концентрації військ поблизу від російсько-українського кордону.
7. Забезпечити заходи зміцнення довіри під егідою ОБСЄ.
8. Провести роззброєння незаконних збройних формувань з обох сторін під контролем ОБСЄ.
9. Сформувати нові правоохоронні органи в зоні конфлікту.
Заходи в гуманітарній та правовій сферах:
10. Сприяти поверненню біженців і надавати їм гуманітарну допомогу.
11. Сприяти відшкодуванню збитків у зоні конфлікту й відновленню приватної та комерційної нерухомості.
12. Забезпечити неупереджене розслідування злочинів, скоєних під час кризи.
13. Амністувати всіх учасників бойових дій, непричетних до військових злочинів.
Заходи в економічній сфері:
14. Зберегти російсько-українські економічні зв’язки, включаючи співробітництво в оборонно-промисловій сфері, за умов реалізації угоди про поглиблену і всеосяжну зону вільної торгівлі та інших домовленостей.
15. Забезпечити розвиток та функціонування об’єктів енергетичної і транспортної інфраструктури.
16. Вжити міжнародних заходів із недопущення незаконного викачування газу з трубопровідної системи.
17. Надати взаємні гарантії збереження поточного статусу трудових мігрантів.
Заходи у сфері суспільних і культурних відносин:
18. Захистити статус російської мови і традиційні культурні зв’язки між Росією та Україною.
19. Забезпечити свободу мовлення всіх засобів масової інформації та телебачення на території України, включаючи російські.
Заходи, пов’язані з Кримом:
20. Обговорення юридичних питань, пов’язаних зі статусом Криму.
21. Гарантувати безперебійні поставки води й електроенергії.
22. Захистити права етнічних меншин.
23. Розглянути можливість участі українських компаній у розробці шельфових запасів нафти і газу.
Міжнародний статус України:
24. Гарантувати повагу позаблокового статусу України, передбаченого її законодавством.
«ЗУСИЛЛЯ ГРУПИ BOISTO ВИГРАЛИ Б ВІД ЗАЛУЧЕННЯ ДО ДИСКУСІЇ УКРАЇНСЬКИХ НЕУРЯДОВИХ УЧАСНИКІВ»
Стівен ПАЙФЕР, екс-посол США, старший науковий співробітник Інституту Брукінгза, Вашингтон:
— Обговорення американо-російською робочою групою «Бойсто» являє собою ґрунтовні та серйозні неурядові зусилля з ідентифікації точок, які могли б лягти в основу плану з урегулювання кризи між Україною та Росією або, принаймні, запобігти ескалації конфлікту. Учасники, ймовірно, сподівалися, що їхні ідеї можуть допомогти вирішити конфлікт, щоби зменшити кількість проблем у російсько-американському порядку денному.
Серед 24 пунктів є багато позитивних елементів. Якщо Київ і Москва серйозно візьмуться за розробку політичного врегулювання, але досі Кремль не виявляє особливого інтересу до цього, то, безумовно, врегулювання включатиме деякі з 24 пунктів. Однак у цьому плані є слабкі місця. Наприклад, було б корисно до порядку денного «Бойсто» включити твердження, що мета угоди про припинення вогню передбачає швидке відновлення українського суверенітету над Донецькою та Луганською областями. За відсутності такого твердження, угода про припинення вогню містить у собі ризик замороження конфлікту у східному регіоні України. Тим часом як український уряд, здається, сприймає реальність, що Крим є замороженим конфліктом, який може бути вирішений тільки в довгостроковій перспективі, то в даному разі Україна рішуче — і це зрозуміло — виступає проти ідеї появи другого замороженого конфлікту на Донбасі.
І останній коментар щодо цієї зустрічі: зусилля групи Boisto виграли б від залучення в дискусію українських неурядових учасників. Зрештою, порядок денний цих рекомендацій, найперше, стосується України.
«ЦИМ РЕКОМЕНДАЦІЯМ НЕ ПРИДІЛЯТИМУТЬ БАГАТО УВАГИ ЗА НИНІШНІХ УМОВ, КОЛИ СТАЄ ЦІЛКОМ ОЧЕВИДНО, ЩО РОСІЯ НАДАЄ ВІЙСЬКОВУ ПІДТРИМКУ СЕПАРАТИСТАМ»
Сьюзан СТЮАРТ, Німецький інститут з питань міжнародної політики та безпеки (SWP), Берлін:
— Гадаю, в цілому весь набір рекомендацій має сенс. Однак проблема виникне з порядком, у якому вони будуть реалізовуватися. Я не думаю, що пункт 5 із запровадження ефективного прикордонного контролю може почекати, доки будуть виконані пункти 1 — 4. Радше це мало б відбутися до або разом з припиненням вогню. Крім того, я не впевнена, хто міг і мав би нести відповідальність за з’ясування та ухвалення рішень про винуватих/невинуватих у скоєні злочинів, згаданих у пунктах 12 і 13. Це саме стосується й пункту 22: Хто контролюватиме ці права і гарантуватиме, що вони будуть захищеними?
Боюся, що цим рекомендаціям не буде приділятися багато уваги за нинішніх умов, коли стає більш очевидно, що Росія надає військову підтримку сепаратистам, і ми, здається, перебуваємо на межі явної війни між українськими та російськими військами. Навіть якщо Путін готовий зустрітися з Порошенком, я не розумію, чому він (Путін) у даний момент буде готовий піти на компроміс.
Зрештою, він хотів дестабілізації України і домігся цього, тож чому йому потрібно домовлятися саме зараз?
«...АБСОЛЮТНО ІМПЕРІАЛІСТИЧНИЙ І ШОВІНІСТИЧНИЙ ПІДХІД...»
Юрій ЩЕРБАК, публіцист, дипломат, письменник:
— Росія всіма заходами і можливостями шукає вихід із ситуації, за якої вона реалізує всі свої цілі щодо України. Це — розвал України як держави, відхід частини української території під прапори нових формувань, невиведення військ із території України і т.д. Коли йдеться про миротворчі сили, то ми прекрасно розуміємо, що Росія хоче і буде грати головну роль у цих силах, котрі будуть на стороні незаконних формувань і так званих Донецької та Луганської «республік».
Подібні зустрічі вони можуть проводити десятками і сотнями. Це спеціально робиться для того, щоб впроваджувати у громадську думку європейських країн та США, що Росія наполегливо шукає шляхи мирного розв’язання цієї проблеми.
Щодо представників Фонду Кіссінджера, то ми прекрасно пам’ятаємо статтю Кіссінджера, яку ми з вами коментували в газеті «День». У ній він озвучив всі вимоги Росії щодо України і підтвердив, що Україна в жодному разі не має вступати до НАТО.
Такої ж політики сьогодні, на жаль, дотримується і Збігнєв Бжезінський — колишній палкий друг України та її незалежності. Сьогодні він повністю озвучує плани Путіна.
На зустріч у Бойсто потрібно дивитися як на декоративний елемент, в якому треба шукати головне. А це те, чого там немає — пункту про негайне виведення російських підрозділів і бойової техніки з території України і перекриття кордону для його перетину російськими військами. Без цього ці всі плани — плани Путіна, які будуть прикриті нібито американськими експертами чи громадськими організаціями. В Америці можна знайти десятки експертів, які можуть підтримати й ісламський халіфат, який зараз безчинствує на території Сирії та Іраку...
Неучасть українських експертів — це вже показово, тому що це — абсолютно імперіалістичний і шовіністичний підхід, коли нібито дві наддержави вирішують долю держави, котру навіть не запрошують на обговорення питань, які її торкаються.
Такого роду круглі столи, конференції чи зустрічі експертів проводяться лише для того, щоб озвучити російську доктрину і зайвий раз нав’язати цей погляд громадянам США та ЄС.
Нам треба ініціювати негайне проведення в Києві серйозного круглого столу для обговорення ситуації, що склалася. У ньому мають взяти участь американські та європейські незалежні експерти. Нехай також приїжджають і російські експерти.
Колись Пінчук проводив видовищні, декоративні зустрічі в Криму. Це дуже приємно, коли президент Клінтон грає на саксофоні в Лівадії... Але зараз час проводити дуже серйозні обговорення критичної ситуації. Адже розпочалася нова фаза російської агресії, безпосереднє військове втручання. Про це треба кричати на весь світ і доводити до відома громадської думки Європи й Америки. Такий розвиток подій може призвести до страшних наслідків.
Тому ці зустрічі, які відбулися у Фінляндії, нехай лежать на совісті організаторів. Російська делегація, мабуть, задоволена тим, що виконала завдання російського президента. Але це ніяк не змінює ситуацію в Україні, яка зазнала прямої агресії Росії. Якщо її не зупинити (а Україна сама не зупинить ядерну державу), тоді Європа вирішуватиме набагато складнішу проблему, ніж ту, яку вирішував Черчилль у 1939—1940 рр.
