Тим часом Америка все ще живе епохальною подією, що відбулася
наприкінці вересня: згідно з рішенням юридичного комітету палати представників
Конгресу США по телебаченню було показано відеозапис свідчень президента
Білла Клінтона, зроблених ним 17 серпня цього року членам Великого журі.
Дізнатися щось нове ніхто і не сподівався — все це вже
було розтиражовано й у пресі, і через Інтернет. Але от побачити президента,
котрий «живцем» свідчить про інтимні подробиці свого зв’язку з колишньою
стажеркою Білого дому Монікою Левінськи — таке трапляється не кожний день.
Інтрижка, що залишилася б непоміченою, якби вона трапилася з простим смертним,
у цьому випадку перетворилася на світовий роман. Природно, що всіх цікавили
передусім емоції. Емоції лідера наймогутнішої держави — адже такого грандіозного
спектаклю в історії ще не було.
Загалом, видовище було сумне. Протягом чотирьох годин президент
то давав плутані відповіді, то нервувався і в деяких випадках навіть зривався
до неприкритого роздратування. Що не дивно, коли доводиться відповідати
на такі відверті запитання. Однак загалом президент тримав ситуацію під
контролем, хоч у його відповідях і зафіксовано явну нестиковку: з одного
боку, президент все ж визнав під присягою, що у нього був «неналежний зв’язок»
із Левінськи, але тут же став стверджувати, що сексуальних стосунків у
них не було. А отже, він не брехав раніше ні американському народові, ні
незалежному прокурору Кеннету Старру. З цього приводу у пресі навіть розгорнулася
запекла дискусія, внаслідок якої більшість все ж схиляється до того, що
та форма інтимних стосунків, яка була у президента з Левінськи, — це все
одно секс. До речі, за такі словесні викрутаси президента вже звинувачують
у новому гріху — «знущанні над англійською мовою».
Ох, уже цей секс! Ну, не вся ж Америка така ліберальна,
як Нью-Йорк чи Сан-Франциско, яким тільки подавай якомога гарячіше! У глибинних
містечках на півдні і до цього дня таке слово намагаються не вимовляти,
а тут цей секс, та ще й президентський, так і лізе звідусіль з усіх телеканалів,
з газет і з Інтернету. Ану, давай, занурюйся, допитливий школяре, у «всесвітню
павутину» і читай хоч усі 546 сторінок доповіді Старра. Багатьом фірмам-провайдерам,
стурбованим наріканнями клієнтів, уже довелося запровадити на своїх серверах
спеціальні фільтри, код яких знатимуть тільки дорослі.
До речі, сім’я Клінтонів витратила на адвокатів вже $8
млн., рахунки по 4 мільйонах все ще не оплачено. Того, що заробляють і
Білл, і Гілларі явно недостатньо, хіба що президентові доведеться написати
мемуари. А от Левінськи, котра три роки не прала свою сукню зі слідами
любові, яку згодом було піддано аналізу на ДНК і зараз фігурує як доказ,
свої мемуари вже нашкрябала. Однак вийшла промашка і куш зірвати не вдалося:
після того, як було опубліковано звіт Старра, жодне видавництво ними поки
не зацікавилося.
Що ж далі? Зараз багато що залежатиме від реакції громадської
думки. Поки вона досить суперечлива. Дехто вважає, що не можна залишати
на такій високій посаді людину, котра збрехала під присягою, чинила перешкоди
юридичному розгляду і примушувала інших до дачі неправдивих свідчень. І
поки вона не відмовиться від центрального — двозначного — посилання своєї
заяви, тобто що «цей зв’язок не був сексуальним стосунком, а отже, я не
брехав», — пощади йому не давати ніякої!
Інші ж вважають — доста, всього цього і так вже досить.
І потім те, що зробив президент — погано, але те, як із ним обходиться
Конгрес, — анітрохи не краще. До того ж чи має право будь-хто порушувати
«прайвасі», котре так цінується американцями, — право кожної людини на
недоторканність приватного життя? Багато хто стверджує: «Ми обирали людину
на посаду президента з надією на те, що вона відмінно працюватиме на своєму
державному посту, залиште її особисте життя їй самій». Та й дійсно, перші
після показу по телебаченню опитування свідчать, що дві третини американців,
як і раніше, вважають, що Клінтон справляється з роботою і повинен залишитися
на своїй посаді. А багато хто вважає, що він правильно зробив, що не став
вдаватися в подробиці своїх інтимних стосунків із Левінськи. Проте, хоч
по конституції США притягнення до імпічменту можливо лише у випадку державної
зради, хабарництва та інших серйозних порушеннях, опоненти президента в
комітеті Конгресу вирішили все ж розпочати процедуру імпічменту. Хоч чимало
експертів стверджують, що Конгрес міг би обмежитися певним осудом на адресу
президента.
Отже, чи вибереться з цієї ситуації президент Клінтон?
Вже зараз чітко вимальовується наступне. Роздягнувши свого президента,
країна рушила небезпечним шляхом, руйнується непорушність і авторитет самого
інституту президентства, розмивається американська державність, витрати
демократії виявилися настільки великі, що вже очевидно — вона сама вироджується
у маккартизм хоч і сучасного зразка. І взагалі, чи не є все, що відбувається,
початком кінця багатьма оспівуваної «американської мрії»? І в міжнародному
масштабі відбуваються зміни: у наявності крах створюваного десятиріччями
і вже усталеного уявлення про Америку.
№191 07.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
