Напередодні сьомої річниці незалежності України «День»
опитав іноземних дипломатів, котрі працюють у нашій державі чи спеціалізуються
на її вивченні. Вони відповіли на два запитання: яким було ваше особисте
враження від розвалу Радянського Союзу і як ви оцінюєте нинішній шлях незалежної
України до демократії?
Посол Швеції Йоран Сігурд ЯКОБCСОН:
– Шведи, як і решта народів Європи, вітали розпочатий наприкінці минулого
десятиліття процес демократизації на терені колишнього Радянського Союзу.
Особливо ми ратували за незалежність наших сусідів — країн Балтії. Швеція
з великою радістю сприйняла й референдум 1991 року в Україні, коли більшість
населення проголосувала за незалежність своєї країни. Адже для нас ваша
держава є важливою — історія шведсько-українських відносин починається
вже з часів Київської Русі.
1991 року я був у Югославії, де також відбувався розпад країни, але
не мирним шляхом. Це чудово, що Україна дістала свою незалежність без будь-яких
воєнних конфліктів. Важливо, аби мирне співіснування української держави
і її сусідів тривало й далі.
Безумовно, ви вже просунулися на шляху до демократії. У вас є нова Конституція,
двічі проходили парламентські вибори, один раз — президентські. Ваш прогрес
важливий для майбутнього Європи.
Виконуючий обов’язки тимчасового повіреного у справах Ізраїлю Рон
АРМОН:
– За збігом обставин у серпні 1991 року я перебував в Україні, у Хмельницькій
області. Під час одних із перших зборів єврейської молоді в таборі «Блакитні
озера» в Славуті я був керівником групи. До речі, там я познайомився зі
своєю майбутньою дружиною.
Путч я зустрів із підвищеною цікавістю і тривогою, а наступні події
розцінив як можливість демократичного розвитку суспільства й торжество
здорового глузду.
Стосовно нинішнього розвитку України, то це дуже об’ємне питання. Двома-трьома
реченнями охарактеризувати його вкрай складно. Проте безсумнівно одне —
зміни на краще є. Гармонійний розвиток України — справа недалекого майбутнього.
Неодмінною його умовою є згода, взаєморозуміння різних верств суспільства.
Прес-секретар посольства Німеччини Ерік ТІНТРУП:
– Наша країна завжди глибоко цікавилася змінами у Східній Європі. Видатною
для нас зміною стало об’єднання Німеччини. Подією величезної ваги став
і розпад Радянського Союзу. Ми усвідомлювали, що багато колишніх радянських
республік бажали надбати незалежність.
Сьогодні на всьому пострадянському просторі ситуація складна. Проте
ми ніколи не повинні забувати, що могло бути й гірше. 1991 року декотрі
мої колеги пророкували, що розвал такої величезної імперії неминуче призведе
до багатьох воєн. Те, що Україна йде до демократії мирним шляхом, є видатним
досягненням. Німеччина завжди підтримувала незалежність вашої країни. Ми
були першою західною країною, яка відкрила в Києві генеральне консульство,
а перший посол у незалежній Україні також був із Німеччини. Німці підтримують
українські реформи в усіх галузях.
Тимчасовий повірений у справах Росії Володимир СПАНДАРЯН:
– Як професіонал, я мушу сприймати реальність. Незалежність України
є реальністю, подобається це комусь чи ні.
Авжеж, хотілося б сподіватися, що українська незалежність не призведе
до взаємного відчуження наших народів, що ми як були однією сім’єю, так
і залишимося в майбутньому.
Перший секретар посольства Чехії Петр ГУЛ:
– Сім років тому, коли було проголошено незалежність України, я працював
у Москві. Це, як і біловезькі угоди про створення СНД замість Союзу, що
їх ми також вітали, стало вже історією.
Я тішуся, що Україна все-таки вийшла на шлях розбудови незалежної суверенної
держави, і зичу їй успіхів на цьому шляху й подолання всіх існуючих сьогодні
проблем.
Завідувач відділу Росії й СНД Товариства зовнішньої політики Німеччини
Александр РАР:
– Щиро кажучи, сім років тому в мене були сумніви, що українська незалежність
відбудеться. Тоді вважали, що Східна Україна та Крим настільки русифіковані
й охоплені російськими традиціями, що вони незатишно почуватимуться в українській
державі й прагнутимуть до Росії. Серйозно розглядали можливість створення
«слов’янського союзу» з трьох республік — Росії, України й Білорусі, який
став би частиною європейського дому.
Тепер я мушу сказати, що українська державність відбулася, адже навіть
російськомовні в Україні не страждають від ностальгії, та й ситуація в
Росії виявилася не такою благополучною. І Україна, безсумнівно, стане дуже
важливою частиною об’єднаної Європи.
Посол Великої Британії в Україні Рой РІВ:
– Коли я почув новину про здобуття Україною незалежності, я був у Австралії.
Я кілька разів приїздив в Україну у 60-х та 70-х роках, і я був щиро радий
дізнатися, що вона стала незалежною.
Я дуже задоволений з того, що працюю у вашій країні саме тепер.
Україна є пріоритетною державою для Великої Британії, і ми робимо все,
щоб вона досягла успіху.
Радник посольства Фінляндії Антеро ІНКАРІ:
– У той час я працював у Радянському Союзі. Тому для мене це були не
лише політичні зміни, а й зміни у моїй роботі. Тоді у Фінляндії дуже пильно
слідкували за ситуацію. І я задоволений, що все відбулося саме мирним шляхом
і що Україна обрала демократичний шлях.
Це був непростий шлях, і багато труднощів іще попереду. Однак працювати
тут стало цікавіше, хоча робота складна, адже все довелося починати з початку,
з «нуля». Фінляндія намагається допомагати Україні. Та багато неприємностей
завдає бюрократія, котра ще й досі у вас існує.
