Перетворення інформаційних технологій на провідний чинник соціально-економічного розвитку «ставить на вуха» традиційну економічну філософію. Питання власності, інфляції, бюджетної політики виглядають, м’яко кажучи, неактуальними. Та не для України, для якої iснує ризик вічного відставання від США і Європи. Вочевидь, пропонована точка зору щодо цього буде цікавою й українському читачеві — як зразок іншого, аніж переважний серед вітчизняної еліти, типу мислення.
Дозвольте почати з попередження: нiякого ажіотажу! У США будь-хто, якщо він хоч колись займав пост віце-президента з маркетингу, може приїхати в Пало Алто в Силіконовій Долині, «потусуватися» на розі Сенд Хілл Роуд і отримати $25 млн. за сайт для сіамських котів. Наступним буде сайт для персидських котів…
А тим часом ті, хто мав стосунок до бодай якоїсь фінансової діяльності, може спокійно залишити ДжейПі Морган (JP Morgan) чи Сітібанк (Citibank), знайти трьох друзів, один з яких вивчав програмування у школі, і зібрати до $100 млн. капіталу для інвестиції в Інтернет. Ці люди продають ідеї один одному. Завдяки експонентному зростанню цін у цій сфері вони вважають себе успішними.
Страх! Жодного реального виробництва. Уявімо: 20 компаній створюють сайти для котів. Кожна з компаній сподівається на 20% частки на ринку. Ясно, що так не буває. Я серйозно стурбована, хоч і виступаю за інвестиції венчурного капіталу в Інтернет за межами США. Я передбачаю ту ж саму недоречність. Три хлопці (не варто згадувати їхні імена, оскільки вони для мене кумирами не є) вирішують заснувати венчурний фонд, щоб інвестувати у високі технології в Європі, і в них виходить! Вони легко збирають $100 млн.
Навіть ті, хто раніше інвестував в російську нафту і сталь, зараз вважають за краще прилучитися до модного спрямування. Отже, з часів дефіциту венчурного капіталу і недостатнього інтересу до нього ми прогресуємо до моменту супернадлишку і того, і того.
А от у чому справжній недолік, то це в людях, які знають, що вони роблять. Більшість ідей, пов’язаних iз Інтернетом, цілком розважливі як ідеї, але що ж їх зробить прибутковими? Це ті, хто знає, як керувати бізнесом. Немає ніякої таємницi в тому, як організувати сайт. Справжня магія таїться в створенні команди.
Довіра до людей дуже важлива, оскільки велика частина інформації про Інтернет прихована від нашої уваги.
Інтернет, як і мережа доріг, це інтегрований канал повідомлення, але тільки повідомлення іншого роду — для обміну інформацією. Мережа Інтернету — не просто утиліт для користувачів персональних комп’ютерів, вона також є платформою для телебачення і радіо. Протягом кількох наступних років до Інтернету буде підключено більше пристроїв, ніж людей. З моменту народження і подальші 40 років свого існування комп’ютери «не знали» нічого, за винятком голої цифрової інформації, яку вкладають у них люди. Велика частка цієї інформації належала до категорії «фінанси/бізнес» або ж була чисто абстрактною. Сьогодні за допомогою Інтернету ми поєднуємо все з усім.
Раптом ви з’ясуєте: ваш холодильник у комунікаційній мережі! Ярлик на вашому аеро- багажі несе інформацію про те, куди його відіслали, що відрізняється від того місця, куди прямуєте ви. Шкільний автобус оповіщає про своє швидке прибуття, щоб ваші діти встигли на нього. Поїзди доповідають про своє спізнення. Нам стане доступним усе, що нам потрібно знати, не тільки про інформаційний світ, а й про світ фізичний. Все це докорінно змінить наші уявлення про навколишній простір, і, звичайно ж, невідворотно розділить країни на «пiдключені» і «не пiдключені».
Моє наступне попередження: підходьте до питання Інтернету серйозно. За останні 10 років я бачила величезні зміни у Східній Європі. Цілі товариства і економічні структури, в минулому непродуктивні і просто курйозні, було раціоналізовано. Респектабельні компанії зазнали краху. Люди, які посідають високі керівні пости, усвідомили свою некорисність. Те ж саме має статися скрізь завдяки Інтернету. І ці зміни — ТАМ — обіцяють бути набагато відчутнішими, ніж коли їх переживали США, оскільки американська економіка була вже тоді ефективною і високопродуктивною.
Воднораз не можна, наприклад, говорити про суперефективність Західної Європи, з її нескінченним списком правил, обмежень і різними законами, які не гармонізовано. Потрібно це визнати. Кожна окрема держава підпорядковується директивам своїх урядів у своєму стилі. До призначення цін у Європі ставляться з мораллю, тоді як у США на це дивляться практично: «витримав» би ринок. Позиція європейської еліти — хоч вона і підтримує впровадження високих технологій і виступає за розвиток пов’язаного з ними бізнесу — нагадує позицію російського уряду, який у 1990 р. мав намір відпустити ринкові ціни, повторюючи нібито американську модель.
Економіка, базована на Інтернеті, не може працювати на суспільство, яке не сприймає Інтернет. Це передбачає діалог людей. Це передбачає замовників, які не бажають бути захищеними, тих, хто зацікавлений у свободі вибору. Це кінець усьому офіційно насаджуваному, що неминуче призводить до втрати контролю над пресою, телебаченням. Якщо, наприклад, ще можливо обмежити, якось регулювати ТБ-трансляції на тому чи іншому каналі, то вже неможливо контролювати вибір і шляхи доступу до інформації в Інтернеті. Величезні компанії, традиційні шляхи ведення бізнесу, завбачені системи призначення цін, встановлення зв’язку — це все нині під загрозою.
Стрибнути через річку першими чи, може, піти за всім іншим світом? Таке завдання стоїть перед кожною сучасною державою. На підтримку тих, хто вже готовий до стрибка: бажано напевно знати, де ви хочете приземлитися.
